Відкрити головне меню

«Шуша» (італ. Sciuscià, [ʃuʃˈʃa]) — італійський фільм-драма 1946 року, поставлений режисером Вітторіо Де Сікою. Історично стрічка, разом з «Одержимістю» та «Рим, відкрите місто», стала одним з перших неореалістичних фільмів[1].

Шуша Picto infobox cinema.png
італ. Sciuscià
Sciuscia 1946 poster.jpg
Італійський постер до фільму
Жанр драма
Режисер Вітторіо Де Сіка
Продюсер Паоло Вільям Тамбурелла, Джузеппе Амато
Сценаристи
У головних
ролях
Аньєлло Меле
Бруно Ортензі
Еміліо Чиголі
Оператор Анкізе Бріцці
Композитор Алессандро Чиконьїні
Художники
  • Іво Баттеллі
  • Джуліо Ломбардоззі
Кінокомпанія Societa Cooperativa Alfa Cinematografica
Тривалість 93 хв.
Мова італійська
Країна Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія
Рік 1946
Дата виходу 28 квітня 1946 (Рим)
IMDb ID 0038913
Рейтинг IMDb: 8.0/10 stars
Шуша у Вікісховищі?

Зміст

СюжетРедагувати

Рим, 1944 рік. Хлопчаки чистильники взуття, яких називають «шуша»[К 1] на іподромі дивляться перегони. Двоє з них — сироти Паскуале Маджі та його друг Джузеппе Філіппуччі — беруть участь в тестових забігах. Вони мріють накопичити грошей, щоб купити власного коня.

Одного разу на Тибрі хлопчики зустрічають Аттіліо, старшого брата Джузеппе, і його підозрілого на вигляд приятеля. За обіцяну винагороду Паскуале з товаришем погоджуються принести деяку контрабанду провидці. Коли та розплатилася, несподівано з'являється Аттітліо зі своєю бандою. Прикинувшись поліцейськими, вони вимагають у жінки гроші.

Отримавши від Аттіліо обіцяну винагороду, Паскуале і Джузеппе купують коня. Проте їх упізнає обдурена провидиця і хлопчиків саджають в різні камери переповненої в'язниці для неповнолітніх. Джузеппе попадає під вплив дорослішого хлопчика Арканджелі. Отримавши від матері посилку, Джузеппе знаходить записку від боса Аттіліо, в якій той вимагає тримати рот на замку. Насилу передавши це послання Паскуале, обидва хлопчики домовляються не видавати призвідників. Але наглядачі хитрістю примушують Паскуале заговорити. Вони прикидаються, ніби б'ють Джузеппе в сусідній кімнаті; хлопчина кричить нібито від болю. Щоб зупинити тортури над товаришем, Паскуале називає імена дорослих. Почувши про це і не знаючи подробиць, Джузеппе називає свого друга зрадником. У помсту він підкладає лезо в матрац Паскуале і видає його наглядачам. Старший ув'язнений хоче завадити примиренню друзів. Паскуале б'є його, той падає і сильно ударяється головою.

На судовому процесі адвокат брата Джузеппе звалює всю провину на Паскуале: він сирота, що не має грошей, тож має право лише на призначеного адвоката, а той не устигає як слід вивчити справу і обмежується тим, що просить в суду поблажливості. Суд засуджує Джузеппе і Паскуале до одного і двом років в'язниці відповідно. Разом з ув'язненим Рікардо Джузеппе здійснює втечу під час кіносеансу. Їхню втеча виявили, через що у в'язниці виникає бунт, при придущенні якого затоптують на смерть одного з приятелів Паскуале.

Паскуале розповідає шефові поліції про утікачів і приводить поліцію туди, де може переховуватися його друг, — у стайню до Берсальєре. Там йому вдається втекти, і незабаром він знаходить Джузеппе і Рікардо, що скачуть на купленому коні через міст. Утікачі спішуються й Рікардо втікає, але Джузеппе залишається. Паскуале знімає ремінь і б'є ним свого колишнього друга, той падає з моста і вдаряється головою об камінь. Загиблого товариша, що ридає над тілом, Паскуале знаходить поліція.

У роляхРедагувати

• Аньєлло Меле Рафаеле
• Бруно Ортензі Арканджелі
Еміліо Чиголі Стаффора
• Рінальдо Смордоні Джузеппе Філіппуччі
Франко Інтерленгі Паскуале Маджі
Джино Сальтамеренда «Черево»
• Анна Педоні Наннарелла
Марія Кампі ясновидиця
• Пасіфіко Астролоджо Вітторіо
• Антоніо Карліно мешканець Абруццо
• Анджело д'Аміко сицилієць
• Франческо де Никола «Вугор»
• Енріко де Сільва Джорджо
• Лео Гаравалья інспектор
• Антоніо Ло Нігро «Смугастий»
• Ірена Смордоні мати Джузеппе
• Пеппіно Спадаро адвокат Бонавіно

Знімальна групаРедагувати

Нагороди та номінаціїРедагувати

Список нагород та номінацій[3]
Кінопремія Дата церемонії Категорія Номінант(и) Результат Дж
Італійський національний синдикат кіножурналістів 1946 Найкращий режисер Вітторіо Де Сіка Нагорода
Національна рада кінокритиків США 1947 ТОП-10 фільмів Шуша Нагорода
Спільнота кінокритиків Нью-Йорка 1947 Найкращий фільм іноземною мовою Шуша 2-е місце
Премія «Оскар» 1948 Почесна нагорода Шуша Нагорода
Найкращий оригінальний сценарій Чезаре Дзаваттіні, Серджо Амідеї, Адольфо Франчі, Чезаре Джуліо Віола Номінація

Цікаві фактиРедагувати

КоментаріРедагувати

  1. Назва «шуша» походить від неправильної неаполітанської вимови "шушайна" (англ. shoe-shiner), що означає «чистильник взуття».[2].

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати