Шуранова Антоніна Миколаївна

Шуранова Антоніна Миколаївна (30 квітня 1936, Севастополь, Кримська Автономна РСР — 5 лютого 2003, Санкт-Петербург, Росія) — радянська, російська актриса. Народна артистка РРФСР (1980).

Шуранова Антоніна Миколаївна
Ім'я при народженні Шуранова Антонина Николаевна
Народилася 30 квітня 1936(1936-04-30)
місто Севастополь, Крим
Померла 5 лютого 2003(2003-02-05) (66 років)
Санкт-Петербург, Росія
Поховання
Національність росіянка
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Діяльність актриса театру і кіно
Alma mater Російський державний інститут сценічних мистецтв
Роки діяльності 1962—2002
Чоловік Хочинський Олександр Юрійович (1944-1998)
Провідні ролі Княжна Марья, генеральша Войніцева, жертовна медсестра, Гертруда в «Гамлеті» Вільяма Шекспіра
IMDb ID 0795919
Нагороди та премії
Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР

CMNS: Шуранова Антоніна Миколаївна у Вікісховищі

Біографія. Ранні рокиРедагувати

Батько Аноніни був військовим і відповідно комуністом[1]. Тому за призначенням опинився у місті Севастополь. Тому і Антоніна народилася 30 квітня 1936 р. у Севастополі. Мати була з Москви. Бабця дуже хотіла похрестити першу онуку, але батько комуніст був категорично проти. Бабця таємно загорнула онуку у ковдру і тихо вивезла її у місто Балаклава, де й охрестила[1]. Батько помер напередодні війни 1941—1945 рр. Мати вимушено перебралась на житло у Ленінград, де мешкала її рідна сестра. У 1941 р. розпочалася війна і їх евакуювали. Наново родина перебралася у Ленінград після знятої блокади.

Перші професіїРедагувати

 
Ермітажний театр, фото 2011 р.

Закінчила технікум зеленого будівництва. Три роки працювала садівником у Виборзькому районі міста, бо треба було допомагати матері (в родині ще були дві молодші сестри). У вільний час ходила до музею Ермітаж на мистецтвознавчі лекції. За її зізнанням кохалася у класичному мистецтві і мріяла стати мистецтвознавицею[1]. В тодішньму музеї зберігли колишній припалацовий театр, що використовували для комуністичних зібрань, лекцій, урочистостей. Лише іноді згадували про первісне призначення споруди і віддавали сцену під вистави. Саме в Ермітажному театрі молода Антоніна Шуранова зіграла уривок з класичної вистави " Дівчина з глеком " іспанського драматурга Лопе де Вега[1].

Ленінградський театральний інститутРедагувати

Зробила спробу поступити у Ленінградський театральний інститут імені Островського і відразу була туди прийнята. Пізніше сама зізнавалась, що первісно не могла повірити у власне візіння. З її слів, до інституту призвичаїлася лише на останньому курсі[1].Тоді ж ще студенткою вперше вийшла заміж. Інститут закінчила у 1962 р.

Роль княжни МарьїРедагувати

На останному курсі інституту отримала запрошення на проби ролі княжни Марьї Болконської, в Москві якраз планували екранізувати «Війну і мир» Лева Толстого. Антоніна не прагнула зніматись у кіно, тому до запрошення віднеслася байдуже. Шуранова вважала Марью Толстого занадно непривабливою і плаксивою. Не дуже хотіла і їхати у Москву. Але кіношники почали бомбардувати деканат театрального інституту запрошеннями і на студентку натиснули («Ну хоча би Москву побачиш»), і вона відбула у Москву.

Анатолій Кторов і Антоніна ШурановаРедагувати

 
Анатолій Кторов у кінофільмі 1925 року

Проби на роль Марьї тривали довго, йшов прискипливий відбір претенденток. Лише на останньому етапі відбору у Шуранової прокинувся спортивний азарт і вона почала боротьбу за роль. На цьому етапі відбулося її знайомство з відомим московським актором Анатолієм Кторовим. Саме він був затверджений на роль батька княжни Марьї (старий князь Болконський). Шуранова мало знала власного батька, тому для молодої актриси були такими важливими її стосунки з кінематографічним батьком і надзвичайно досвідченим актором, його людяною і партнерською підтримкою. По випуску фільму «Війна і мир» у прокат СРСР більшість акторів прокинулися новими зірками, серед них і Антоніна Шуранова.

Вдруге зіркова роль наздогнала Антоніну Шуранову у 1977 році, коли вона прожила життя вдови Войніцевої, володарки гинучого маєтку, жінки, що втрачає своє останнє кохання і коханого разом з усім (Незакінчена п'єса для механічного піаніно).

Ленінградський ТЮГ імені БрянцеваРедагувати

 
Ленінградський ТЮГ імені Брянцева, фото 2009 року

По закінченню інституту отримала запрошення у Ленінградський Театр юних глядачів. Запрошення Шуранову не дуже приваблювало, адже вона готувала себе до дорослих ролей, а тут якийсь дитячий театр. Вона тоді не знала, що за задумом театрального режисера ніби дитячий театр буде реалізовувати як дитячі, юнацькі вистави, так і цілком дорослі. Корогодський ставитиме на сцені тогочасного театру навіть п'єси Вільяма Шекспіра, де гратиме і майбутній чоловік Шуранової — Хочинський Олександр Юрійович, котрому із зірковими ролями у кіно не дуже пощастило. Хочинський грав Гамлета, а Шуранова відтворила роль Гертруди, королеви — матері Гамлета.

Останні вісім років життя працювала в Театрі сатири (Петербург, Василівський острів).

Життя з ХочинськимРедагувати

Шуранова і Хочинський були знайомі чотирнадцять років, підтримували дружні стосунки родинами. Вони поєдналися лише 1976 року.

СмертьРедагувати

Померла від ускладнень раку. Похована в одній могилі з Олександром Хочинським.

ФільмографіяРедагувати

Див. такожРедагувати

Література і ресурси інтернетуРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати