Шумлянський Владислав Олександрович
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
Владисла́в Олекса́ндрович Шумля́нський (5 серпня 1938, м. Артемівськ, Донецької області) – доктор геолого-мінералогічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, автор наукових, науково-популярних і літературних творів.
Шумлянський Владислав Олександрович | |
---|---|
Народився | 5 серпня 1938 (85 років) |
Діяльність | професор |
Науковий ступінь | доктор геолого-мінералогічних наук[d] |
Життєпис ред.
Шумлянський Владислав Олександрович народився 5 серпня 1938 р. в місті Артемівськ (Бахмут) Донецької обл. в родині службовців. В 1945-55 р.р. отримав середню освіту в м. Артемівськ. В 1955-1961 р.р. навчався в м. Москва (Р.Ф.) в Інституті кольорових металів, який 1958 р. був переведеним у м. Красноярськ. В 1961 р. Шумлянський В.О. отримав диплом гірничого інженера-геолога за фахом «Геологія, пошуки і розвідка родовищ рідкісних і радіоактивних металів».
Виробнича діяльність ред.
В 1961р. почав працювати старшим техніком-геологом в Учкудуцькій партії №25 Краснохолмської експедиції (Ташкент) Першого головного управління Міністерства геології СРСР. В 1963 р. переведений на посаду старшого геолога Каршинської партії №11, а в 1964р. – в Ауминзатауську партію №10 на ту ж посаду, в 1965 р. призначений головним геологом партії №10. Під його керівництвом партія відкрила промислове уран-ванадієве родовище Рудне[4]. В 1967 р. переведений на Україну, в Кіровську експедицію (Київ) на посаду старшого геолога Карпатської партії № 48, а в 1969р. направлений у закордонне відрядження для технічної допомоги підприємству «Редкі металі» в Народній Республіці Болгарія (Бухово), де до 1975 р. працював старшим інженером на польових роботах і геологом-консультантом. За участі Шумлянського В.О. виявлені промислові уранові родовища Моміно і Хасково. В 1975 р. повернувся в Кіровську експедицію ( Київ), де до жовтня 1977 р. працював старшим геологом Центральної тематичної партії №52.
Наукова і викладацька діяльність ред.
В 1975 р. Шумлянський В.О. захистив в інституті «ВНІІХТ»(Москва) дисертацію на ступінь кандидата геолого-мінералогічних наук. В 1977р. пройшов за конкурсом на посаду старшого наукового співробітника Відділення металогенії Інституту геохімії і фізики мінералів Академії наук УРСР. В 1985 р. призначений на посаду завідувача відділом, в 1987р. захистив в інституті «ВІМС» (Москва) дисертацію на ступінь доктора геолого-мінералогічних наук. В 1996 р. у зв’язку з ліквідацією Відділення металогенії ІГМР переведений в Інститут геологічних наук НАН України на посаду головного наукового співробітника. В 2000 р. вийшов на наукову пенсію, але до 2002 р. працював на посаді старшого наукового співробітника відділу геології корисних копалин. В 2002 р. Шумлянський В.О. був обраний Президентом Громадської наукової організації «Інститут фундаментальних досліджень» Української наукової асоціації, головним редактором щорічника «Наукові праці Інституту фундаментальних досліджень» (ІФД). За час його роботи (2002-2007 р.р.) побачили світ 14 випусків наукових праць ІФД.
В 2007 р. Шумлянський В.О. прийнятий на посаду професора Волинського інституту економіки і менеджменту (Луцьк) , звідки звільнився в 2015 р. у віці 77 років.
За роки наукової діяльності Шумлянський В.О. видав 280 наукових праць, серед них 20 монографій, присвячених питанням геології, пошуків і економіки родовищ корисних копалин та екології гірничодобувних регіонів.
В 2005-2013 р.р Шумлянський В.О. видав також 10 науково-популярних творів в журналах України.
Наукові монографії ред.
- Геология и генезис месторождений урана в осадочных и метаморфических толщах (соавт.), Москва, Недра, 1980.
- Киммерийская металлогеническая эпоха на территории Украины, Киев, Наук.думка, 1983.
- Металлогения фанерозоя платформенной части Украины (соавт.), Киев, Наук. Думка, 1984.
- Методы изучения урановых месторождений в осадочных и метаморфических толщах (соавт.), Москва, Недра, 1985.
- Использование литолого-геохимической методики при прогнозировании осадочных месторождений (соавт.), Ташкент, ФАН, 1987.
- Минералого-геохимические критерии поисков флюорита (соавт.), Киев, Наук.думка, 1993.
- Генетические типы и закономерности размещения урановых месторождений Украины (соавт.), Киев, Наук.думка, 1995.
- Геоэлектрические модели золоторудных месторождений Украинского щита и Донбасса (соавт.), Киев, Знание, 1999.
- Атлас. Геологія і корисні копалини України. М-б 1:1000000 (співавт.), Київ, ДП «Такі справи», 2001.
- Малі токсичні елементи в рудах і навколишньому середовищі ртутних, поліметалічних і золоторудних родовищах Донбасу і Закарпаття (співавт.), Київ, Знання України, 2002.
- Техногенне забруднення радіоактивними елементами на родовищах корисних копалин (співавт.), Київ, Знання України, 2003.
- Літогенез і гіпогенне рудоутворення в осадових товщах України (співавт.), Київ, Знання України, 2003.
- Геолого-генетична типізація золоторудних родовищ України (співавт.), Київ, Укр. ДГРІ, 2004.
- Геоэлектрические модели золоторудных месторождений Украинского щита и Донбасса (соавт), Киев, Логос, 2004 (Изд. 2-е исправленное и дополненное).
- Металлические и неметаллические полезные ископаемые Украины. Том 1. Металлические полезные ископаемые (соавт.), Киев — Львов, Центр Европы, 2005.
- Металічні і неметалічні корисні копалини України. Том 2. Неметалічні корисні копалини (співавт.), Київ- Львів, Центр Європи, 2006.
- Основи економічної геології. Навчальний посібник (співавт.), Київ, Логос, 2006.
- Моніторинг природного середовища після добування урану способом підземного вилуговування (співавт.), Київ, Логос, 2007.
- Мінеральні сорбенти для захисного шару приповерхневих сховищ радіоактивних відходів (співавт.), Київ, Логос, 2011.
- Металічні і неметалічні корисні копалини України та їх застосування. Довідник (співавт.), Київ, Ніка-центр, 2014.
Літературна діяльність ред.
Шумлянський В.О. під псевдонімом Влад Наслунга[14][15][16][17][18] опублікував три романи, шість повістей і багато нарисів, новел і оповідань переважно в міжнародному журналі «Склянка часу» [19]та альманасі «Скіфія»[20] (Канів). Присвячені вони життю і роботі геологів і геоекологів, а також історії України.
Автор книг ред.
«Невдалий сезон» (2010).
«Портрет Миколи Івановича на тлі глобального потепління» (2011).
«Вовкіни мандри» (2014).
«Під омофором» (2016).
«Вітер часу» (електронний роман) (2017).
Науково-популярні твори В.О.Шумлянського ред.
1.Деградація. Фундаментальні орієнтири науки (Біологія та науки про Землю). Збірник статей за матеріалами проектів ДФФД. К.:Академперіодика, 2005.
2. Альтернатива генетичній деградації живої природи і людини. Нові обрії. Наукові праці ІФД, вип..8 (Довкілля, соціо-економічні науки і гуманітарні проблеми). К.:Логос, 2005.
3. Самородна мідь Волині. Країна знань. Науково-популярний журнал для юнацтва, 2006, №9 (41).
4. Астероїдна атака на Марс та її наслідки. Світогляд. Науково-популярний журнал, 2007, №1(3).
5. Літописний Василів. Країна знань. Науково-популярний журнал для юнацтва, 2007, №3(45).
6. Следы марсианского наводнения. Журнал «Вселенная.Пространство. Время», 2007, №7 (38).
7. Вогонь і вода підземного царства. Країна знань. Науково-популярний журнал для юнацтва, 2007, №9(50).
8. Клімат – виклики глобалізації. Світогляд. Науково-популярний журнал, 2008, №1(9).
9. О марсианской воде, минеральных отложениях и сломанном колесе марсохода Spirit. Журнал «Вселенная. Пространство. Время», 2011, №2 (80).
10. Яка вона,загроза вимирання людства? Світогляд. Науково-популярний журнал, 2013, №2 (40).
Громадська діяльність ред.
Громадська діяльність Шумлянського В.О. пов’язана з його науковою діяльністю.
Він є членом Спілки геологів України.
Був Президентом громадської наукової організації «Інститут фундаментальних досліджень» Української наукової асоціації (2002-2007)[11],
Членом Національної ради з науки і технологій ГКНТ України[22],
Керівником науково-технічної програми з корисних копалин (1993-1997),
Членом Ради Державного фонду фундаментальних досліджень Міністерства освіти і науки[23](1993 - 2013).
Відзнаки ред.
- Нагрудний знак «Отличник разведки недр» Министерства геологии СССР, удостоверение №3035 от 21.03.1967.
- Почетный знак «Отличник Министерства энергетики Народной Республики Болгария», удостоверение 574 от 30.05.1975.
- Нагрудный знак «За вклад в науку» Державного фонду фундаментальних досліджень України, 2013.
- Державна нагорода «Заслужений діяч науки і техніки України», посвідчення № 2041. Указ Президента України від 12.05.2009, №304.
Посилання ред.
- Артемівськ (Бахмут)
- Інститут кольорових металів http://mining-enc.ru/k/krasnoyarskij-institut-cvetnyx-metallov/
- Перше головне управління Міністерства геології СРСР
- Пятов Е.А. Стране был нужен уран. Москва, 2005, с.88.
- Казенне підприємство «Кіровгеологія»
- ВНИИ химической технологии (ВНИИХТ) http://atomic-energy.ru/organizations/vnii-khimicheskoi-tekhnologii-vniikht
- https://uk.wikipedia.org/wiki/Інститут_геологічних_наук_НАН_України
- zakon.rada.gov.ua/go/239-90-п
- https://www.education.ua/universities/156/
- avtura.com.ua/writer/373/books/
- sam.lib.ru/naslunga_w/
- https://vsiknygy.com.ua>книги
- https://uamodna.com/articles/viter-chasu
- consultanc.parus.ua/7 dok>0125DB097E&abz=107D7
- zakon.rada.gov.ua/laws/show/1717-2001-n
Література ред.
- Владислав Александрович Шумлянский (к 60-летию со дня рождения). Геологический журнал, №8, 1998.
- До сімдесятиріччя геолога В.О.Шумлянського. Геолог України, №1-2, 2008, с 116-120.
- Шумлянський Владислав Олександрович. Київський літопис ХХІ століття. Визначні імена та підприємства України. Київ, вид-во «Хто є хто», 2001, с. 370.
- Шумлянський Владислав Олександрович. Київський літопис ХХІ століття. Визначні імена та підприємства України. Київ, Видав. Центр «Метр», 2004, с.116.