Шумейко Григорій Григорович
Григо́рій Григо́рович Шуме́йко (рос. Григорий Григорьевич Шумейко; 12 грудня 1923, Стерлітамак — 1 травня 1977, Київ) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, у роки німецько-радянської війни командир взводу 50-ї гвардійської танкової бригади 9-го гвардійського танкового корпусу 2-ї гвардійської танкової армії 1-го Білоруського фронту, гвардії лейтенант.
| Шумейко Григорій Григорович | |
|---|---|
| рос. Григорий Григорьевич Шумейко | |
 | |
| Народження |
12 грудня 1923 Стерлітамак, Стерлітамацький кантон, Башкирська АРСР, РСФРР, СРСР |
| Смерть |
1 травня 1977 (53 роки) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Поховання | Лук'янівське військове кладовище |
| Країна |
 СРСР |
| Приналежність |
 Радянська армія |
| Рід військ |
 танкові війська |
| Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе |
| Роки служби | 1941–1977 |
| Партія | КПРС |
| Звання |
 Полковник |
| Війни / битви | німецько-радянська війна |
| Нагороди |
              |
Біографія ред.
Народився 12 грудня 1923 року в місті Стерлітамаку Башкирії в селянській сім'ї. Росіянин. Член ВКП(б) з 1944 року. Закінчив вісім класів середньої школи. Жив у Краснодарському краї, в селищі Кубані Гулькевицького району.
У жовтні 1941 року призваний в ряди Червоної армії. У боях німецько-радянської війни з листопада 1942 року. У 1944 році закінчив Сталінградське танкове училище. Воював на 1-му Білоруському фронті.
Відзначився при звільненні Польщі. 18 січня 1945 року в районі міста Плоцька на чолі групи з п'яти танків Григорій Шумейко був направлений в тил противника для розвідки і захоплення переправ через річку Віслу. Опинившись у вогняному мішку, танкісти зайняли кругову оборону і в дводенному бою розстріляли три протитанкові батареї противника, після чого покинули підбиті машини і вийшли з оточення.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 лютого 1945 року за зразкове виконання завдань командування і проявлену мужність і героїзм в боях з німецько-фашистськими загарбниками гвардії лейтенанту Шумейко Григорію Григоровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 5925).
Після війни продовжив службу в Радянській армії. У 1945 році закінчив Ленінградську вищу офіцерську школу, в 1966 році — Військову академію імені Михайла Фрунзе. Був начальником кафедри і факультету Київського вищого танкового інженерного училища.
Помер 1 травня 1977 року. Похований в Києві на Лук'янівському військовому кладовищі.
Нагороди, пам'ять ред.
Нагороджений орденом Леніна, орденами Червоного Прапора, Вітчизняної війни 2-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, орденом «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня, медалями.
В селищі Кубань встановлене погруддя Героя.
Література ред.
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988 (рос.);
- Подвиги их — бессмертны. — Уфа: Китап, 2000.(рос.)