Відкрити головне меню

Шульгін Микола Павлович

Микола Павлович Шульгін (19 грудня 1915(1915-12-19), Петроград, Російська імперія — 1999, Київ, Україна) — український радянський та партійний діяч, міністр будівництва і експлуатації автомобільних шляхів УРСР. Депутат Верховної Ради УРСР 6—11-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1961—1981 роках.

Шульгін Микола Павлович
Народився 19 грудня 1915(1915-12-19)
Петроград, Російська імперія
Помер 1999
Київ, Україна
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Russia.svg Російська республіка
Flag of Ukraine.svg УНР
Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic.svg Українська Радянська Соціалістична Республіка
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність інженер, міністр, політик
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Вітчизняної війни II ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани» медаль «За відвагу» медаль «За бойові заслуги» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За оборону Москви» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Ветеран праці» медаль «50 років Збройних Сил СРСР» медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Державна премія України в галузі науки і техніки

БіографіяРедагувати

Народився 19 грудня 1915(19151219) року в багатодітній родині службовця в Петрограді, тепер Санкт-Петербург, Росія. 1917 року родина переїхала на проживання до міста Юзівки (тепер Донецька).

Закінчив Сталінський будівельний технікум.

У 1931—1934 роках — землекоп, арматурник, десятник, технік, старший технік будівельних управлінь на Донбасі і Запоріжжі. У 1934 році — старший виконроб будівництва Івановської машинно-тракторної станції (МТС) у Саратовській області РРФСР.

У 1934—1940 роках — конструктор, старший конструктор науково-дослідного сектора і проектного бюро Індустріального інституту міста Сталіно; керівник групи з проектування і реконструкції шахт проектної контори тресту «Донбасвугілля»; заступник начальника будівельного відділу проектної контори «Донвуглепроект».

Без відриву від виробництва закінчив три курси факультету гірничої справи Сталінського гірничого інституту, потім вчився на факультеті промислового і цивільного будівництва Московського інституту інженерів комунального будівництва.

У 1939 році закінчив Московський інститут інженерів комунального будівництва.

У 1940—1943 роках — у лавах Червоної армії: писар, старший розвідник-спостерігач батареї управління, начальник обчислювальної команди штабу 100-ї гаубичної артилерійської Севської бригади на Північно-Західному, Центральному, Білоруському, 1-му Білоруському фронтах. Учасник німецько-радянської війни.

Член ВКП(б) з 1953 року.

У 1945—1950 роках — головний інженер проектної контори «Облкомунпроект» Сталінської області; головний інженер проектної контори «Облпроект» Сталінської області.

У 1950—1953 роках — заступник голови, у 1953—1954 роках — 1-й заступник голови виконавчого комітету Сталінської міської ради депутатів трудящих Сталінської області.

У 1954—1959 роках — 2-й секретар Сталінського міського комітету КПУ Сталінської області.

У 1959—1960 роках — заступник голови виконавчого комітету Сталінської обласної ради депутатів трудящих.

У 1960—1968 роках — 1-й секретар Донецького міського комітету КПУ.

У листопаді 1968 — 29 квітня 1987 року — міністр будівництва і експлуатації автомобільних шляхів УРСР.

З 1987 року — на пенсії.

ЗванняРедагувати

  • старшина

НагородиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Депутати Верховної Ради УРСР. 11-е скликання — 1985 р.

ПосиланняРедагувати

  • [1][недоступне посилання з серпень 2019]