Штойбен  — німецький пасажирський лайнер 1920–1940 років. Носив також назви «Мюнхен» і «Генерал фон Штойбен». Виконував пасажирські рейси до Нью-Йорка, плавав як круїзне і госпітальне судно. За аналогічним проектом побудовано ще одне судно, котре отримало назву «Штутгарт». Загибель лайнера «Штойбен» є у списку найбільших морських катастроф. На ньому після торпедування радянським човном у 1945 році загинуло 3608-4200 осіб.

Bundesarchiv N 1572 Bild-1925-079, Polarfahrt mit Dampfer "München", Advent-Bay.jpg
SS General von Steuben
Історія
Назва:
  • 1923: München
  • 1930: SS General von Steuben
  • 1938: Steuben
Однойменні: Фрідріх Вільгельм фон Штойбен
Власник: Norddeutscher Lloyd
Будівник: AG Vulcan Stettin, Німеччина
Спуск на воду: 1922
Перше плавання: 23 червня 1923
Перейменований: 1930
Доля: 10 лютого 1945 р. потоплено торпедною атакою ПЧ С-13
Основні характеристики
Тип: океанський лайнер
Тоннаж: 14 660 т.
Довжина: 168 м.
Ширина: 19,8 м.
Потужність: 6252 кВт (8500 к.с.)
Двигуни: Чотири дизельних двигуна Burmeister&Wain
Швидкість: 15,75 вузлів (29 км/год)
Місткість:
  • 1078 місць
  • І клас — 171
  • ІІ клас — 350
  • III клас — 558
Команда: 356 осіб

МюнхенРедагувати

Побудовано у 1922 році під назвою «Мюнхен» на верфі AG Vulcan Stettin у Щецині. Спущено на воду у червні 1923 року. Після введеним в експлуатацію стало першим побудованим пасажирським судном Північно-Німецького пароплавства для роботи в Атлантиці після Першої світової війни. Штойбен був третім німецьким кораблем під ім'ям «Мюнхен». В січні 1924 року введений в експлуатацію і його однотипний близнюк — пасажирський лайнер Штутгарт. Вони були використані в трансатлантичних перевезеннях, мали три класи розміщення пасажирів: І клас — 171 місць, ІІ клас — 350 місць, III клас — 558 місць, загалом 1078 місць[1]. Взимку 19251926 років проведено першу модернізацію обладнання пасажирських місць, збільшено кількість місць з кращими умовами перебування за рахунок зменшення загальної пасажиромісткості. «Мюнхен» також іноді служив з 1925 року для рекреаційних подорожей на морі, як круїзний лайнер. Зокрема він з 17 липня по 12 серпня 1925 року здійснив і полярний одиничний круїзний похід.[2] По приходу 11 лютого 1930 в порт Нью-Йорка (США), під час розвантаження вантажу, відбулася пожежа. Коли корабель був готовий до виходу в море він пройшов своїм ходом назад в Бремен. Там, під час ремонту на верфі AG Weser з 1 липня 1930 по 18 січня 1931 року, був відновлений, встановлено нові двигуни і знову змінено пасажирську частину судна. Модернізація енергетичної установки збільшила швидкість лайнера до 16,3 вузла.

«Генерал фон Штойбен», «Штойбен»Редагувати

У 1931 році корабель повернувся на флот, і був перейменований на «Генерал фон Штойбен», на відзначення американсько-німецької дружби і 200-ї річниці з дня народження американського генерала прусського походження — учасника війни за незалежність США Фрідріха Вільгельма фон Штойбена. У ті часи в Нью-Йорку ще проводилися паради німецько-американської дружби з назвою Штойбен-парад. Завдяки новим двигунам лайнер зрівнявся за технічними характеристиками з новими швидкими пароплавами Бремен, Європа і Колумб. В атлантичних перевезеннях він вже рідко використовувався, частіше був круїзним німецьким лайнером NDL. А з 1935 року «Генерал фон Штойбен» використовувався вже тільки як круїзний для 484 пасажирів, зокрема державою. Він був єдиним кораблем круїзного класу на котрому не проводилися подорожі KdF.[3] У листопаді 1938 року, після погіршення стосунків зі США, він перейменований на «Штойбен».

ВійнаРедагувати

«Штойбен», відповідно до домовленостей з Естонією (від 15 жовтня 1939 року) і з Латвією від 30 жовтня 1939 року[4] перевозив балтійських німців у Третій Рейх, примусового переміщених зі своїх місць проживання.

 
Переселені німецькі балти залишають «Штойбен» в Щеціні, 1939 рік

Під час Другої світової війни до 1944 року лайнер використовувався як готель для вищого командного складу Крігсмаріне в Кілі і Данцигу, після 1944 судно переобладнано в госпітальне і брало участь в евакуації людей (переважно поранених військовослужбовців та біженців) з Східної Пруссії від наступу Червоної Армії.[5] До грудня 1944 року «Штойбен» виконав 18 рейсів, евакуювавши загалом 26445 поранених і 6694 біженців.

ПотопленняРедагувати

9 лютого 1945 лайнер «Штойбен» вийшов з порту Піллау (нині Балтійськ) і попрямував в Кіль, на борту лайнера перебувало понад 4000 чоловік — близько 2680 поранених, 270–300 осіб медичного персоналу, 150–285 членів екіпажу і близько 900 біженців[6]. Число біженців німецька сторона вважає невизначеною. Німецький лайнер виявлений увечері 9 лютого радянським підводним човном С-13 під командуванням Олександра Маринеско. Судно запідозрене командиром човна у супроводі міноносця T-196 і тральщика TF-10. Протягом чотирьох з половиною годин радянський підводний човен переслідував «Штойбен» і нарешті вночі 10 лютого в 00:55 торпедував лайнер двома торпедами. При торпедуванні лайнера командир підводного човна Маринеско висловлював переконання, що перед ним був не пасажирський лайнер, а військовий крейсер «Емден», хоча цей крейсер був вже потопленим на цей час. Про те, що це не так, Маринеско, за його словами, дізнався після повернення на базу в фінський Турку з місцевих газет. Лайнер затонув через 15 хвилин, при цьому загинуло 3600-4200 чоловік. Врятовано близько 660 людей сторожовим кораблем TF 10, переобладнаним у торпедний з рибальського човна, котрий прийшов на допомогу[7][8][9][10].

Потоплений лайнер «Штойбен» знайдений й ідентифікований у травні 2004 року дослідницьким кораблем «ОВП Арцтовскі» ВМС Польщі. Фотографії і малюнки знайденого лайнера передані в архів, а в 2005 році National Geographic їх опублікувало[11].

Близнюк «Штутгарт»Редагувати

«Штутгарт» зробив 15 січня 1924 року перший рейс в Нью-Йорк. На початку 1928 року, також змінено його пасажирську частину об'єкта і він збільшив кількість суден підвищеної комфортабельності.[12] 19331934 роках він використаний в Бремерхафен, як професійно-технічне училище для моряків. У 1937 році повернувся на флот як круїзний лайнер на 990 пасажирів, а 1 вересня 1938 року проданий німецькому фронту праці (профспілці). 23 серпня 1939 року переданий ВМФ, як госпітальне судно. 9 жовтня 1943 лайнер, в порту Готенхафен, загинув від американського повітряного удару. Палаючий корабель відбуксирували в Балтійське море де він і затонув. Під час цього нападу загинуло 48 людей.

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Bild der München
  2. über 130 Bilder aus dem Bundesarchiv
  3. Bilder der weißen Steuben
  4. Dr. Karl Ploetz: Auszug aus der Geschichte. Verlag A.G. Ploetz, Würzburg 1962.
  5. http://www.welt.de/print-welt/article330192/Ein_Massengrab_am_Grund_der_Ostsee.html
  6. М.Морозов. Гибель «Вильгельма Густлова»: правда и домыслы. — Военно-Исторический сборник «Мифы Великой Отечественной», М.: Яуза, Эксмо, 2008 ISBN 978-5-699-28293-7
  7. http://www.mediasprut.ru/info/c13/marinesko7.shtml МедиаСпрут
  8. Witthöft, Hans Jürgen: Norddeutscher Lloyd. Koehlers Verlagsgesellschaft, Hamburg 1973, ISBN 3-7822-0088-8 (S. 81 (1100)).
  9. Rothe, Claus: Deutsche Ozean-Passagierschiffe. 1919 bis 1985 1. Auflage. transpress Verlag, Berlin 1990, ISBN 3-341-00805-5 (S. 75 (3000)).
  10. Witthöft, Hans Jürgen: Die Deutsche Handelsflotte 1939–1945. Band 2 Handelsschiffe*Blockadebrecher*Hilfskriegsschiffe Muster-Schmidt Verlagsgesellschaft, Göttingen 1971 (S. 201 (4200)).
  11. Marcin Jamkowski (Autor) & Christoph Gerigk (Fotograf), (2005, February), Ghost ship found: National Geographic 207(2), S. 32-51.
  12. Bild der Stuttgart. Архів оригіналу за 5 листопада 2013. Процитовано 8 січня 2013.