Відкрити головне меню

Фéдір Іванович Шміт (*1877 — †3 грудня 1937[1]) — український і радянський візантолог, археолог, музеєзнавець, мистецтвознавець, теоретик мистецтва, педагог, дійсний член АН УРСР1921).

Шміт Федір Іванович
Шмит Федор Иванович
ShmіtFІ18771937.JPG
Народився 1877
Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер 3 грудня 1937(1937-12-03)
Ташкент, СРСР
·розстріл[d]
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність мистецтвознавець
Alma mater історико-філологічний факультет Санкт-Петербурзького університетуd
Знання мов російська
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна
Членство НАН України

ЖиттєписРедагувати

Працював у Російському археологічному інституті в Константинополі (учений секретар 1908–1912)[2]. Закінчив Петербурзький університет (1912). У 1912—1921 роках — професор Харківського університету (1912-1921), завідувач музейної секції Всеукраїнського комітету охорони пам'ятників старовини Наркомосу УРСР (19191920), 19211924 в Києві, голова Археологічної комісії та інших установ ВУАН, професор Київського художнього інституту. З кінця 1924 професор Ленінградського Університету і директор Державного інституту мистецтв.

Влітку 1919 року підписав колективне звернення харківської професури до вчених Заходу з протестом проти червоного терору. Арештований у Ленінграді. Після 5 років таборів і повторного арешту за рішенням Трійки НКВС розстріляний у Ташкенті 3 грудня 1937 року.

Шміт видатний дослідник архітектури й малярства Візантії, балканських країн, країн Близького Сходу, а також Київської Русі. Праці з теорії та історії мистецтва: «Искусство, его психология, его стилистика, его эволюция» (Харків, 1919), «Мистецтво старої Руси-України» (Харків, 1919), «Исторические, этнографические, художественные музей. Очерк истории и теории музейного дела». (Харків, 1919), «Психологія малювання» (Київ, 1921), «Пам'ятки староруського мистецтва» (1922), «Мистецтво як предмет навчання» (Київ, 1923) та інші.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Павло Лопата. Репресований Федір Шміт (Шмідт)
  2. Володимир Іванович Вернадський і Україна. Т. 1, кн. 2: Володимир Іванович Вернадський. Вибрані праці — K., 2011. — 584 с.

ЛітератураРедагувати

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
  • Ковпаненко Н. До історії вивчення пам'яток монументального мистецтва // Історико-культурна спадщина України: проблеми дослідження та збереження. — К.: Інститут історії України НАН України, 1998. — С. 326–327, 328, 329, 330–331, 332.
  • Ковпаненко Н. Шміт (Шмідт) Федір Іванович // Видатні діячі науки і культури Києва в історико-краєзнавчому русі України: Біографічний довідник. — К.: Інститут історії України, 2005. — Ч. 2. — С. 300–307.
  • Ковпаненко Н. Шміт (Шмідт) Федір Іванович // Енциклопедія історії України. — К.: Наукова думка, 2013. — Т. 10. — С.649 — 650.

ПосиланняРедагувати