Шляхтова

село в Польщі, Малопольське воєводство, Новотарзький повіт

Шляхтова (пол. Szlachtowa) — село в Польщі, у гміні Щавниця Новоторзького повіту Малопольського воєводства, західна Лемківщина. Населення — 880 осіб (2011[1]).

Село
Шляхтова
пол. Szlachtowa

Координати 49°24′ пн. ш. 20°31′ сх. д. / 49.400° пн. ш. 20.517° сх. д. / 49.400; 20.517Координати: 49°24′ пн. ш. 20°31′ сх. д. / 49.400° пн. ш. 20.517° сх. д. / 49.400; 20.517

Країна Польща
Воєводство Малопольське воєводство
Повіт Новотарзький повіт
Гміна Щавниця
Населення 880 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 18
Поштовий індекс 34-460
Автомобільний код KNT
SIMC 0963715
GeoNames 757286
OSM 2834805 ·R (Ґміна Щавниця)
Офіційний сайт szlachtowa.pl
Шляхтова. Карта розташування: Польща
Шляхтова
Шляхтова
Шляхтова (Польща)
Шляхтова. Карта розташування: Малопольське воєводство
Шляхтова
Шляхтова
Шляхтова (Малопольське воєводство)
Мапа

Географія

ред.

У селі річки Сельський Потік та Шляхтовський Потік впадають у Грайцарик.

Розташування

ред.

У межах Русі Шляхтовської станом на середину 1930-х років була найзахіднішою точкою суцільної української етнічної території[2], хоча ще у XVIII ст. лемківське населення розташованих на заході Щавниці, Коростенка і Ґривальда трималося греко-католицької церкви[3].

Історія

ред.

Король Ягайло з королевою Ядвігою в 1391 р. грамотою надав краківському єпископу Йоанові маєтність, включно з селом «Шляхтова воля». На думку о. Юліяна Никоровича ці села т. зв. «мушинського ключа» існували з часів Галицько-Волинського князівстваКоролівства Русі і підпали бл. 1349 р. під панування короля Казимира ІІІ. На користь даного твердження каже також назва тутешнього потоку «Руський Потік» і назва дороги через Шляхтову — «Руська Путь».

Рік заснування місцевої парохії невідомі — можливі й часи Кирила і Мефодія. Найстарша наявна згадка походить з 1542 р. Крім сусідніх сіл Явірки, Біла Вода і Чорна Вода, до місцевої парохії належали також пізніше златинізовані Щавниця, Коростенка і Новий Торг.

1600 року Шляхтова відповідно до угоди в переліку 25 гірських сіл перейшла від князів Острозьких до князів Любомирських. 1741 р. власником села став князь Павло Сангушко, а в 1828—1945 рр. належала родині графів Стадницьких.

Парохами велися метричні книги: народження — з 1768 року, вінчання і поховання — з 1785.

1884 р. село відвідав Іван Нечуй-Левицький і залишив цікавий опис.[4]

1939 року в селі проживало 690 мешканців, з них 640 українців, 35 поляків, 15 євреїв)[5].

 
Церква у Шляхтові

До 1945 р. в селі була греко-католицька парохія Мушинського деканату[6]. Більшість українського населення виселено в 1945 році в СРСР у село Хоростків Тернопільської області, 12 липня 1947 р. було депортовано на понімецькі землі Польщі 96 лемків, у жовтні того ж року в селі було заарештовано й кинуто в концтабір «Явожно» 9 лемків, які уникли депортації чи повернулися з місць заслання, а через три роки 14-22.04.1950 було депортовано 34 родини (103 особи) до Щецінського воєводства[7]

На прикладі діалекту уродженців села у 2009 році студенти Мар'ян Сваб і Анна Хуснутдінова написали магістерську роботу «Зміни у вокалічній системі говірки жителів Шляхтовської Русі, переселених на Тернопілля»[8].

Демографія

ред.

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][9]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 442 117 302 23
Жінки 438 115 261 62
Разом 880 232 563 85

Пам'ятки

ред.

Є збудована в 1909 р. греко-католицька церква Покрови Пресвятої Богородиці, яка тепер перетворена на костел.

Примітки

ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Шляхтова

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Українська школа під польським ярмом у Східній Галичині. — Відень, 1921. — С. 26.
  3. Мишковський Т. Південно-західна етнографічна границя Галицької Русі//Лемківський календар на 2000 рік. — Львів, 1999. — С. 129—130. — ISBN 5-7745-0810-2.
  4. Спогади Івана Нечуй-Левицького про Шляхтову (1884). Ч. 1. Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 3 липня 2017.
  5. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 55, 119.
  6. Шематизм греко-католицького духовенства апостольської Адміністрації Лемківщини, с.112-114 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 24 червня 2016.
  7. Акція «Вісла». Документи / упор. Євген Місило. — Львів; Нью-Йорк: Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 1997. — ISBN 5-7707-8504-7. — С. 55, 461.
  8. М Скаб, А Хуснутдінов — Зміни у вокалічній системі говірки жителів Шляхтовської Русі переселених на Тернопілля. Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 22 лютого 2017.
  9. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Література

ред.