Відкрити головне меню

Шляхтова

село в Польщі, Малопольське воєводство, Новотарзький повіт

ГеографіяРедагувати

РозташуванняРедагувати

У межах Русі Шляхтовської станом на середину 1930-х років була найзахіднішою точкою суцільної української етнічної території[2], хоча ще у XVIII ст. лемківське населення розташованих на заході Щавниці, Коростенка і Ґривальда трималося греко-католицької церкви[3].

ІсторіяРедагувати

Король Ягайло з королевою Ядвігою в 1391 р. грамотою надав краківському єпископу Йоанові маєтність, включно з селом «Шляхтова воля». На думку о. Юліяна Никоровича ці села т. зв. «мушинського ключа» існували з часів Галицько-Волинського князівстваКоролівства Русі і підпали бл. 1349 р. під панування короля Казимира ІІІ. На користь даного твердження каже також назва тутешнього потоку «Руський Потік» і назва дороги через Шляхтову — «Руська Путь».

Рік заснування місцевої парохії невідомі — можливі й часи Кирила і Мефодія. Найстарша наявна згадка походить з 1542 р. Крім сусідніх сіл Явірки, Біла Вода і Чорна Вода, до місцевої парохії належали також пізніше златинізовані Щавниця, Коростенка і Новий Торг.

1600 року Шляхтова відповідно до угоди в переліку 25 гірських сіл перейшла від князів Острозьких до князів Любомирських. 1741 р. власником села став князь Павло Сангушко, а в 1828—1945 рр. належала родині графів Стадницьких.

Парохами велися метричні книги: народження — з 1768 року, вінчання і поховання — з 1785.

1884 р. село відвідав Іван Нечуй-Левицький і залишив цікавий опис.[4]

1939 року в селі проживало 690 мешканців, з них 640 українців, 35 поляків, 15 євреїв)[5].

 
Церква у Шляхтові

До 1945 р. в селі була греко-католицька парохія Мушинського деканату[6]. Українське населення виселено в 1945 році в СРСР у село Хоростків Тернопільської області та депортовано в 1950 році на понімецькі землі Польщі[7]

На прикладі діалекту уродженців села у 2009 році студенти Мар'ян Сваб і Анна Хуснутдінова написали магістерську роботу «Зміни у вокалічній системі говірки жителів Шляхтовської Русі, переселених на Тернопілля»[8].

ДемографіяРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][9]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 442 117 302 23
Жінки 438 115 261 62
Разом 880 232 563 85

Пам'яткиРедагувати

Є збудована в 1909 р. греко-католицька церква Покрови Пресвятої Богородиці, яка тепер перетворена на костел.

ПриміткиРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Шляхтова

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Українська школа під польським ярмом у Східній Галичині. — Відень, 1921. — С. 26.
  3. Мишковський Т. Південно-західна етнографічна границя Галицької Русі//Лемківський календар на 2000 рік. — Львів, 1999. — С. 129—130. — ISBN 5-7745-0810-2.
  4. Спогади Івана Нечуй-Левицького про Шляхтову (1884). Ч. 1
  5. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 55, 119.
  6. Шематизм греко-католицького духовенства апостольської Адміністрації Лемківщини, с.112-114
  7. Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок
  8. М Скаб, А Хуснутдінов — Зміни у вокалічній системі говірки жителів Шляхтовської Русі переселених на Тернопілля
  9. Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 

ЛітератураРедагувати