Відкрити головне меню
Побиття, знущання чи фізичне цькування

.

Шкільне цькування або шкільний булінг (англ. school bullying campaign) — загальний термін, яким означають систематичні переслідування з образами, цькуванням, упереджене ставлення у навчальному закладі. Зазвичай, термін означає переслідування серед учнів, рідше зустрічається цькування учнів вчителями, ще рідше — цькування вчителя учнями.[1] За дослідженнями ЮНІСЕФ, з фактами шкільного булінгу в Україні мали справу 67 % дітей у віці від 11—17 років протягом останніх трьох місяців. Також, 24 % дітей стали жертвами, а 48 % з них нікому не розповідали про ці випадки.[2] Дещо частіше за інших дітей піддаються булінгу сором'язливі, зі зразковою поведінкою діти, а також діти, які, в силу різних життєвих обставин, «замкнуті в собі» а також діти з сімей з низьким рівнем прибутку.[3]

РізновидиРедагувати

Олена Ожийова, одна із перших[джерело?] українських науковців, що досліджували шкільний булінг (шкільне цькування), виділяє два основних його види та деякі підвиди:

  1. Фізичний шкільний булінг — умисні штовхання, пирхання, стусани, удари, нанесення побоїв, тілесних ушкоджень та ін.;
    • сексуальний булінг є підвидом фізичного (дії сексуального характеру).
  2. Психологічний шкільний булінг — насильство, пов'язане з дією на психіку, що наносить психологічну травму шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість. До цієї форми булінгу можна віднести:
    • вербальний булінг, де знаряддям слугує голос (образливе ім'я, з яким постійно звертаються до жертви, обзивання, дражніння, зведення наклепів, поширення образливих чуток та ін.);
    • шкільний кібербулінг — пригноблення за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв (пересилання двозначних зображень і фотографій, обзивання, зведення наклепів та ін.).[4][5]
    • образливі жести або дії (наприклад, плювки в жертву або в її напрямку);
    • залякування (використання агресивної мови тіла й інтонації голосу для змушення дитини робити чи не робити щось);
    • ізоляція (жертва навмисно ізолюється, виганяється чи ігнорується частиною або всім класом);
    • вимагання (у дитини вимагають гроші, їжу, інші речі, примушують щось вкрасти);
    • пошкодження та інші дії з майном (пошкодження, викрадення, заховання особистих речей жертви);

Серед учнівРедагувати

Булінг серед учнів є наслідком дисбалансу авторитету, мотивації, сили та витримки у відносинах між вихованцями. Причиною є особистісна неприязнь між булером та жертвою. Предметом цькування можуть виступити як абсолютно вигадані так і існуючі особливості, що часто варіюють в залежності від віку вихованців: зріст, вага, одежа, зачіска, колір волосся, особливості голосу (картавість, заїкання, тембр), форма носа чи вух, окуляри, ліворукість, успішність чи неуспішність у навчанні, расова чи релігійна приналежність, особливості поведінки чи характеру. Цькування та образи у навчальному закладі несуть пагубний вплив на індивідум, провокують розвиток гніву, депресії, думки про самогубство або помсту. Наявність подібного стресу спричиняє замкнутість та цілковите відволікання від навчального процесу, може переходити у прогули занять та відмову від відвідування школи.[6][7] На фоні знущань, у індивідума знижується самооцінка, можуть розвинутись соціальні розлади, фобії або навіть психологічні травми, як наслідок — індивід не може розкритись у навчанні, проявити свої таланти, так як відчувати себе захищеним є базовою потребою. Профілактика та вчасне виявлення булера — завдання педколективу (зокрема, класного керівника), шкільного психолога та батьків. Уміла робота класного керівника та уміла організація тимбілдингу, виховної роботи з класом та батьками є дзеркалом досвіду та запорукою припинення такого явища. Переведення буллера у іншу школу чи його відрахування з навчального закладу за середньозваженими порядками є крайнім та досить важким бюрократичним процесом і робиться у виняткових випадках.

Цькування учня вчителемРедагувати

Цькування вчителяРедагувати

Цькування учнями частіше трапляється у старших класах. Також, у ролі булера можуть виступати окремі батьки чи їх група незалежно від віку учнів. Причиною цькування вчителя є недостатній авторитет та досвід на початку роботи у навчальному закладі, втрата авторитету, особливості контингенту дітей у класі. Коли булером виступає учень (учні), це радше поодинокі випадки гри на публіку серед однолітків, мета такого булінгу — «вивести з себе» педагога та спостерігати за його поведінкою, зірвати урок. Систематичної помсти така поведінка не несе. Проявлятись таке може різноманітно: у вигляді анонімних образ, записок, написаних на дошці перед уроком у молодших класах, до вербальних перепалок та фізичного впливу у старших класах.[8] У будь-якому разі, таке явище носить спочатку епізодичні характери — як випробовування на міцність, його повторення та систематичність залежить від психологічної та педагогічної майстерності вчителя, рідше — від рівня компетенції у предметній сфері. Зазвичай, у ролі булера вчителя виступають учні, які також цькують однолітків у класі, намагаючись самоствердитись. Майстерність вчителя та уміння скерувати небажаний ситуативний контакт у іншу площину є шляхом вирішення такої поведінки.

У педагогічному колективіРедагувати

Див. також: Мобінг

Як і у всіх інших колективах, педагогічний колектив працює разом роками, у ньому вилаштовуються такі ж робочі та соціальні зв'язки як і в будь-якому колективі із всіма притаманними рисами службової ієрархії та авторитетності. Цькуванню можуть підлягати як новачки у колективі, так і існуючі співробітники, яких хотять «вижити». Ввиду виробничої можливості уникнення небажаних контактів по горизонтальним зв'язкам між рівноцінними колегами, булінг у колективі трапляється частіше по вертикальній лінії — як приклад, предвзяте ставлення директора, завуча, завідувача, вчителя-методиста. Проявом може бути постійна критика, ігнорування, ізоляція, висміювання, плітки, перевірки документації, планів, конспектів занять, відкриті уроки з предвзятим їх обговоренням на нарадах, цілеспрямоване виставлення «невдалого» розкладу занять з чисельними «вікнами», що унеможливлює суміщення з іншим місцем роботи, перевірки вчасної явки на робоче місце, позбавлення премій або відсутність рекомендацій на преміювання тощо.

ПричиниРедагувати

Мозок дитини не є розвиненим, як у дорослих. До того ж, у дитини немає того морального загартовування, яке є у дорослих. Перш за все потрібно брати до уваги джерела, з яких дитина вилучає девіантні форми самоствердження. Це може бути кіно, комп'ютерні ігри або мультфільми, з яких дитина вилучає образи персонажів й намагається відтворити їх. Провідну роль у цьому процесі відіграє вентральний гіперстріатум. Ця мозкова структура відіграє провідну роль у формуванні стереотипу особистості. У психології та соціології відповідно це називають імпринтингом, конформізмом, запозиченням (Габрієль Тард), спіраллю мовчання тощо. Усі ці концепції про одне й те саме.

Взагалом, агресія — це архаїчна форма поведінки. І така поведінка підкріплюється відповідними нейромедіаторами (серотонін, дофамін), від яких покращується самопочуття. І діти є більше емоційними істотами, керованими інстинктивно-гормональною регуляцією. А відтак стереотип особистості залежить від нав'язаних форм поведінки, завдяки яким дитина може самостверджуватися, які просуваються у кіно, іграх, музиці тощо.

Яка показує феномен Мауглі, людина стає особистістю (у суспільному сенсі) посередництвом соціальної інтеракції. Діти, які виросли серед звірів, після досягнення певного віку так і не змогли навчитися балакати та ходити на ногах (у них була відсутньою біпедальність). Однак було відзначено, що такі діти відтворювали поведінку звірів. А відтак суспільна сутність людини повністю визначається соціальним осередком та інтерактивними образами, які людина запозичує з різних джерел. Таким чином, суспільство (через кіно, музику, ігри та приклад тощо) спочатку нав'язують девіантні форми поведінки, а потім засуджують за їх прояв. А дитину, яка звикла отримувати ендогенні наркотики від такої поведінки (серотонін — відчуття соціальної значимості, домінування; дофамін — задоволення від перемоги тощо), зупинити буде дуже важко, практично нереально. Це є подібним до порочного кола у алкоголіків, які щоразу випивають лише для того, щоб спричинити форсований викид нейромедіаторів у ЦНС. Ці нейромедіатори швидко руйнуються і виникає потреба поповнити їх (абстиненція) — випити. І людина стає заручником ендогенних наркотиків, перш за все, а етанол — лише засіб для їх отримання. Таким чином змінюється гормональний гомеостаз. Адреноголіки, естремали, доречі, також страждають від подібної абстиненції, однак у меншій мірі, ніж алкоголіки. Тобто від соціальної інтеракції у мозку відбуваються реальні біохемічні процеси, посередництвом яких нагороджуються певні форми поведінки, і таким чином ці форми закріплюються, нагороджуючись автоматично у подальшому.

Шкільне цькування можна майже повністю викорінити, переставши подавати поганий приклад та створювати відповідні ігри та кіно, друкувати журнали та через інші джерела транслювати відповідні інтерактивні образи. Адже провідну роль у попередженні девіантної поведінки відіграє закріплення адекватних форм інтеракції, які б нагороджувалися організмом. І не стільки їх зміст, скільки спосіб їх подачі (з акцентом на їх соціальну значимість) на емоційному рівні визначають їх закріплення. І коли говориться попередження — це значить дії ще до закріплення будь-яких інших форм (у часі), поки дитина ще не навчилася отримувати насолоду та задоволення від садизму та соцільного домінування, посередництвом, скажімо так, не зовсім доброзичливої поведінки щодо інших.

НаслідкиРедагувати

Вдала модель поведінки булера переноситься у доросле життя до наступного оточення, де знову призводить до деструктивних явищ у наступному колективі або оточенні. Щодо жертви, некомпенсовані вчасно шкільні образи у дорослому житті можуть перейти у соціальну невлаштованість, зловживання на посаді, злочинну діяльність, асоціальну поведінку, помсту та прояви самоствердження серед слабких. Одним із завдань школи є виявлення та запобігання знущанню та його своєчасна профілактика у координації з батьками, вчителями, шкільним психологом[9] та правохоронними органами.

Явище в УкраїніРедагувати

Україна посідає четверте місце в світі за рівнем підліткової агресії, після Росії, Албанії та Білорусі. Згідно з дослідженням, проведеним UNICEF Ukraine у ​​2017 році, з цим явищем стикалися 67 % вітчизняних школярів. Причому 40 % з них нікому не розповідають про насильство, навіть батькам[10].

За законопроектом № 8584[11] за булінг, вчинений малолітніми або неповнолітніми від 14 до 16 років пропонується введення адміністративної відповідальності у вигляді штрафів для батьків від 340 до 850 гривень, а за приховування фактів булінгу, пропонується карати представників закладу освіти від 850 до 1700 гривень.[3]

З 1 січня 2019 року в Україні запрацює інститут Освітнього омбудсмена, який захищатиме права учнів, студентів, освітян і науковців[12].

ПриміткиРедагувати

  1. Богдан Петренко. Цькування вчителів в українських школах. glavcom.ua. 
  2. Булінг – важлива проблема для дітей в Україні. ЮНІСЕФ розпочинає кампанію проти булінгу. unicef.org. 20.07.2018. 
  3. а б В Україні пропонують карати штрафами за булінг у школах. novyny.ostriv.in.ua. 17.07.2018. 
  4. Ожийова, Олена (2009). Булінг. Шкільний булінг: поняття та основні форми (Українська). Харків: Вчені зап. Харк. гуманіт. ун-ту «Нар. укр. акад.». с. 158–163. 
  5. Ожиёва, Елена (2008). Буллинг как разновидность насилия. Школьный буллинг (Російська). Praha: Materialy IV mezinarodni vedecko-prakticka konference «Vedecky prumysl evropskeho kontinentu – 2008». с. 75–78. 
  6. Полювання на прогульників: психологія, ознаки, методи подолання. edpresa.ua. 25.10.2017. 
  7. Ирина Руденко (30.8.2017). Школьный буллинг: кто и за что может издеваться над вашим ребенком. kp.ua (ru). 
  8. Ольга Комарова (29.11.2017). Булінг, або шкільне цькування: налякати поліцією не вдасться, що ж робити?. radiosvoboda.org. 
  9. О. Круглов (11.02.2010). Який він, шкільний психолог?. osvita.ua. Відкритий урок: розробки, технології, досвід. 
  10. Гриневич: Міносвіти почало антибулінгову кампанію у школах / Новое время, 18 травня 2018
  11. Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу. rada.gov.ua. 
  12. З 1 січня 2019 року в Україні з'явиться освітній омбудсмен, що захищатиме права учнів, студентів, освітян і науковців — Уряд прийняв відповідну постанову / Урядовий портал — Міністерство освіти і науки України, 6 червня 2018

ПосиланняРедагувати