Відкрити головне меню

Олекса́ндр Ві́кторович Шкурко (7 лютого 1979, смт. Краснопілля, Сумська область — 5 серпня 2014, м. Сніжне, Донецька область — підполковник (посмертно) Збройних сил України, старший помічник начальника штабу бригадної артилерійської групи 72-ї окремої механізованої бригади.

Шкурко Олександр Вікторович
UA-OF4-LTCOL-GSB-H(2015).png Підполковник (посмертно)
Шкурко Олександр Вікторович.jpg
Загальна інформація
Народження 7 лютого 1979(1979-02-07)
смт. Краснопілля
Смерть 5 серпня 2014(2014-08-05) (35 років)
Сніжне
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Університет Сумське вище артилерійське командне училище
Військова служба
Роки служби 2000—2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ Емблема механізованих військ (2007).png Механізовані війська
Формування
72 ОМБр.svg
 72 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

БіографіяРедагувати

Олександр Шкурко народився 7 лютого 1979 року у Краснопіллі на Сумщині, тут пішов до Краснопільської загальноосвітньої школи.

Після закінчення школи вступив до Інституту артилерії при Сумському державному університеті, і у червні 2000 року отримав диплом за спеціальністю «Інженерна механіка», погони лейтенанта і разом із зірочками — направлення до м. Біла Церква до 229-го механізованого полку на посаду командира артилерійського дивізіону. У вересні 2003 року був призначений на посаду командира артбатареї 72-ї окремої механізованої бригади. У 2005 році був призначений начальником штабу, першим заступником командира артдивізіону 55-ї окремої бригадної артилерійської групи 72 ОМБр. У грудні 2012 року отримав призначення на посаду старшого помічника начальника артилерії, відділення артилерії 72 ОМБр. Останнім часом був старшим помічником начальника штабу бригадної артилерійської групи.

З 1 травня 2014 року майор Олександр Шкурко брав участь у бойових діях — під Авдіївкою, Сонцевим, Сніжним.

26 липня в районі населних пунктів Григорівка і Тарани його машину було обстріляно, і важкопоранений Олександр потрапив до полону проросійських бойовиків. З ним в машині перебували ще дві особи — рядовий, якого у серпні 2014 року обміняли на когось з бойовиків і капітан Анатолій Романчук, який помер у лікарні міста Сніжне. Олександр також перебував у лікарні у місті Сніжне. У нього було важке поранення черевної порожнини, опіки 30 % поверхні тіла. Постійно знаходився під наглядом лікарів, була висока температура і сильні болі, лікування як таке було відсутнє.

5 серпня важкопораненого Олександра бойовики забрали з лікарні під приводом переводу в «комендатуру» міста Сніжне, відвезли на сповідь і стратили. Був похований на околиці Сніжного. Поховання відшукали волонтери гуманітарної місії «Чорний тюльпан».

На зв'язок з дружиною виходили представники «ДНР» та пропонували обмін, в тому числі й після смерті Олександра. Дружина зверталася вже у всі інстанції, однак, за її словами, не отимала ніякої допомоги.

В листопаді 2014 року з'явилася непідтверджена пізніше інформація, що Шкурко був переведений з Ростовського СІЗО до Москви.

10 грудня 2015 року в Білій Церкві відбулося перепоховання.[1]

Нагороди та вшануванняРедагувати

  • 8 вересня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
  • Взимку 2016 року, Олександру Вікторовичу присвоєно військове звання — підполковник (посмертно).

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати