Відкрити головне меню
Рак широкопалий
Рак широкопалий (Astacus astacus)
Рак широкопалий (Astacus astacus)
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Підтип: Ракоподібні (Crustacea)
Клас: Вищі ракоподібні (Malacostraca)
Ряд: Десятиногі (Decapoda)
Підряд: Плеоцимати (Pleocyemata)
Інфраряд: Раки (Astacidea)
Надродина: Річкові раки (Astacoidea)
Родина: Річкові раки (Astacidae)
Рід: Річковий рак (Astacus)
Вид: Рак широкопалий
Біноміальна назва
Astacus astacus
Linnaeus, 1758
Поширення широкопалого рака в Україні
Поширення широкопалого рака в Україні
Синоніми
Astacus fluviatilis Fabricius, 1775
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Astacus astacus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Astacus astacus
EOL logo.svg EOL: 1021866
ITIS logo.svg ITIS: 97333
IUCN logo.svg МСОП: 2191
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 6715

Ра́к широкопа́лий (лат. Astacus astacus) — один з 4 видів роду річкових раків інфраряду Astacidea. В Україні представлений номінативним підвидом A. astacus astacus. Поширений в прісних водоймищах на всій території Європи. Починаючи з другої половини XX століття широкопалого рака витісняє з природних місцепоширень інший вид прісноводих раківPacifastacus leniusculus, інтродукований з Нового Світу.[1]

ЕтимологіяРедагувати

Назва «широкопалий» вказує на більшу, ніж у інших річкових раків, ширину клешні.

Охоронний статусРедагувати

III категорія — уразливий. Реліктовий вид.

Ареал видуРедагувати

Виявлений у річках Ірші (притока Тетерева), деяких озерах та притоках річок Гірського Тікичу та Гнилого Тікичу, верхів'ях річок — правих притоках Дністра, Пруту та Серету. Ареал охоплює Європу — від північної Фінляндії до західної Франції та північної Італії; зустрічається у країнах Балтії, на півночі Білорусі та північному заході Росії.

Місця проживання раківРедагувати

Невеликі річки, струмки, а також евтрофні озера (в останніх віддає перевагу прибережним зонам біля урвистих берегів зі щільним ґрунтом).

ЧисельністьРедагувати

Незначна.

Причини зміни чисельностіРедагувати

Порушення природного стану водойм, пов'язане з антропогенним фактором (евтрофікація, збіднення води на кисень, забруднення пестицидами, замулення тощо); заразні хвороби — чума раків, септоциліндроз (іржаво-плямиста хвороба), телоханіоз (фарфорова хвороба); вороги (хижі риби, водоплавні птахи, ссавці). Після масової загибелі широкопалого рака внаслідок вірусного захворювання (чума раків) у прісних водоймах його місце зайняв близький вид — довгопалий рак. Він виявився стійкішим до зростаючого антропогенного впливу (менш вибагливий до чистоти води, вмісту в ній кисню тощо) і плодючішим.

Особливості біологіїРедагувати

 
Зовнішня будова рака широкопалого: 1 — довгастий вусик, 2 — око, 3 — короткий вусик, 4 — щелепи, 5 — ногощелепи, 6 — клешня, 7 — ходильні ноги, 8 — черевні ноги, 9 — плавальні ніжки, 10 — черевце, 11 — головогруди

Будова тілаРедагувати

Довжина тіла широкопалого рака може досягати 20 см. Тіло складається з двох відділів — головогруд (голова і груди) і черевця. Із спинного боку головогруди і черевце покриті масивним карапаксом, що несе на передньому кінці гострий виріст, — рострум. З боків від рострума розташовується дві пари чутливих придатків — антен — і пара фасеткових очей на рухливих стебельцях, а попереду — дві пари вусиків: коротенькі й довгі.

Груди складаються з 8 сегментів, а черевце — з 6 сегментів і анальної лопаті (тельсона). Кілька сегментів має й голова. У самок черевце ширше, ніж у самців. На кожному сегменті, як правило, знаходиться пара кінцівок. Кінцівки першого сегменту, на якому відкриваються статеві отвори, або перетворені в копулятивний орган (у самців), або відсутні (у самок). Наступні чотири несуть плавальні кінцівки — плеоподи. Ротовий апарат складається з шести пар кінцівок: верхніх щелеп, двох пар нижніх щелеп і трьох пар ногощелеп.

Черевце, як і в інших десятиногих ракоподібних, несе п'ять пар черевних ніжок, призначених для плавання. Перша пара відрізняється великими розмірами і несе клешні, які більші у самців. Останні чотири функціонують як ходильні ноги. Від їх зовнішньої сторони в порожнину під карапаксом відходять перетворені в гіллясті зябра епіподіти. На останньому сегменті розташовані уроподи (останні черевні кінцівки), що разом із тельсоном утворюють схожий на віяло хвостовий плавець.

Покриви тілаРедагувати

Із спинного боку головогруди і черевце покриті масивним хітиновим панциром — карапаксом. Панцир просякнутий вапном, що надає йому міцності. Забарвлення варіює залежно від місця проживання від зеленувато-бурого до синяво-коричневого, яке маскує на тлі темного мулистого дна.

Опорно-руховий апаратРедагувати

Хітиновий панцир утворює складний скелет — каркас тіла рака. На відміну від червів, рак не має шкірно-мускульного мішка. Мускулатура тварини представлена окремими пучками м'язів, що прикріплюються до хітинового панцира. Всі внутрішні органи містяться у вторинній порожнині тіла.

 
Травна нервова і статева системи. 1 — нервовий ланцюжок, 2 — навкологлоткове кільце, 3 — травна система, 4 — статева система, 5 — підглотковий нервовий вузол
 
Видільна і кровоносна системи. 1 — видільна система, 2 — зябра, 3 — кровоносна система

Травна системаРедагувати

Травна система починається ротом, далі розташований стравохід, який переходить у шлунок, що складається з двох відділів: жувального й цідильного. Стінки жувального відділу мають спеціальні хітинові вирости (вапняні хітинові зубці), котрі перетирають їжу. У цідильному відділі їжа фільтрується (диференціюється за допомогою складного апарату, що фільтрує). При цьому дуже крупні харчові частки виключаються з травлення, а що пройшли через фільтр поступають в травну залозу — складну систему виростів середньої кишки, де відбувається власне переварювання і всмоктування. Неперетравлені залишки виводяться назовні через анальний отвір, розташований на тельсоні (анальній лопаті).

Видільна системаРедагувати

Видільна система рака має вигляд круглих зелених залоз. Вони містяться під панциром на спинному боці і відкриваються назовні біля основних вусиків.

Дихальна системаРедагувати

У рака під панциром біля основних ніг розташовані зябра. Це перисті вирости тіла. Вода омиває зябра, і розчинений у ній кисень потрапляє в кров, а вуглекислий газ із крові виділяється у воді.

 
Внутрішня будова річкового рака. 1 - шлунок, травна залоза ("печінка"), 2 - передня артерія, 4 - серце, 5 - верхня черевна артерія, 6 - черевний нервовий ланцюжок, 7 - зябра

Кровоносна системаРедагувати

Кровоносна система в річкового рака незамкнута, тобто кров із судин витікає безпосередньо в порожнину тіла. Розчинений у воді кисень проникає через зябра в кров, а вуглекислий газ, що накопичився в крові, через зябра виводиться назовні.

Нервова системаРедагувати

Нервова система складається з навкологлоткового нервового кільця і черевного нервового ланцюжка. Нерви, що відходять від навкологлоткового кільця, пов'язані з органами чуття і ротовим апаратом, а ті, що відходять від нервового ланцюжка, — з внутрішніми органами.

Органи чуттяРедагувати

Органи чуття у рака добре розвинені. Складні очі розташовані на рухливих стебельцях, що дає йому змогу дивитися в різні боки, не повертаючи тіла. Кожне око утворене трьома тисячами вічок, кількість яких з віком зростає. Вічко бачить лише якусь невеличку частинку зображення, і тільки усі вічка разом можуть сприйняти його цілком. Таке око називається фасетковим, а кожне вічко у ньому — фасеткою.

Довгі вусики є органом дотику і нюху (це водночас ніби «кінчики пальців» та «ніс» рака), а біля основи вусиків містяться органи рівноваги та слуху.

Спосіб життя і місце існуванняРедагувати

Веде осілий спосіб життя — в норах на глибині 2 — 8 м. Взимку скупчується у глибоких ямах. Прісна чиста вода: річки, озера, ставки, швидкі або проточні струмки (завглибшки 3—5 м і із западинами до 7—12 м). Влітку вода повинна прогріватися до 16—22 °C. Раки дуже чутливі до забруднення води, тому місця, де вони водяться, говорять про екологічну чистоту цих водоймищ. Стенобіонтний та стенотермний (холодолюбний) вид. Оптимум рН 7,0 — 8,5.

ХарчуванняРедагувати

 
Вологий препарат, видно всі типи кінцівок широкопалого рака, частину панцира видалено, 1 - зябра

Всеїдний. Рослинна (до 90 %) і м'ясна (молюски, черв'яки, комахи і їх личинки, пуголовки) їжа. Влітку широкопалий рак харчується водоростями і свіжими водними рослинами (рдесник, елодея, кропива, латаття, хвощ), взимку — опалим листям. За один прийомом їжі самка з'їдає більше, ніж самець, але і їсть вона рідше. Запах їжі раки відчувають на великій відстані, особливо якщо трупи жаб, риб і інших тварин почали розкладатися. Раціон залежить від пори року та інших факторів. Живиться в сутінках або перед заходом сонця і вночі (вдень раки ховаються під каменями або в норах, виритих на дні або в берегів під корінням дерев). Річковий рак шукає їжу, не відходячи далеко від нори; якщо ж корма недостатньо, може мігрувати на 100—250 м.

ПоведінкаРедагувати

Полює річковий рак вночі. Вдень ховається в укриттях (під каменями, корінням дерев, в норах або будь-яких предметах, лежачих на дні), які охороняє від інших раків. Риє нори, довжина яких може досягати 35 см. Влітку живе на мілководді, взимку перебирається на глибину, де ґрунт міцний, глинястий або піщаний. Зустрічаються випадки канібалізму. Повзає річковий рак задкуючи назад. В разі небезпеки за допомогою хвостового плавця збовтує мул або різким рухом спливає геть. У конфліктних ситуаціях між самцем і самкою завжди домінує самець. Якщо ж зустрілися два самці, то зазвичай перемагає більший.

Звичайно рак пересувається по дну головою вперед, повільно переставляючи ноги, а в разі небезпеки відштовхується і вправно пливе заднім кінцем тіла наперед, швидко загрібаючи воду хвостовим плавцем та направляючи її під себе.

На суходолі рак пересувається задом наперед. За допомогою ніг, клешень і хвостового плавця він ніби підтягує тіло. Звідси й пішов вислів «задкувати наче рак».

Розмноження у неволіРедагувати

Розведення у ставках неможливе. Спроби інтродукції у водойми середньої течії Дніпра, р. Ірпінь і Шацькі озера були невдалими.

Розмноження і розвитокРедагувати

Річковий рак — роздільностатева тварина. Статеві залози розміщуються в грудній порожнині.

На початку осені самець стає агресивнішим і рухливішим, нападає на особину, що наближається, навіть з нори.

Визрівання яйцеклітин у самок відбувається у яєчниках, а формування чоловічих статевих клітин у самців — у сім'яниках.

Побачивши самку, він починає переслідування, і якщо наздоганяє, то хапає її за клішні і перевертає. Самець має бути більше за самку, інакше вона може вирватися. Запліднення внутрішнє. Самець переносить сперматофори на черевце самки і залишає її. За один сезон він може запліднити до трьох самок. Приблизно за два тижні самка викидає 20-200 яєць, які виношує на черевці.

Самка рака широкопалого з яйцями, з яких розвиваються личинки, що вільно плавають

Сезон розмноження: жовтень.

Статеве дозрівання: самці — 3 роки, самки — 4.

Вагітність/інкубація: залежить від температури води.

Тривалість життя: 20-25 років.

Потомство: новонароджені рачки досягають в довжину до 2 мм. Перші 10-12 діб вони залишаються під черевцем у самки, а потім переходять до самостійного існування. У цьому віці їх довжина близько 10 мм, вага 20-25 міліграм. У перше літо рачки линяють п'ять разів, довжина їх збільшується удвічі, а маса в шість разів. Наступного року вони виростуть до 3,5 см, і важитимуть близько 1,7 г, злинявши за цей час шість разів. Зростання молодих річкових раків відбувається нерівномірно. На четвертий рік життя раки зростають приблизно до 9 см, з цієї миті вони линяють двічі на рік. Кількість і терміни линянь сильно залежать від температури і живлення.

Прикладне значенняРедагувати

Широкоралого рака вживають в їжу.

 
Варені раки

Раки (страва)Редагувати

Раки — закуска, що являє собою цілих варених раків з додатковими інгредієнтів або без них. Рак кладуть в посуд з холодною водою або молоком на декілька хвилин, потім живцем кидають в киплячу солону воду і варять близько 10—15 хвилин. У каструлю може також додаватися морква, цибуля, зелень (петрушка, кріп), лавровий лист, листя кропиви. Складніші способи приготування включають обсмажування рака в маслі, додавання при вариві білого вина, сметани, гвоздики, кмину, перцю і ін. Раки при подачі на стіл можуть поливатися відваром, в якому вони варилися, а також може готуватися спеціальний раковий соус (суміш відвару, борошна і масла). Раки традиційно вважаються однією з найкращих закусок до пива. Не всі частини тушки раки їстівні. Їдять лише м'ясо клішень і хвоста.

Заходи охорониРедагувати

Занесено до Червоної книги МСОП та Європейського Червоного списку (1991). Включено до Червоної книги України (1994, 2009) та Бернської конвенції. Заборонено вилов правилами любительського і спортивного рибальства у внутрішніх водоймах України (1990). Слід зменшити антропогенний вплив на водні екосистеми, взяти під охорону водойми, де водиться широкопалий рак.

ПриміткиРедагувати

  1. Westman K., Savolainen R., Julkunen M. (2002). Replacement of the native crayfish Astacus astacus by the introduced species Pacifastacus leniusculus in a small, enclosed Finnish lake: a 30-year study. Ecography, vol. 25(1), pp. 53—73. DOI:10.1034/j.1600-0587.2002.250107.x

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати