Джозеф Шерідан Ле Фаню (англ. Joseph Sheridan Le Fanu; 28 серпня 1814(1814-08-28)[2][3][…], Дублін, Ірландія[d], Сполучене Королівство[5] — 7 лютого 1873(1873-02-07)[2][3][…], Дублін, Ірландія[d], Сполучене Королівство[5]) — ірландський письменник, що продовжував традиції готичної прози. Автор класичних оповідань про привидів.

Шерідан Ле Фаню
Sheridan Le Fanu 002.png
Ім'я при народженні англ. Joseph Thomas Sheridan Le Fanu
Псевдонім kola[1]
Народився 28 серпня 1814(1814-08-28)[2][3][…]
Дублін, Ірландія[d], Сполучене Королівство[5]
Помер 7 лютого 1873(1873-02-07)[2][3][…] (58 років)
Дублін, Ірландія[d], Сполучене Королівство[5]
Поховання Mount Jerome Cemeteryd
Країна Flag of the United Kingdom (1-2).svg Сполучене Королівство
Flag of the United Kingdom (1-2).svg Британська імперія
Діяльність адвокат, письменник, журналіст, правник
Alma mater Триніті-коледж
Мова творів англійська[2]
Жанр готичний роман
Magnum opus Countess Mircalla Karnsteind, Uncle Silasd і Камілла
Батько Thomas Philip Le Fanud[6]
Мати Emma Lucretia Dobbind[7][6]
У шлюбі з Susan Bennettd[6]
Діти Thomas Philip Le Fanud[7], Eleanor Le Fanud[7], Emma Lucretia Le Fanud[7] і George Brinsley Le Fanud[7]

CMNS: Шерідан Ле Фаню у Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

Джозеф Шерідан Ле Фаню народився в Дубліні в літературній родині гугенотів. Його бабуся Алісія Шерідан Ле Фаню і двоюрідний дід Річард Брінслі Шерідан були драматургами.

Перші 12 років життя Ле Фаню провів поруч з Ірландською королівською військовою школою, де його батько служив у сані капелана. Парк Фенікса, де розташовувалася школа, село поруч і парафіяльну церкву не раз зустріне читач у творах Ле Фаню.

З 1826 року батько Джозефа отримує посаду ректора на півдні Ірландії — і вся родина переїжджає туди. Хоча у Ле Фаню був наставник, основні знання він черпає з великої батьківської бібліотеки, де проводить багато часу.

У 1832 році почалися заворушення, викликані війною проти десятини. В Абінгтоні[en] проживало всього кілька дюжин послідовників Ірландської церкви, тому уряд змушував фермерів — зокрема й католиків, яких було близько 6 тисяч — платити десятину на утримання церкви нарівні з протестантами.

Родину Ле Фаню постійно переслідували фінансові проблеми, незважаючи на старання батька Томаса підтримувати репутацію прізвища. Дохід, одержуваний від посади ректора, повністю йшов на оплату десятин.

Джозеф вивчав юриспруденцію в Коледжі Св. Трійці в Дубліні, де згодом був обраний аудитором коледжу. З 1838 року він став публікуватися в Журналі Дублінського університету, там і була опублікована його перша «жахлива» історія — «Привид і Костоправ». З 1840 року Ле Фаню придбав кілька газет, зокрема Dublin Evening Mail[en].

18 грудня 1844 року Ле Фаню одружується на Сузанні Беннет, дочці провідного дублінського адвоката. Свідком на весіллі був Ісаак Батт. Вони знімають будинок на Воррінгтон Плейс біля Великого Каналу[en] в Дубліні. Там і народжується в 1845 році їхня перша донька, Елеонора. Потім у 1846 році з'являється на світ Емма, у 1847 році Томас і Джордж в 1854 році.

У 1847 році Джозеф Шерідан Ле Фаню підтримує Джона Мітчелла і Томаса Міґера в їхній кампанії проти байдужості Уряду до Ірландського голоду. Його підтримка коштувала йому призначення членів парламенту від партії Торі в графстві Карлоу в 1852 році.

У 1856 році Джозеф з родиною переїжджає з Воррінгтон Плейс у будинок батьків його дружини на Мерріон Сквер, 18, оскільки батьки Сусанни поїхали в Англію.

Родинне життя Джозефа не ладиться, тому що його дружина страждає неврозами. У неї була криза віри, відвідувала релігійні збори в сусідній церкві Св. Стефана, обговорювала релігійні проблеми з молодшим братом Джозефа — Вільямом, оскільки Ле Фаню перестав відвідувати церкву. Вона дуже переживала смерть кількох близьких родичів, зокрема смерть її батька за два роки до цього. Це й стало основною причиною сімейних проблем.

У квітні 1858 року у Сусанни стався нервовий зрив, і наступного дня вона померла. Обставини її смерті так і залишилися нез'ясованими. Вона була похована в сімейному склепі Беннет разом з її батьком і братами. За деякими уривками з щоденників Ле Фаню можна зрозуміти, що він вважав себе винним у смерті дружини. Після смерті дружини Ле Фаню довго не пише, аж до смерті його матері у 1861 році. Чергове нещастя прориває греблю емоцій. В цей час його підтримувала його кузина леді Гіффорд — вона все життя була для нього близькою людиною.

У 1861 році Джозеф стає редактором і власником журналу Дублінського університету. Там він і публікує деякі зі своїх романів.

Помер 7 лютого 1873 року в Дубліні.

ТворчістьРедагувати

Автор містичних і пригодницьких творів. З 1845 по 1873 рік опублікував 14 романів, з яких найбільш відомі «Дядько Сайлас[en]» (англ. Uncle Silas, 1864), «Будинок біля кладовища[ru]» (англ. The House by the Churchyard, 1863) і збірка з п'яти новел — «Крізь тьмяне скло[en]» (англ. In a Glass Darkly,1872).

Творчість Ле Фаню отримала високу оцінку М. Р. Джеймса і Х. Кортасара. Повість «Кармілла» (англ. Carmilla, 1871) справила значний вплив на творчість Брема Стокера.

ЕкранізаціїРедагувати

Див. категорію Екранізації творів Джозефа Шерідана Ле Фаню.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати