Шерідан Ле Фаню
Джозеф Шерідан Ле Фаню (англ. Joseph Sheridan Le Fanu; 28 серпня 1814, Дублін — 7 лютого 1873, Дублін) — ірландський письменник, що продовжував традиції готичної прози. Автор класичних оповідань про привидів.
| Шерідан Ле Фаню | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Ім'я при народженні | англ. Joseph Thomas Sheridan Le Fanu | |||
| Псевдонім | kola[1] | |||
| Народився |
28 серпня 1814[2][3][…] Дублін, Ірландія[d], Сполучене Королівство[5] | |||
| Помер |
7 лютого 1873[2][3][…] (58 років) Дублін, Ірландія[d], Сполучене Королівство[5] | |||
| Поховання | Mount Jerome Cemeteryd | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Сполучене Королівство Британська імперія | |||
| Діяльність | адвокат, письменник, журналіст, правник | |||
| Alma mater | Триніті-коледж | |||
| Мова творів | англійська[2] | |||
| Жанр | готичний роман | |||
| Magnum opus | Countess Mircalla Karnsteind, Uncle Silasd і Камілла | |||
| Батько | Thomas Philip Le Fanud[6] | |||
| Мати | Emma Lucretia Dobbind[7][6] | |||
| У шлюбі з | Susan Bennettd[6] | |||
| Діти | Thomas Philip Le Fanud[7], Eleanor Le Fanud[7], Emma Lucretia Le Fanud[7] і George Brinsley Le Fanud[7] | |||
|
| ||||
 Шерідан Ле Фаню у Вікісховищі | ||||
ЖиттєписРедагувати
Джозеф Шерідан Ле Фаню народився в Дубліні в літературній родині гугенотів. Його бабуся Алісія Шерідан Ле Фаню і двоюрідний дід Річард Брінслі Шерідан були драматургами.
Перші 12 років життя Ле Фаню провів поруч з Ірландською королівською військовою школою, де його батько служив у сані капелана. Парк Фенікса, де розташовувалася школа, село поруч і парафіяльну церкву не раз зустріне читач у творах Ле Фаню.
З 1826 року батько Джозефа отримує посаду ректора на півдні Ірландії — і вся родина переїжджає туди. Хоча у Ле Фаню був наставник, основні знання він черпає з великої батьківської бібліотеки, де проводить багато часу.
У 1832 році почалися заворушення, викликані війною проти десятини. В Абінгтоні[en] проживало всього кілька дюжин послідовників Ірландської церкви, тому уряд змушував фермерів — зокрема й католиків, яких було близько 6 тисяч — платити десятину на утримання церкви нарівні з протестантами.
Родину Ле Фаню постійно переслідували фінансові проблеми, незважаючи на старання батька Томаса підтримувати репутацію прізвища. Дохід, одержуваний від посади ректора, повністю йшов на оплату десятин.
Джозеф вивчав юриспруденцію в Коледжі Св. Трійці в Дубліні, де згодом був обраний аудитором коледжу. З 1838 року він став публікуватися в Журналі Дублінського університету, там і була опублікована його перша «жахлива» історія — «Привид і Костоправ». З 1840 року Ле Фаню придбав кілька газет, зокрема Dublin Evening Mail[en].
18 грудня 1844 року Ле Фаню одружується на Сузанні Беннет, дочці провідного дублінського адвоката. Свідком на весіллі був Ісаак Батт. Вони знімають будинок на Воррінгтон Плейс біля Великого Каналу[en] в Дубліні. Там і народжується в 1845 році їхня перша донька, Елеонора. Потім у 1846 році з'являється на світ Емма, у 1847 році Томас і Джордж в 1854 році.
У 1847 році Джозеф Шерідан Ле Фаню підтримує Джона Мітчелла і Томаса Міґера в їхній кампанії проти байдужості Уряду до Ірландського голоду. Його підтримка коштувала йому призначення членів парламенту від партії Торі в графстві Карлоу в 1852 році.
У 1856 році Джозеф з родиною переїжджає з Воррінгтон Плейс у будинок батьків його дружини на Мерріон Сквер, 18, оскільки батьки Сусанни поїхали в Англію.
Родинне життя Джозефа не ладиться, тому що його дружина страждає неврозами. У неї була криза віри, відвідувала релігійні збори в сусідній церкві Св. Стефана, обговорювала релігійні проблеми з молодшим братом Джозефа — Вільямом, оскільки Ле Фаню перестав відвідувати церкву. Вона дуже переживала смерть кількох близьких родичів, зокрема смерть її батька за два роки до цього. Це й стало основною причиною сімейних проблем.
У квітні 1858 року у Сусанни стався нервовий зрив, і наступного дня вона померла. Обставини її смерті так і залишилися нез'ясованими. Вона була похована в сімейному склепі Беннет разом з її батьком і братами. За деякими уривками з щоденників Ле Фаню можна зрозуміти, що він вважав себе винним у смерті дружини. Після смерті дружини Ле Фаню довго не пише, аж до смерті його матері у 1861 році. Чергове нещастя прориває греблю емоцій. В цей час його підтримувала його кузина леді Гіффорд — вона все життя була для нього близькою людиною.
У 1861 році Джозеф стає редактором і власником журналу Дублінського університету. Там він і публікує деякі зі своїх романів.
ТворчістьРедагувати
Автор містичних і пригодницьких творів. З 1845 по 1873 рік опублікував 14 романів, з яких найбільш відомі «Дядько Сайлас[en]» (англ. Uncle Silas, 1864), «Будинок біля кладовища[ru]» (англ. The House by the Churchyard, 1863) і збірка з п'яти новел — «Крізь тьмяне скло[en]» (англ. In a Glass Darkly,1872).
Творчість Ле Фаню отримала високу оцінку М. Р. Джеймса і Х. Кортасара. Повість «Кармілла» (англ. Carmilla, 1871) справила значний вплив на творчість Брема Стокера.
ЕкранізаціїРедагувати
Див. категорію Екранізації творів Джозефа Шерідана Ле Фаню.
- Вампір (1932, реж. Карл Теодор Дреєр)
- Дядько Сайлас (1947, реж. Чарлз Френк[ru])
- І померти від насолоди (1960, Роже Вадим)
- Коханки-вампірки (1970, Рой Уорд Бейкер)
- Пристрасть до вампіра[ru] (1970, Джиммі Сангстер)
- Кривава наречена[ru] (1972, Вісенте Аранда[ru])
- Вампіри проти зомбі[ru] (2004, Вінс д'Амато[it])
ПриміткиРедагувати
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118640380 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ а б в Kindred Britain
- ↑ а б в г д Lundy D. R. The Peerage