Шеремет Людмила Олександрівна

Людмила Шеремет
Народилася	21 листопада 1942; Макіївка, Донецька область, Українська РСР
Померла	22 лютого 2014 (71 рік); Хмельницький, Україна; ·кульове поранення в голову
Поховання	с.Шаровечка, Хмельницький район
Громадянство	Україна
Національність	українка
Місце проживання	Хмельницький
Діяльність	анестезіолог
Конфесія	християнка
	Медаль «За жертовність і любов до України»
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шеремет.

Шеремет Людмила Олександрівна (21 листопада 1942, Макіївка, Донецька область, УРСР — 22 лютого 2014, Хмельницький, Україна) — українська активістка Євромайдану. Герой України.

Життєпис ред.

До виходу на пенсію пані Людмила працювала лікарем-гінекологом у Хмельницькому міському перинатальному центрі. За словами колег, вона була активною і чесною людиною. Її поважали і любили рідні, колеги, сусіди та знайомі.

«Людмила завжди була у перших рядах і добивалася правди, тому і загинула. Вона постійно ходила на Майдан, закликала всіх ходити і віддала життя за правду», — розповіли про загиблу колеги.

«Вона, як з власними дітьми, панькалася з вагітними жінками, які ходили до неї на прийом, Пам'ятала як кожну звати, як звати їхніх дітей... Жінки, навіть народивши, й далі ходили тільки до неї. І колеги, і пацієнти пам'ятають її тільки усміхненою.

...У 2004 році була на київському Майдані. Мій син, якому тоді було 5, разом з усіма скандував: «Разом нас багато!..» Тоді моя нова шуба, як і частина теплих речей, перекочували на Майдан.

Мама, як і всі Скорпіони, була бійцем, безкомпромісною, ніколи і ні перед ким не прогиналася. Таких принципових не дуже люблять і кар'єру вони, як правило, не роблять. Тому пішла на пенсію з посади рядового лікаря. Але вдома не сиділа: займалася дачею, вирішувала чиїсь проблеми... Останніх три-чотири роки я взагалі відчувала, що вона не лише моя мама, а й усіх нужденних і знедолених: як людей, так і тварин...», — розповіла донька Людмили Олександрівни Ірина.

Сім'я Залишилися чоловік, донька та онук.

Загибель у Хмельницькому ред.

Людмила Шеремет була смертельно поранена під стінами управління СБУ у Хмельницькому. Протягом трьох днів лікарі Хмельницької міської лікарні боролися за її життя. Куля пошкодила тканини головного мозку, і жінка, яка не приходила до свідомості весь цей час, померла.

Вшанування пам'яті ред.

У лютому 2015 відкрили меморіальну дошку на фасаді будинку № 11/2 на вулиці Хотовицького, де проживала герой Небесної сотні^[1].

Нагороди ред.

Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності^[2]
Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)^[3]

Примітки ред.

↑ У Хмельницькому урочисто відкрили меморіальні дошки Героям Небесної сотні — Артему Мазуру й Людмилі Шеремет. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 1 березня 2015.
↑ Указ Президента України від 21 листопада 2014 року № 890/2014 «Про присвоєння звання Герой України»
↑ Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні [Архівовано 6 липня 2015 у Archive.is] // ТСН, 5 липня 2015

Посилання ред.

[1] У Хмельницькому урочисто відкрили меморіальні дошки Героям Небесної сотні — Артему Мазуру й Людмилі Шеремет. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 1 березня 2015.

[2] Указ Президента України від 21 листопада 2014 року № 890/2014 «Про присвоєння звання Герой України»

[3] Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні [Архівовано 6 липня 2015 у Archive.is] // ТСН, 5 липня 2015

[1]

[2]

[3]