Відкрити головне меню

Шереметєв Олександр Дмитрович

Олекса́ндр Дми́трович Шереме́тєв (рос. Александр Дмитриевич Шереметев; 27 лютого 1859, Санкт-Петербург, Російська імперія — 18 травня 1931, Сент-Женев'єв-де-Буа (Ессонн), Франція) — російський офіцер, музикант і меценат. Внук Миколи Шереметєва і співачки Парасковії Жемчугової. Власник садиб Ульянка і Александрино.

Олександр Дмитрович Шереметєв
Шереметев, Александр Дмитриевич в форме пожарной дружины.JPG
Олександр Шереметєв в однострої пожежної дружини. Початок 1890-х років.
Ім'я при народженні Олександр Дмитрович Шереметєв
Народився 27 лютого 1859(1859-02-27)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер 18 травня 1931(1931-05-18) (72 роки)
Сент-Женев'єв-де-Буа (Ессонн), Франція
Поховання Сент-Женев'єв-де-Буа
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяФранція Франція
Національність росіянин
Діяльність офіцер, музикант і меценат
Alma mater Пажеський корпус
Титул граф
Військове звання генерал-майор почту
Конфесія православ'я
Рід Sheremetev[d]
Батько Dmitrij Nikolaevič Šeremetev[d]
Брати, сестри  • Sergey Sheremetev[d]
У шлюбі з Марія Федорівна (в дівоцтві Гейден)
Діти Єлизавета, Дмитро, Георгій, Олександра
Нагороди
орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святого Станіслава II ступеня орден Святої Анни III ступеня орден Святого Станіслава III ступеня кавалер ордена Почесного легіону Командор ордена Корони Італії
Герб

1903 рік. Олександр, Марія та Єлизавета Шереметєви.

ЖиттєписРедагувати

Закінчив Пажеський Його Імператорської Величности корпус. У 18891894 роках ад'ютант головнокомандувача військами гвардії і Петербурзького військового округу, в 1894 р. шталмейстер двору, з 1899 р. офіцер для особливих доручень при Військовому міністерстві. Флігель-ад'ютант (1902). Генерал-майор почту (1909)[1]. Навчався музиці у Теодора Лешетицького (фортепіано), Івана Мельникова (вокал), Василя Вурма (корнет-а-пістон). У 1882-му заснував приватний оркестр, який з 1898 року почав давати «народні» (загальнодоступні) симфонічні концерти. У 1908 році пожертвував 20 000 рублів на заснування стипендій імені Миколи Римського-Корсакова в Санкт-Петербурзькій консерваторії. У 19101916 роках очолював у Санкт-Петербурзі Музично-історичне товариство, концерти якого відігравали помітну роль у музичному житті російської столиці: оркестр товариства, зокрема, ознайомив публіку з творами таких композиторів, як Ян Сібеліус і Ріхард Штраус, а 21 грудня 1913 (3 січня 1914) в суспільстві з ініціативи Шереметєва представлено ​​російську прем'єру опери Ріхарда Ваґнера «Парсіфаль» з запрошеною з Парижа Фелією Литвин у партії Кундрі[2]. З ініціативи Шереметєва в Петербурзі встановлено меморіальні дошки Олександрові Даргомижському, Милієві Балакірєву, Олександрові Сєрову і Модестові Мусоргському, проводився всеросійський збір коштів на пам'ятник Петрові Чайковському[3]. У 19011917 роках Олександр Шереметєв — начальник Придворної співацької капели. У 18921894 роках він перший голова Російського пожежного товариства[4]. 1892 року брав участь у влаштуванні Всеросійської пожежної виставки. Видавав журнал «Пожежник». З 1918 року Шереметєв в еміграції[5].

РодинаРедагувати

1883 року одружився з графинею Марією Федорівною Гейден (1863—1939). Подружжя мало чотирьох дітей:

  • Єлизавета (1884—1962) — в заміжжі княгиня Андроникова
  • Дмитро (1885—1963) — чоловік графині Домни Олексіївни Бобринської (1886—1956)
  • Георгій (1887—1971) — чоловік княжни Катерини Дмитрівни Голіциної (1889—1936)
  • Олександра

НагородиРедагувати

РосійськіРедагувати

  • Орден святого Станіслава III ступеня (1892)
  • Орден святого Володимира IV ступеня (1896)
  • Орден святої Анни III ступеня (1900)
  • Орден святого Станіслава II ступеня (1906)
  • Орден святого Володимира III ступеня (1911)
  • Орден святого Станіслава І ступеня (1913)
  • Орден святої Анни I ступеня (1916)
  • Медаль «На пам'ять про коронацію імператора Олександра III»
  • Медаль «На пам'ять про царствування імператора Олександра III»
  • Медаль «На пам'ять про коронацію імператора Миколи II»

ІноземніРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Волков С. В. Офицеры российской гвардии: опыт мартиролога. — М.: Русский путь, 2002
  • Шереметевы в истории России. Воспоминания. Дневники. Письма//Авт.-сост. А. И. Алексеева, М. Д. Ковалёва. Издательский дом «Звонница», 2001
  • Военный дневник великого князя Андрея Владимировича Романова / Вступление, подготовка текста, публикация и примечания кандидата исторических наук В. М. Хрусталёва и В. М. Осина // «Октябрь», 1998, № 4. (Прим. 35)
  • Марина Малкиель. «Парсифаль» в Петербурге
  • Музыкальные общества и кружки // Энциклопедия Санкт-Петербурга
  • Пожарное общество Российское // Энциклопедия Санкт-Петербурга
  • Граф Шереметев Александр Дмитриевич // Сайт «Российская императорская армия»

ПриміткиРедагувати