Шемахинські ворота
Шемахинські ворота (азерб. Qoşa Qala qapıları) — подвійні проїзні ворота фортечних мурів Баку. З фортеці до воріт сходяться вулиці Беюк Гала і Кічик Гала, із зовнішньої сторони — Азіза Алієва і Істіглаліят.
| Шемахинські ворота азерб. Qoşa Qala qapıları | |
|---|---|
 | |
| 40.368785/49.836288 | |
| Країна | Азербайджан |
| Місто | Баку |
| Тип | ворота |
| Стиль | Shirvan-Absheron architectural schoold |
| Засновник | Минучихр III Великий |
| Дата заснування | ХІІ ст. |
| Статус | Об'єкт Світової спадщини Юнеско |
  Шемахинські ворота Шемахинські ворота (Азербайджан) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Історія ред.
Фортечні мури Баку мають давнє походження. Випадково знайдена в 1954 році внаслідок обвалу в одній з напівбашт північної ділянки мурів [1] велика кам'яна плита з трирядковий написом XII століття на арабською мовою[2], виконана куфичним почерком[3], повідомляє про будівництво мурів міста ширваншахом Мінучихром III (1120—1160) в першій половині XII століття [1].
Назву воротам дано по місту Шемахи, до воріт проходив давній караванний шлях[4]
8 лютого 1806 року під мурами міста поблизу Шемахинських воріт було підступно вбито російського головнокомандувача князя Павла Ціціанова, що при'їхав для переговорів про мирну здачу Баку російським військам. У 1846 році місце вбивства князя Ціціанова, за 100 кроків від воріт, було відзначено пам'ятником-обеліском, втраченим в радянські часи.
На початку XIX століття по внутрішньому обводу мурів була прокладена вулиця (нині — Мала Фортечна, або Кічик Гала). У 1980-і роки другий ряд мурів втратив своє оборонне значення і був знесений[5] з метою благоустрою міста. У 1870 році року було отримано дозвіл знести зовнішній ярус фортечних мурів. У 1886 році це питання ще раз піднімалося на засіданні Думи і в результаті зовнішні мури були знесені, а побудовані Зульфігар-ханом ворота зі знесених зовнішніх фортечних мурів були розміщені поруч з Шемахинськими воротами першого ярусу мурів[6].
Нині ці ворота називаються в народі Парними фортечними воротами («Гоша гала гаписи»)[7].
Див. також ред.
Література ред.
- Бретаницкий Л. С. Баку: архитектурно-художественные памятники. — М.: Искусство, 1970. — 245 с.
Примітки ред.
- ↑ а б Ашурбейлі, 1992, с. 142.
- ↑ Путеводитель по экспозиции музея. — Баку: Изд-во АН Азерб. ССР, 1961. — 43 с.
- ↑ Бретаницкий Л. С. Зодчество Азербайджана XII—XV вв. и его место в архитектуре Переднего Востока. — М.: Наука, Глав. Ред. Вост. Лит-ры, 1966. — 556 с. — С. 376.
- ↑ Яку таємницю приховують у собі вулиці Ічеришехер?. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 6 травня 2019.
- ↑ Саламзаде А. В., Авалов Э. В. и Салаев Р. Д. Проблемы сохранения и реконструкции исторических городов Азербайджана / Под ред. М. А. Усейнова. — Баку: Элм, 1979. — 138 с.
- ↑ Пам'ятники Національного значення. Офіційний сайт Управління державного історико-архітектурного заповідника Ічери-Шехер. Архів оригіналу за 1 січня 2012. Процитовано 6 травня 2019.
- ↑ Сулейманов М. Дни минувшие. — Баку: Азерб. гос. изд-во, 1990. — 340 с. — С. 8.