Шелохонов Петро Іларіонович

Петро́ Іларіо́нович Шелохо́нов (біл. Пятро Ларывонавіч Шэлахонаў, (англ. Petr Shelokhonov, рос. Пётр Илларио́нович Шелохо́нов; *15 серпня 1929, Гайдуки, Білорусь — †15 вересня 1999, Санкт-Петербург, Росія) — російський актор театру і кіно, Заслужений артист Росії (1979).[1][2]

Петро Шелохонов
Petr Shelokhonov
Петро Шелохонов
Петро Шелохонов
Народився 15 серпня 1929(1929-08-15)
Гайдуки, Білорусь
Помер 15 вересня 1999(1999-09-15) (70 років)
Санкт-Петербург, Росія
Національність Білорус
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Релігія кіно
Діяльність актор театру і кіно
Роки діяльності 1942 — 1999
Дружина Л. Дулова (1954—1999)
Діти 2
Провідні ролі Розв'язка
Даурія
Приборкання вогню
Відповідна міра
Хліб — іменник
IMDb nm0791282
Нагороди та премії

CMNS: Петро Шелохонов
Petr Shelokhonov
у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Петро Шелохонов народився у 1929, y Білоруси, в родині українського лікаря. Його предки походять від Прибалтики, Україні і Польщі. Під час Другої світової війни був в окупації в Білоруси, поранений в лице.[1]

З 1949 по 1954 рік служив в армії та флоті, на корабельні Балтійського флоту у м. Лієпая в Латвії. З 1949 по 1954 рік брав участь у виставах трупи Театру Балтійського флоту в Латвії. Був покараний за прослуховування іноземних радіостанцій і за розповіді політичних анекдотів. Його відмовили вчитися і працювати в Ленінграді. З 1957 по 1962 рік довелося жити в Сибіру. У 1960 року закінчив театральне училище Іркутського драматичного театру. З 1957 по 1962 рік працював в Іркутському драматичному театрі. Брав участь у постановках «Іркутська історія», «Гамлет», «Золотой мальчик», «Океан»...

З 1962 по 1968 рік працював у Таганрозькому драматичному театрі імені А. П. Чехова. Брав участь у постановках «Чайка», «В ночь лунного затмения», «Океан», «Три сестри», «Дядько Ваня».

У 1964-1967 році його виступ у ролі Іванова у п'єсі А.Чехова мав успіх. Його акторська робота отримала високу оцінку критики в публікаціях таких журналів, як "Театр" (No5, 1965), "Театральне життя" (1964, 1968) та газетах.

У 1967 році Петро Шелохонов зіграв роль Леніна у власній постановці «Ленінські читання», присвяченої 50-річчю революції. Пародіюючи картатість радянського ідола артист Шелохонов виголосив знамениту промову Леніна з іронією: "Товагріщі, греволюція свегршілась, тепегрь усе гровно!" Ця постановка Шелохонова була розкритикована в міськкомі КПРС за відхилення від офіційно прийнятого образу Леніна.

У 1967 році Петро Шелохонов зробив свій телевізійний дебют в провідної ролі в якості Невідомого Солдата в телевізійному фільмі "Кроки до Сонця" прем'єра якого відбулася на центральному телебаченню у Москві. Гідно виступів на телебаченні Петро Шелохонов став видимим для великих кіностудій, і зробив дебют у кінофільмі під назвою «Прихований ворог» (1968). В цьому режисер Розанцев і сценарист Ромов ризикнули, показавши реальну ситуацію в СРСР. Петро Шелохонов грав красивого шпигуна, який таємно вбиває людей і проникає в радянські війська, одягнувши форму капітана. Реліз кінофільму у 1969 році збігся з замахом на Леоніда Брежнєва: озброєна людина Віктор Ільїн, який проник в Московський Кремлі носив радянську форму поліції вчинив замах на Леоніда Брежнєва. Міністр внутрішніх справ СРСР Щолоков написав гнівне нарікання у Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу вимагаючи, щоб даний "антирадянський" кінофільм був заборонений. Фільм одразу був заборонений і кінонегативи вилучено та знищено. Петро Шелохонов був цензурований. Потім сценарій фільму був повністю змінений і перетворений на інший сюжет для створення іншого фільму, який вийшов у кінця 1969 року під назвою "Розв'язка". В цьому фільмі шпигуна знову грав Петро Шелохонов, але повинен носити білу сорочку замість радянській формі поліції, за наказам Радянського КДБ[1].

Петро Шелохонов, цензурований радянською владою, зазнав важкого життя. Однак його талант був уже визнаний, і він продовжував працювати на сцені та кіно. З 1968 року Петро Шелохонов працював у театрах Ленінграда-Петербурга. Вступив у Ленінградське відділення Всесоюзного театрального товариства і Союзу театральних діячів СРСР. У 1973 року перейшов в Академічний драматичній театр імени В. Ф. Коміссаржевської. Брав участь у постановках «Чайка», «В ночь лунного затмения», «Смерть Иоанна Грозного», «Царь Федор Иоаннович», «Борис Годунов», «Проходной балл», «Вызываются свидетели», «Самый правдивый», «Гнездо глухаря», «Тема с вариациями», «Продавец дождя», «Дипломат», «Убииство Гонзаго», «Босиком по парку», «Антиквариат».[1][2]

У 1982 року перейшов в трупу Ленінградського Театру ім. Ленсовету під керівництвом Ігора Володимирова. Брав участь у постановках «Земля обетована», «Рояль в открытом море», «Прошлым летом в Чулимске», «Спешите делать добро», «Круглый стол под абажуром», «Пятый десяток», виступавв у провідної ролі у постановкі «Фотофиниш» під керівництвом Пітера Устінова.[1][2]

Знімався у головних ролях в кінофільмах «Прихований ворог», «Розв'язка», «Захід у відповідь», «Даурія», «Приборкання вогню», де гідно виступав, не поступаючись вже відомим артистам.

У 1993 року став художнім керівником американськой постановкі «Ізабела» про врятування узників одного із найбільших нацистських концтаборів, табір смерті Аушвиц. Прем'єра в Петербурзі відбулася 5 травня 1993 року, була визнана більшим досягненням, був американський письменник і продюсер Ирвин Лейтнер і була сама Ізабела.[1]

У 1997 року на широкий екран вийшов американський фільм з його участю Anna Karenina, продюсер Мел Гібсон, де Петро Шелохонов знімався з одной з найкрасивіших актрис світового кіно Софі Марсо.[1]

Нагороди та званняРедагувати

 
Петро Шелохонов у ролі графа Вельгорського в угорському телефільмі «Liszt Ferenc» (1982)

ФільмографіяРедагувати

СценографіяРедагувати

  • Антиквариат (1993)
  • Ізабела (1993)
  • Босиком по парку (1993)
  • Убииство Гонзаго (1992)
  • Фотофиниш (1989)
  • Земля обетована (1987)
  • Круглый стол под абажуром (1986)
  • Рояль в открытом море (1985)
  • Спешите делать добро
  • Прошлым летом в Чулимске (1983)
  • Пятый десяток
  • Тема с вариаціями (1980)
  • Гнездо глухаря (1979)
  • Борис Годунов (1976)
  • Царь Федор Иоаннович (1975)
  • Смерть Иоанна Грозного (1974)
  • Проходной балл (1973)
  • Любов Ярова (1971)
  • А зори здесь тихие (1970)
  • В ночь лунного затмения (1965, 1969)
  • «Ленинские чтения» (1967)
  • На дні (1967)
  • Именем революции (1967)
  • Платонов (1967)
  • Дядько Ваня (1966)
  • Иванов (1965)
  • Три сестри (1965)
  • Вишневый сад (1964)
  • Чайка (1964)
  • Кредит у Нибелунгов (1964)
  • 104 страницы про любовь (1964)
  • «Бронепоїзд 14—69» (1963)
  • Океан (1961, 1963)
  • Горе від розуму (1960)
  • Золотой мальчик (1960)
  • Гамлет (1959)
  • Иркутска исторія (1959)
  • Студентка (1958)
  • Поэма o Хлебе (1957)

ЛітератураРедагувати

КнигиРедагувати

  • 2009 — Іван Краско «Мій друг Петро Шелохонов», про роботу в театрі і кіно SOLO Publishing, 128 стр, СПб 2009. ISBN 978-5-904666-09-5 [1] [2]
  • 2004 — Дмитрий Иванеев, «Заслуженный артист России Петр Шелохонов» СПб 2004.

ЖурналиРедагувати

  • 1989 — П. Шелохонов в спектакле «Фотофиниш» (автор и режиссёр Питер Устинов) — «Театр» № 12, Москва, 1989
  • 1971 — Рецензия на фильм Даурия — «Советский экран», Москва, 1971
  • 1968 — Наталия Образцова — статья «Шаги к солнцу» о творчестве П. Шелохонова — «Театральная жизнь» № 2, Москва, 1968
  • 1966 — Николай Куртеев — статья «Путь на сцену» о творчестве П. Шелохонова — «Молот», Ростов-Дон, 1966 [3]
  • 1965 — Людмила Нимвицкая — статья «На спектакле Иванов» — «Театр» № 8, Москва, 1965
  • 1963 — Ирина Громова — статья «Театр Чехова» — «Театр» № 11, Москва, 1963

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и Іван Краско «Мій друг Петро Шелохонов [6] (рос.)
  2. а б в г Михайло Боярський, «Дядя Петя», [7] (рос.)