Шелепницький Юрій Григорович

Ю́рій Григо́рович Шелепницький (нар. 18 січня 1965 року, Лужани, Кіцманський район, Чернівецька область) — український футболіст, півзахисник та захисник. Перший капітан збірної України[1]. Майстер спорту України та СРСР (1989).

Ф
Юрій Шелепницький
Юрій Шелепницький
Особисті дані
Повне ім'я Юрій Григорович Шелепницький
Народження 18 січня 1965(1965-01-18) (55 років)
  Лужани, Кіцманський район,
Чернівецька область
Зріст 184 см
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР і Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція півзахисник, захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1983—1988
1989—1992
1992—1993
1994—1996
1996
1996—1998
1998—2004
СРСР Буковина
СРСРУкраїна Чорноморець
Туреччина Трабзонспор
Туреччина Алтай
Україна Буковина
Туреччина Денізліспор
Україна Буковина
243 (18)
81 (5)
25 (3)
76 (4)
13 (0)
55 (4)
105 (3)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1992 Україна Україна 1 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
2003—2007
2015—2016
Україна Буковина
Україна Маяк
Звання, нагороди
Нагороди
майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

БіографіяРедагувати

Кар'єраРедагувати

У футбол починав грати в 1983 році в чернівецькій «Буковині» у другій союзній лізі, а в сезоні 1988 став з чернівецькою командою переможцем чемпіонату УРСР. Після чого був запрошений до одеського «Чорноморця», в складі якого провів більше 80 матчів у вищій лізі чемпіонату СРСР і чемпіонату України. Також в складі одеського клубу ставав першим володарем Кубка України. За «Буковину» в цілому провів більше 350-ти ігор, а за «Чорноморець» понад 100 офіційних матчів.

Провів понад 150-ти ігор в чемпіонаті Туреччини, виступаючи за такі клуби, як: «Трабзонспор», «Алтай» і «Денізліспор». З першими ставав бронзовим призером чемпіонату Туреччини. У єврокубках зіграв 10 матчів, забив 1 гол (6 ігор в складі «Трабзонспора» і 4 (1) в «Чорноморці»). Остання його офіційна гра відбулася 8 листопада 2003 року в складі рідної «Буковини». Всього за свою 20-річну кар'єру гравця зіграв понад 640 офіційних матчів, забив понад 40 голів.

Двічі отримував запрошення від головних наставників київського «Динамо», як в радянський період Валерія Лобановського, так і за часів Йожефа Сабо. В обох випадках відповів відмовою: Першому відмовив у зв'язку з тим, що не бачив для себе місця в складі, через високу конкуренцію в лінії півзахисту. А їхати до Києва, щоб просто сидіти на лавці запасних - не хотів; Другому відповів відмовою, тому що вважав, що на той момент чемпіонат Туреччини значно перевищував чемпіонат України і він отримав безцінний спортивний досвід. Хоча як сам зазначив Шелепницький в фінансовому плані, можливо, він і програв[2].

В збірнійРедагувати

За збірну Україну зіграв 1 матч. Дебют 29 квітня 1992 року в товариському матчі зі збірною Угорщини. Це був перший матч в історії збірної України. Вивів команду як капітан, таким чином увійшовши в історію як перший капітан в історії збірної Україні.

  Юра! ти - найсильніший в країні опорний півзахисник, тому будеш грати в Ужгороді за національну команду  
(Віктор Прокопенко — перший головний тренер збірної України) 1992 рік[3]
  Безпосередньо перед матчем з угорцями Прокопенко дав установку, а потім порадився з командою з приводу кандидатури капітана. Спочатку цю почесну місію запропонував Никифорову (капітану «Чорноморця»): «Юра, будеш капітаном збірної». Той скривився і відповів відмовою: «А чому я? Клуб - це одна справа, збірна - зовсім інше». «Хлопці запитали, чи я готовий? (я був віце-капітаном «Чорноморця») - Немає проблем, відповідаю я. Так і отримав пов'язку».  
(Юрій Шелепницький)[3][4]

Через бажання укласти контракт з турецьким Трабзонспором не поїхав зі збірною України в американське турне, через що виник конфлікт з Федерацією футболу України. Надалі в збірну не викликався[5].

  Згодом Базилевич хотів мене викликати в збірну, і Павлов також... Чому цього не зробили - не знаю. У збірній панувала страшна фінансова проблема. Федерація була не взмозі навіть оплатити футболістові квиток з клубу в збірну. Можливо тому...  
(Юрій Шелепницький)[6]

Тренерська кар'єраРедагувати

Чотири роки працював головним тренером у рідній «Буковині», де найбільшим досягненням було двічі 6 місце в чемпіонаті України серед команд другої ліги в 2005 і 2006 році. З 2015 по 2016 рік тренер аматорського футбольного клубу «Маяк» (с. Великий Кучурів).

ОсвітаРедагувати

Закінчив географічний факультет Чернівецького університету ім. Юрія Федьковича.

Виступ за збірнуРедагувати

# Дата Стадіон Суперники Рахунок Турнір
01. 29.04.1992   «Авангард», Ужгород   Україна —   Угорщина
1-3
Товариський матч  

ДосягненняРедагувати

ГравцяРедагувати

ТренераРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати