Шекветілі (груз. შეკვეთილი) — селище і морський курорт у Грузії, розташований на східному узбережжі Чорного моря, в гирлі річки Натанебі, і відноситься до Озургетського муніципалітету (край Гурія). У Шекветілі знаходиться популярний парк розваг Ціцінатела, великий критий майданчик Black Sea Arena, а також парк мініатюр: виставка масштабних моделей архітектурних пам'яток Грузії під відкритим небом[1].

населений пункт
Портал:Грузія
Шекветілі
груз. შეკვეთილი
Fridrich Dubois de Montpereux. Shekvetili fort.jpg
Основні дані
41°55′40″ пн. ш. 41°46′05″ сх. д.H G O
Країна Грузія Грузія
Мхаре Ґурія
Муніципалітет Озурґетський


Висота над р.м. 2 ± 1 м
Населення 175 осіб (2014)
Часовий пояс UTC+4
Телефонний код +995-+995 (494) (Озурґетський муніципалітет)
Поштовий індекс ? пошук 3500–3599 (Озурґетський муніципалітет) (Пошта Грузії)
Місцева влада
Ідентифікатори і посилання
OpenStreetMap 1995403 ·R (Озурґетський муніципалітет)
Відстань
До центру краю
До Тбілісі
Карта
Шекветілі. Карта розташування: Грузія
Шекветілі
Шекветілі
Шекветілі (Грузія)

CMNS: Шекветілі у Вікісховищі

ГеографіяРедагувати

Шекветілі займає 5-кілометрову прибережну смугу, де переважає сосновий ліс, на висоті двох метрів над рівнем моря. Він розташований на півдорозі між морськими курортами Урекі і Кобулеті, в 21 км на схід від Озургеті, головного міста Гурії. Курортне селище перетинає автомагістраль S2, в ньому також функціонує залізничний вокзал Натанебі[2].

ІсторіяРедагувати

Шекветілі служив важливим торговим центром в південно-західному грузинському князівстві Гурія в XVIII столітті. У 1723 році там був розміщений османський гарнізон. Шекветілі перейшов у володіння Російської імперії згідно Бухарестського мирного договору 1812 року. Турки називали його Шефкетіль, а російські — форт святого Миколая. Згідно з тодішнім повідомленням: «припаси для форту святого Миколая викидаються на сусідньому клаптику землі і перевозяться туди на плечах людей[3]

Битва при Лімані (1829)Редагувати

Будучи прикордонною фортецею, Шекветілі служив ареною військових зіткнень між російськими і османськими військами в ході російсько-турецьких воєн. Під час конфлікту 1828—1829 років форт святого Миколая був однією з баз для російських операцій в «Турецькій Гурії» (Аджарії). 5 березня 1829 року генерал-майор Карл Гессе на чолі загону з 1200 російських солдат і близько 1500 гурійський ополченців штурмував і зруйнував великий укріплений османський табір в Лімані, недалеко від Шекветілі[4].

Битва при Шекветілі (1853)Редагувати

 
Битва при Шекветілі (1853).

Під час Кримської війни, в ніч з 15 на 16 жовтня 1853 року переважаючі сили Османської імперії в складі трьох або п'яти батальйонів, включаючи башибузуків, на чолі з Хасаном і Алі Бєєм і Деде Агою, уродженцями Чюрюксу, штурмували Шекветілі, утримувані двома ротами російської піхоти і місцевим грузинським ополченням під командуванням капітана Щербакова, і захопили цей пост після декількох годин запеклого бою. Звірства, скоєні Баші-базуками в Шекветілі і навколо нього, відштовхнули місцевих грузин-мусульман, які спочатку вітали наступ османів. Практично весь російський гарнізон загинув, включаючи капітана Щербакова і командира грузинського ополчення, князя Георгія Гуріелі. Бій відкрив Кавказький фронт Кримської війни[5][6].

НаселенняРедагувати

Населення села становить 175 осіб за підсумками перепису 2014 року[7]. Більшість населення — грузини.

ПриміткиРедагувати

  1. Cartu Foundation gifts new miniature park to state. Agenda.ge. 2016-08-13. Процитовано 2019-10-31. 
  2. (ka) ქართული საბჭოთა ენცილოპედია, ტ. 10. Tbilisi. 1986. 
  3. Account of Ghuria // Asiatic Journal. — London : Parbury, Allen, and Co., 1832. — Т. VIII (29 August). — С. 150.
  4. Поото, В.[en]. Кавказская война. Том 4-й. Турецкая война 1828–1829 г. — Санкт-Петербург : Типография Е. Евдокимова, 1889. — С. 327—332.
  5. Badem, Candan. The Ottoman Crimean War (1853–1856). — Brill, 2010. — С. 154—155. — ISBN 90-04-18205-5.
  6. Зайончковский А. М. Восточная война 1853–1856, Т. 2. — Полигон, 2002. — С. 237. — ISBN 5891731576.
  7. მოსახლეობის საყოველთაო აღწერა 2014. საქართველოს სტატისტიკის ეროვნული სამსახური. ნოემბერი 2014. Процитовано 26 ივლისი 2016.