Відкрити головне меню

Шевчук Василь Петрович
Народився 31 січня 1933(1933-01-31) (86 років)
с. Гурівці, Козятинський район, Вінницька область, Українська РСРУРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність науковець, доцент
Alma mater Вінницький педагогічний інститут ім. М. Островського
Сфера інтересів історія
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор історичних наук
Відомі учні Киридон Петро Васильович
Нагороди

Шевчук Василь Петрович (31 січня 1933, с. Гурівці, Козятинський район, Вінницька область, УРСР) — доктор історичних наук (1975), професор (1976), науковець, педагог, фахівець у галузі історії. Кандидат в члени ЦК КПУ в 1976—1986 р.

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився у селі Гурівка Козятинського району Вінницької області. У 1955 році закінчив історичний факультет Вінницького педагогічного інституту ім. М. Островського. З 1955 року працював учителем Сестринівської середньої школи Козятинського району Вінницької області. Служив у Військово-морському флоті СРСР.

Член КПРС з 1956 року.

До 1963 року працював асистентом кафедри марксизму-ленінізму Вінницького медичного інституту, закінчив аспірантуру кафедри історії КПРС Київського університету. Захистив кандидатську (1963) дисертацію.

З 1963 по 1975 рік працював асистентом, доцентом, професором кафедри історії КПРС Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. У 1976 році обійняв посаду професора історичного факультету університету. Захистив у 1975 році докторську дисертацію[1].

З 1976 по 1983 рік працював секретарем партійного комітету КПУ Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.

З 1983 року — завідувач кафедри історії КПРС для гуманітарних факультетів, у 1990–1995 роках завідував кафедрою політичної історії, потім — кафедрою історії для гуманітарних факультетів цього університету[1][2].

З 1998 року — професор кафедри історії та культури України Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету. З 2003 року — працював на кафедрі інформаційно-пропагандистського забезпечення та військової журналістики гуманітарного факультету Національної академії оборони України. Читав лекції для студентів та викладачів Лейпцизького університету (НДР) та університету Санта-Клара (Куба)[1].

Входив до складу комісії Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти СРСР, що займалася координацією наукової діяльності вузів країни. У 1993 році входив до складу секції суспільних наук за рішенням Президії Комітету з присудження Державних премій України у галузі науки і техніки[1].

Наукова школаРедагувати

Підготував більше 50 кандидатів історичних наук, 10 докторантів. Понад 10 років був головою спецради з захисту кандидатських та докторських дисертацій. З 1993 року і донині є членом редколегії та головним редактором «Наукових записок з української історії» Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету[1].

Учні:

Основні праціРедагувати

Автор понад 100-а наукових праць з історії України, українського державотворення, історії політичних партій, робітничого класу України тощо, серед яких[1]:

  • Історія української державності. Курс лекцій: Навч. посіб. для слухачів вищих закладів освіти України. — К., 1999.
  • Історія України. Від стародавньої історії до 1917 р.: Навч. посіб. для слухачів Київського військового гуманітарного інституту Національної Академії оборони України. — К., 1999.
  • Історія України: 1917–2001 рр.: Навч. посіб. для слухачів Київського військового гуманітарного інституту Національної Академії оборони України. — К., 2001.
  • Історія України: Навч. посіб. для 11 класу середньої загальноосвітньої школи. — Запоріжжя, 2000.
  • Соборність України. На шляху до об'єднання та утвердження української державності: Кн. 2. — К., 2002.
  • Історія української державності: Посібник для слухачів Академії Національної Оборони України. — К., 2005

Нагороди та відзнакиРедагувати

ВиноскиРедагувати