Відкрити головне меню

Шевченко Едуард Григорович

Едуа́рд Григо́рович Шевче́нко — український військовик Військово-Морських Сил Збройних Сил України, капітан I рангу. Лицар ордена Богдана Хмельницького, повний кавалер ордена «За мужність».

Шевченко Едуард Григорович
UANs shoulder mark 15h.svg Капітан 1 рангу
Загальна інформація
Народження 19 квітня 1977(1977-04-19) (42 роки)
Камчатський край, РРФСР
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Університет ЧВВМУ ім. Нахімова
Псевдо «Майстер»
Військова служба
Роки служби 2000—по т.ч.
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС USF emblem.svg ССО України
Формування
73-мцспо.svg
 73 МЦСО
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
2016—2017
73-мцспо.svg
 73 МЦСО, командувач
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна)Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «За мужність» І ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Іменна вогнепальна зброя

Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Капітан І рангу — Шевченко Едуард Григорович, фото Романа Ніколаєва

БіографіяРедагувати

Народився 1977 року на Камчатці (РРФСР) в родині військового, продовжив сімейну традицію чоловіків-військовослужбовців. Строкову військову службу проходив у місті Владивосток.

2000 року закінчив навчання в Чорноморському вищому військово-морському училищі ім. Нахімова, м. Севастополь[1] та у званні лейтенанта розпочав службу в морській піхоті України.

На початку 2014, коли почалась російська збройна агресія проти України, обіймав посаду командира загону 73-го морського центру спеціальних операцій. У березні 2014 підрозділ Едуарда Шевченка на полігоні «Широкий Лан» почав готуватися до можливої ​​атаки «зелених чоловічків» з боку окупованого Криму.

З початку червня 2014 перебуває в зоні АТО. Брав участь у визволенні Слов'янська, Торецька, Краматорська, у боях за Сіверськ і Ямпіль. Воював під Вуглегірськом, Дебальцевим і Рідкодубом, де його група фактично «витягала» з оточення бійців 25-го батальйону «Київська Русь».

Після Іловайської трагедії його група супроводжувала й забезпечувала рейд 79-ї та 95-ї аеромобільних бригад у район розташування противника біля Гранітного, вказувала місця для спорудження водних перешкод. Командир зайшов туди першим, а вийшов останнім.

Так, перед узяттям Торецька, Шевченко сам, у цивільнім одязі, зайшов у місто, щоб оцінити обстановку й підконтрольні бойовикам об'єкти. Після цього зведений загін з 33 осіб під його командуванням дістався до Торецька в обхід сепаратистських блокпостів, через поля, і протягом півгодини підняв українські прапори над адміністративними будівлями. Після цього бійцям довелося майже вісім годин чекати приходу основних сил ЗСУ. Це були 7 годин 40 хвилин безперервного обстрілу — з танків, стрілецької зброї, ПТРК. 33 українських вояки протистояли 200 бойовикам, 2 танкам і БМП. Тільки по міськраді, де зайняли оборону бійці Шевченка, танки стріляли 29 разів. Коли ворог підійшов упритул, Шевченко наказав бійцям сховатися в підвалі, а сам піднявся на дах будівлі, щоб викликати вогонь на себе. Група не втратила жодного бійця в цьому бою, лише трьох поранено[2].

У березні 2016 призначений на посаду начальника 73-го МЦСО, в/ч А1594, м. Очаків[3].

У травні 2017 військово-лікарська комісія (ВЛК) діагностувала посттравматичний синдром внаслідок служби в зоні АТО і визнала командира обмежено придатним до військової служби. На підставі висновків ВЛК Шевченко був виведений у розпорядження Генерального штабу. Шевченко не погодився із цим рішенням та подав позов до адміністративного суду. 7 вересня 2017 року суд визнав дії керівництва протиправними та зобов'язати направити офіцера на повторне проходження ВЛК[4][5]. 26 лютого 2018 року Одеський апеляційний адміністративний суд у справі №483/1384/17 скасував постанову Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 вересня 2017.[джерело?]

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Список випускників Севастопольського військово-морського інституту ім. П. С. Нахімова 2000 року(рос.)
  2. Едуард Шевченко. Командир одного із загонів легендарних «морських котиків»(рос.)
  3. Добра новина: керувати очаківськими «морськими котиками» буде Едуард Шевченко(рос.)
  4. «Я незручний»: командира очаківських «морських котиків» Едуарда Шевченка намагаються посунути з посади(рос.)
  5. АТОшний скандал: Кому заважає "морський котик" Едуард Шевченко
  6. Указ Президента України від 28 червня 2015 року № 366/2015 «Про відзначення державними нагородами України»;
  7. Указ Президента України від 8 вересня 2014 року № 708/2014 «Про відзначення державними нагородами України»;
  8. Указ Президента України від 27 листопада 2014 року № 892/2014 «Про відзначення державними нагородами України»;
  9. Указ Президента України від 21 жовтня 2014 року № 817/2014 «Про відзначення державними нагородами України»;
  10. Указ Президента України від 8 серпня 2014 року № 640/2014 «Про відзначення державними нагородами України»;

ДжерелаРедагувати