Відкрити головне меню

Едуа́рд Григо́рович Шевче́нко — український військовик Військово-Морських Сил Збройних Сил України, капітан I рангу. Лицар ордена Богдана Хмельницького, повний кавалер ордена «За мужність».

Шевченко Едуард Григорович
UANs shoulder mark 15h.svg Капітан 1 рангу
Загальна інформація
Народження 19 квітня 1977(1977-04-19) (42 роки)
Камчатський край, РРФСР
Університет ЧВВМУ ім. Нахімова
Псевдо «Майстер»
Військова служба
Роки служби 2000—по т.ч.
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС USF emblem.svg ССО України
Формування
73-мцспо.svg
 73 МЦСО
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
2016—2017
73-мцспо.svg
 73 МЦСО, командувач
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького II ступеня
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «За мужність» І ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Іменна вогнепальна зброя

Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Капітан І рангу — Шевченко Едуард Григорович, фото Романа Ніколаєва

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 1977 року на Камчатці (РРФСР) в родині військового, продовжив сімейну традицію чоловіків-військовослужбовців. Строкову військову службу проходив у місті Владивосток.

2000 року закінчив навчання в Чорноморському вищому військово-морському училищі ім. Нахімова, м. Севастополь[1] та у званні лейтенанта розпочав службу в морській піхоті України.

На початку 2014, коли почалась російська збройна агресія проти України, обіймав посаду командира загону 73-го морського центру спеціальних операцій. У березні 2014 підрозділ Едуарда Шевченка на полігоні «Широкий Лан» почав готуватися до можливої ​​атаки «зелених чоловічків» з боку окупованого Криму.

З початку червня 2014 перебуває в зоні АТО. Брав участь у визволенні Слов'янська, Торецька, Краматорська, у боях за Сіверськ і Ямпіль. Воював під Вуглегірськом, Дебальцевим і Рідкодубом, де його група фактично «витягала» з оточення бійців 25-го батальйону «Київська Русь».

Після Іловайської трагедії його група супроводжувала й забезпечувала рейд 79-ї та 95-ї аеромобільних бригад у район розташування противника біля Гранітного, вказувала місця для спорудження водних перешкод. Командир зайшов туди першим, а вийшов останнім.

Так, перед узяттям Торецька, Шевченко сам, у цивільнім одязі, зайшов у місто, щоб оцінити обстановку й підконтрольні бойовикам об'єкти. Після цього зведений загін з 33 осіб під його командуванням дістався до Торецька в обхід сепаратистських блокпостів, через поля, і протягом півгодини підняв українські прапори над адміністративними будівлями. Після цього бійцям довелося майже вісім годин чекати приходу основних сил ЗСУ. Це були 7 годин 40 хвилин безперервного обстрілу — з танків, стрілецької зброї, ПТРК. 33 українських вояки протистояли 200 бойовикам, 2 танкам і БМП. Тільки по міськраді, де зайняли оборону бійці Шевченка, танки стріляли 29 разів. Коли ворог підійшов упритул, Шевченко наказав бійцям сховатися в підвалі, а сам піднявся на дах будівлі, щоб викликати вогонь на себе. Група не втратила жодного бійця в цьому бою, лише трьох поранено[2].

У березні 2016 призначений на посаду начальника 73-го МЦСО, в/ч А1594, м. Очаків[3].

У травні 2017 військово-лікарська комісія (ВЛК) діагностувала посттравматичний синдром внаслідок служби в зоні АТО і визнала командира обмежено придатним до військової служби. На підставі висновків ВЛК Шевченко був виведений у розпорядження Генерального штабу. Шевченко не погодився із цим рішенням та подав позов до адміністративного суду. 7 вересня 2017 року суд визнав дії керівництва протиправними та зобов'язати направити офіцера на повторне проходження ВЛК[4][5]. 26 лютого 2018 року Одеський апеляційний адміністративний суд у справі №483/1384/17 скасував постанову Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 вересня 2017.[джерело?]

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Список випускників Севастопольського військово-морського інституту ім. П. С. Нахімова 2000 року(рос.)
  2. Едуард Шевченко. Командир одного із загонів легендарних «морських котиків»(рос.)
  3. Добра новина: керувати очаківськими «морськими котиками» буде Едуард Шевченко(рос.)
  4. «Я незручний»: командира очаківських «морських котиків» Едуарда Шевченка намагаються посунути з посади(рос.)
  5. АТОшний скандал: Кому заважає "морський котик" Едуард Шевченко
  6. Указ Президента України від 28 червня 2015 року № 366/2015 «Про відзначення державними нагородами України»;
  7. Указ Президента України від 8 вересня 2014 року № 708/2014 «Про відзначення державними нагородами України»;
  8. Указ Президента України від 27 листопада 2014 року № 892/2014 «Про відзначення державними нагородами України»;
  9. Указ Президента України від 21 жовтня 2014 року № 817/2014 «Про відзначення державними нагородами України»;
  10. Указ Президента України від 8 серпня 2014 року № 640/2014 «Про відзначення державними нагородами України»;

ДжерелаРедагувати