Шевченко Володимир Станіславович
Шевченко Володимир Станіславович (21 серпня 1940, с. Ганнівка — 29 квітня 2021, м. Хмельницький) — український журналіст, письменник і краєзнавець; член національних спілок України: журналістів (1971), письменників (2016), краєзнавців (2017).
| Шевченко Володимир Станіславович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
21 серпня 1940 Ганнівка, Дунаєвецький район, Кам'янець-Подільська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Помер |
29 квітня 2021 (80 років) Хмельницький, Україна | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Діяльність | письменник, журналіст, краєзнавець | |||
| Alma mater | Кам'янець-Подільський коледж культури та мистецтв (1961) і Факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1972) | |||
| Членство | Національна спілка письменників України, Національна спілка журналістів України і НСКУ | |||
| Нагороди |
  | |||
|
| ||||
Біографія ред.
Народився 21 серпня 1940 року в селянській родині в с. Ганнівка Дунаєвецького району[1]. Закінчив Зеленчанську середню школу 1957 р. Працював вагарем МТС у колгоспі імені Калініна, що в рідному селі, та обліковцем рільничої бригади, а з січня 1958-го по серпень 1959 р. — завідувачем сільського клубу.
1961 р. закінчив бібліотечне відділення Кам'янець-Подільського технікуму підготовки культосвітніх працівників[1]. У 1961—1964 рр. служив в армії. З січня 1965 р. працював у культосвітніх закладах Летичівського району (сільській бібліотеці у Голоскові та районній для дорослих), а з листопада впродовж 7-ми років — у редакції районної газети.
1972 р. закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.
Відтак працював у редакціях Дунаєвецької районної (1972—1976) і Хмельницької обласної (1976—1986) газет, а із жовтня 1986-го по червень 2008 р. — власним кореспондентом у Хмельницькій області Національного інформаційного агентства «Укрінформ»[2].
Творчість ред.
Автор книг: «Глибока Долина» (1984), «Біля Довгого мосту» (1987), «Не хвилюйтеся, я встигну!» (1988), «Крізь кров і попіл» (1989), «Весна в Яснозір'ї» (1990), «Стоптані калачики» (1991), «На чиєму возі твоя доля?» (1995), «Відшуміла пора солов'їних весіль» (1996), «Не прийдеш крізь печалі і болі» (1996), «Троянди в дуплі» (1996), «Соняхів спалахи в серпні» (1997, 2001), «Подільський лицар волі» (2002), «Людина з легенди» (у співавторстві — 2005), «Де сам ходив, де воду носять ріки» (2006), «Терпкі ягоди із пізньоквіту» (2009), «Невідправлені листи до Мавки» (2009), «Легендарний розвідник команданте Ніколас» (у співавторстві — 2010), «У погоні за козирним тузом» (2010), «Цвітуть фіалки не для всіх» (2011), «Ой, Кармелюче, по світу ходиш…» (2013, 2017)[3], «Чи потрібна опудалу „швидка“?» (2014), «Мліли чебрецеві роси» (2015), «Хто буває лиш інколи в людській подобі?» (2016), «Чи всі трави хиляться за водою?» (2016), «Ой родився Кармалюка в селі на Поділлі…» (2017), «Вийся, вийся, хміль листатий» (2018), «Міханьо і Броня, або ж — полонез Огінського» (2019).
Відзнаки ред.
- Заслужений журналіст України (2001)[4]
- Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2010)
- Почесною Грамота Хмельницької обласної державної адміністрації (2012)[5]
- Всеукраїнська літературна премія імені В. Сосюри[3]
- Лауреат обласних премій
- імені Івана Іова (2012)[3]
- імені Василя Баженова (2017)
- імені Дмитра Прилюка (2017)
Примітки ред.
- ↑ а б Дунаєвеччина в іменах Біобібліографічний довідник Дунаївці. www.uk.x-pdf.ru. Архів оригіналу за 27 січня 2020. Процитовано 27 січня 2020.
- ↑ Іменинники серпня. Отримали державні нагороди. [Архівовано 12 липня 2019 у Wayback Machine.] Журналіст України / 07’ 2010
- ↑ а б в Гетьманство Петра Сагайдачного - Хмельницька ОУНБ. www.ounb.km.ua. Архів оригіналу за 27 січня 2020. Процитовано 27 січня 2020.
- ↑ Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ і організацій. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 27 січня 2020.
- ↑ Про нагородження Почесною Грамотою обласної державної адміністрації. www.adm-km.gov.ua. Архів оригіналу за 27 січня 2020.
Джерела ред.
- Блажевич Ю. Відновлення історичної правди. — «Подільські вісті», 2019, 23 травня.
- Брицький П. П. Устима Кармалюка взято нарешті під захист. — Хмельницькі краєзнавчі студії. Вип. 23. — Хмельницький, 2019. — Сс. 224—226.
- Гула Г. Озовися, пам'яте… — «Подільські вісті», 2010, 26 серпня.
- Костовська А. А. Він родом з села Ганнівка. — Дунаєвеччина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій. Вип. 6. — Дунаївці-Кам'янець-Подільський, 2018. — Сс. 244—246.
- Мацько В. Літературне Поділля. — Хмельницький, 1991. — С. 73.
- Мацько В. П. Глибока Долина. Колос (Стара Синява). 1985, 26 січня.
- Мацько В.П. Кара за міфічне повстання (рец. на книгу "Чи всі трави хиляться за водою?"). — Подільські вісті. – 2017. – 26 січ. – С. 2
- Заслужені працівники України — уродженці Дунаєвеччини. — Дунаївці-Кам'янець-Подільський, 2019. — Сс. 329—336.
- Історія має відтворювати лише правду. — «Подільські вісті», 2014, 18 березня.
- Літератори Хмельниччини. Довідник обласної організації Спілки письменників України. — Хмельницький, «Доля», 1997. — С. 29.
- Усі ці події довго перебували під грифом суворої секретності. — «Голос України», 2016, 5 листопада.
- Хмельницький в іменах. Прозаїки, поети, журналісти. — Хмельницький, видавництво Цюпак, 2006. — С. 146.