Відкрити головне меню

Анато́лій Анто́нович Шевче́нко (29 вересня 1938, с. Сентянівка, Слов'яносербський район, Луганська область — 25 березня 2012, Одеса) — український виконавець-гітарист, композитор, музикознавець, художник.

Анатолій Шевченко
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я Анатолій Антонович Шевченко
Дата народження 29 вересня 1938(1938-09-29)
Місце народження с. Сентянівка, Слов'яносербський район, Луганська область
Дата смерті 25 березня 2012(2012-03-25) (73 роки)
Місце смерті Одеса
Роки активності 73 роки
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Професія Виконавець-гітарист, композитор, музикознавець, художник
Інструменти Гітара
Жанр антична музика
класична музика
фламенко
www.shevchenko.odessa.ua

З творчої біографіїРедагувати

Свій творчий шлях Анатолій Шевченко почав в Ростовському художньому училищі ім. М. Б. Грекова, яке закінчив у 1961 р. Опановуючи живопис, він багато часу приділяв музиці. Гітару засвоїв самостійно. Тоді ж відпрацював майже весь класичний репертуар. Написав перші твори.

У 1967 р. закінчив Сімферопольське музичне училище імені Петра Чайковського. В музичне училище Сімферополя Анатолій прийшов вже зі своїми композиціями та харизмою виконавця. Після училища він викладв в музичній школі і виступав з концертами від Кримського музичного товариства. В його репертуарі була світова гітарна класика і власні композиції.

Особливе місце в творчості Анатолія належало Фламенко. Анатолій почав займатися не тільки практикою, а і теорією цієї давньої культури. Знайомство з нею додало нових барв творам майстра.

У 1976 році вперше пролунала відома Карпатська рапсодія «Вітер з полонини». Цю композицію найчастіше виконують гітаристи. Вона була видана в багатьох країнах світу і стала візитівкою Маестро. До 1976 року у нього були дві сольні програми Фламенко та перша теоретична робота «Нескорені ігри Фламенко». В ній Анатолій не лише систематизував, а й поетично осмислив це мистецтво. Також там проводилися паралелі з античною музикою, яку Анатолій почав вивчати, усвідомивши її зв'язок з музикою Фламенко.

В цей період Анатолій і Наталія Шевченко започаткували практику концертів в музейних залах серед картин і скульптур. Анатолій став гастролювати по СРСР. В цей час у Польщі вийшов «Лексикон гітари» Йозефа Поврозняка, для якого Анатолій підготував статті про Фламенко та деякі його жанри. А. Поврозняк написав про самого Шевченка. Польський музикант вважав його одним з найцікавіших гітаристів. Перші п'єси Шевченка також були видані в Польщі Поврозняком.

З 1977 по 1981 роки кожної осені в Сімферополі родина Шевченків організовувала Фієсти Фламенко. Гітаристи з різних республік Радянського Союзу приїжджали в їхню двокімнатну квартиру по магію свята загадкового андалузьского мистецтва. Звідти вони виїжджали на гастролі по Криму. Кожна така Фієста закінчувалася грандіозною хуергою під день народження Маестро в його квартирі.

У 1982 році А. Шевченко запросили до Одеської філармонії, солістом якої він залишався до останніх своїх днів. Це був найбільш плідний період його творчої діяльності, блискучої та багатогранної. Творчість Шевченка лише умовно можна поділити на формати виконавця, композитора, музиколога, художника. Все це — грані одного цілого. Саме в цій цілісності таємниця неймовірної творчої харизми Маестро.

В 1987 р. на конкурсі «Гітара-мікрокосм», в Естергомі, Анатолій отримав премію за цикл «Дотики». В 1996 р цикл був виданий в США. В Україні вийшло кілька збірок композицій Майстра. Осягнувши всі можливості інструменту, Анатолій все своє творче життя писав для нього. За десять днів до того як полишити цей Світ, він поставив крапку в рукопису «Українська сюїта Бах-Шевченко».

Творчий доробокРедагувати

Як виконавець презентував слухачам вісім сторічч античної музики (VI ст. до н. е. — ІІ ст. н. е.), європейську музику ХІІІ-ХХІ ст., класичну музику Сходу, Південної Америки, фламенко та власні композиції. Як композитор використав всі технологічні можливості инструменту західної гітаристики і фламенкo

У ході роботи над «Музикою Елади» він розшифрував два найдавніших абзаци античної музики а також презентував найповнішу на початок ХХ! Ст. хрестоматію уривків музики Античності.

Там же презентував Теорію Розвитку Звукової Музичної Системи. Довів, що немає втрачених музичних систем. Музика є єдиним безперервним еволюційним процесом з прадавніх часів до наших днів. 

Свою наукову ідею він озвучив в Concerto Grosso, котрий є хрестоматією розвитку звукової музичної системи від хаотичних співів наших далеких предків до сучасної алеаторики.

Concerto Grosso не є визначенням музичного жанру. Це метафоричне визначення дотепної ідеї відобразити в невеличкому творі весь шлях розвитку музики від її зародження в глибокій давнині до наших днів. Це безпрецедентний випадок в історії музики, коли дійовою особою композиції стає сама Музика.

Перед слухачем розгортається процес розвитку музики від перших кроків до найвищої стадії. А коли потенційні можливості звукової організації вичерпані, процес входить в новий цикл, на якому в загальних рисах повторюються всі попередні етапи розвитку. Тільки тепер на новому рівні.

Окрім того, Шевченко досліджував вплив і взаємодію розвитку музики з еволюцією як науки "Звуковая концепция в космологии от гармонии сфер до «теории струн»), так и соціуму (Алгоритм любви в си-бемоль мажоре). Музику він осягав не лише як виконавець, а й як філософ і науковець.

Шевченко А. А. виконавецьРедагувати

Виконавець Анатолій Шевченко вже в перших своїх філармонічних сезонах презентував два цикли: «Антологія гітари. Музика від Античності до наших днів» (7 концертів) і «Географія гітари»(8 концертів). Він відстежив історію гітарної музики та музики для споріднених інструментів не лише в Європі, але й за її межами. Тоді ж він почав писати невеличкі есе до своїх програм та створювати для них графічні логотипи. Більше ста програм виконав Анатолій в Одесі, в інших містах України та за її межами. В них лунала стародавня і сучасна музика, власні композиції, Фламенко.

Жанри в яких Шевченко А. А. виступав як виконавець — класична музика, Фламенко, музика Сходу, Давньої Греції, сучасна інструментальна музика, власні твори.

Антична музика від Аристофана і Піндара до Мезомеда, класична музика Сходу — рага, макам, мугам, дасдах, музика Європи від Ель Сабіо і Адама де ла Аля до Бріттена, Караманова, Грабовського, музика Нового Світу Вілла-Лобоса, Понсе, Брауера.

В його репертуарі був навіть Шумеро-Вавілонський гімн «На створення Неба та Людини Богом», що його музикознавець німецький Курт Закс датував ХХVII ст. до нашої ери.

Українська музика була представлена від Львівських табулатур ХVІ ст. до творів сучасних композиторів. І, звісно, власними композиціями Шевченка: «Українська сюїта», «Кримські ескізи», «Одесика». Свої думи «Буря на Чорному морі», «Дума Гранадина», «Дума про Григорія Сковороду» Анатолій виконував як інструментальний жанр.

Шевченко А. А. композитор

Композитор Анатолій Шевченко залишив нам чотири концерти для гітари з оркестром, серед них Concierto Flamenco і Concerto Grosso, Поліфонічні зошити, сонати, сюїти, вокальні цикли, окремі п'єси для гітари симфонічні поеми. Поліфонія і авангард, класицизм, романтизм, імпресіонізм — він володів усіма стилями і жанрами.

Шевченко Анатолій Антонович створив цикли для дітей «Музика Нікітіка», «Три сходинки до Парнасу» та інші.

Шевченко А. А. як музикознавецьРедагувати

Шевченко А. А. створив ряд праць як музиколог. Його перша робота «Нескорені ігри Фламенко» (1976 — 77 рр.) — це теоретичний трактат, по формі — блискуче розгорнуте есе. У видавництві «Музична Україна» Анатолію запропонували видати роботу разом з практичною частиною. Так з'явилася «Школа Фламенко». Її видали 1988 року. А самі «Нескорені ігри Фламенко» не видані й досі.

В науковому плані Майстра переважно цікавили музична етнографія, антича музика, культура Фламенко. А також їхня взаємодія, зв'язки, функціонування. Він застосовував метод порівняльного аналізу на фоні досліджень формування різноманітних систем і еволюції звукової музичної системи в цілому. В своїй роботі Шевченко довів, що немає втрачених музичних систем. Музика є єдиним безперервним еволюційним процесом з прадавніх часів до наших днів. В концептуальному творі «Музика Еллади» Анатолій розшифрував два найдавніших зразка античної музики — Епібоміон VI сторіччя до нашої ери та Парод 1 з комедії Арістофана «Хмари». А також презентував свою теорію розвитку звукової музичної системи. Спираючись на цю теорію, він вивів концепцію цілісності та єдності світової музичної культури. В Concerto Grosso лунають співи племені Кубу, давньогрецький пеан, музика доби бароко, класицизму, додекафонії, алеаторики. Саме алеаторика згідно концепції циклічного розвитку звукової музичної системи, розпочинає новий цикл музичної еволюції.

Музикознавчі роботи — монографія «Музика Еллади», Школа фламенко, статті про античну музику, культуру Фламенко, а також статті в галузі музичної етнографії та порівняльної музикології.

Автор книг з історії мистецтва фламенко. Брав участь у міжнародних семінарах, виступав із концертами в містах Іспанії.

Окремі видання
  • Гитара фламенко. Мелодии и ритмы. Київ: Музична Україна, 1988.
  • Завещание Орфея. Одесса, 1996.
  • Избранное (произведения для гитары) Одесса, 1996.
  • Аnatoly Shevchenko TOUCHINGS. Book 1 : Rozamientos. Book 2 : Tokamientos. Edition Orphee Columbus USA 1996
  • АВС тавромахии. Одесса. 1997.
  • Музыка Эллады. Одесса. 2001.
  • Українська сюїта для гітари. Одеса. 2012.
  • Українська сюїта Й. С. Бах / Шевченко/ Чернігів. 2012.
  • Музыка Эллады (изд 2, дополненное). Киев. 2015.

Статті в періодичних виданнях Одеси, Криму, Києва, Москви (з проблем муз. етнографії, фламенкології, еволюції музики, еволюції гітари і ін.)

Шевченко А. А. як художникРедагувати

Графіка і живопис Анатолія Шевченка — художника була представлена на виставках в Одесі, Польщі, Чехії, Іспанії. Роботи — у приватних колекціях України, Росії, США, Іспанії, Чехії, Німеччини.

Чотири персональні виставки Шевченко — художника пройшли в Одесі (Галерея «Квартира», Літературний музей, Центр української культури та Одеський музей сучасного мистецтва. 2012—2014 рр.)

Сім'яРедагувати

Дружина — Шевченко Наталія Вікторівна.

Донька — Шевченко Ірина Анатолівна, журналіст.

Нагороди та відзнакиРедагувати

Посилання і джерелаРедагувати