Відкрити головне меню

Шебекіно (рос. Шебекіно) — місто обласного підпорядкування, центр Шебекінського району Бєлгородської області, Росія.

місто Шебекіно
Шебекино
Lob Coats of arms Shebekino.svg Flag of Shebekino.svg
Герб міста Шебекіно Прапор міста Шебекіно
Памятник барону А Ребиндеру в городе Шебекино.jpg
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Бєлгородська область
Муніципальний район Шебекінська міськрада
Код ЗКАТУ: 14450
Код ЗКТМО: 14656101001
Основні дані
Час заснування: 1713
Статус міста 1938
Населення 45 634 особи (2008)
Площа 41 км²
Густота населення 1113,0 осіб/км²
Поштові індекси 309290-309296
Телефонний код +7 47248
Географічні координати: 50°25′00″ пн. ш. 36°54′00″ сх. д. / 50.4166666666947733688175504° пн. ш. 36.90000000002777369445539080° сх. д. / 50.4166666666947733688175504; 36.90000000002777369445539080Координати: 50°25′00″ пн. ш. 36°54′00″ сх. д. / 50.4166666666947733688175504° пн. ш. 36.90000000002777369445539080° сх. д. / 50.4166666666947733688175504; 36.90000000002777369445539080
Часовий пояс +3 (влітку +4)
Водойма річка Нежеголь
Найближча залізнична станція Нежеголь
Відстань
До центру регіону (км):
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:

30

Влада
Веб-сторінка shebekino.ru
Міський голова Бузичкін Олександр
Мапа
Шебекіно (Росія)
Шебекіно
Шебекіно

Шебекіно (Бєлгородська область)
Шебекіно
Шебекіно


CMNS: Шебекіно на Вікісховищі

Населення міста становить 45 634 особи (2008; 45,6 тис. в 2005, 45 119 в 2002, 44,6 тис. в 1989, 26,0 тис. в 1970, 13,9 тис. в 1959, 9,4 тис. в 1939).

Належить до Слобідської України, анексованої на користь РРФСР у 1920-х роках.

ГеографіяРедагувати

Місто розташоване на річці Нежеголь, лівій притоці Сіверського Дінця, за 7 км від її гирла та за 7 км від кордону з Україною. У місті діє автомобільний пункт контролю через державний кордон з Україною Плетенівка—Шебекіно, а також залізничний пункт контролю через державний кордон з Україною ВовчанськНежеголь.

У межах міста до Нежеголі впадають її праві притоки Корень та Короча.

ІсторіяРедагувати

Датою виникнення міста зазвичай уважають 1713 рік, коли воно вперше було позначене на мапах. Свою назву поселення отримало від прізвища першого землевласника — козацького підполковника Шибека І. Д., що заснував тут слободу, оселивши своїх людей.

1716 маєток перейшов в орендне володіння Макарову О., що був кабінет-секретарем Петра I. У 1785 р. українська слобода Шибекіна (Шибікина) перейшла у володіння Барятинскої Є. П.. З 1836 р. Шебекіне було родовим маєтком Ребіндерів. В 1839 році було збудовано Алексєєвський цукровий завод. У 1847 році збудований цегельний завод. У 1875 році були побудовані винокурня і двоповерховий млин. У 1896 році закінчилося будівництво залізничної лінії з Бєлгорода на Куп'янськ. Від неї була збудована гілка до слободи Шибекіної. У 1905 році Ребіндер О. О. побудував електростанцію. У 1907 році для цукрового заводу був придбаний у Берліні паровоз. «Алексєєвський» цукровий завод став найбільшим в Росії. У 1914 році збудовано шкіряний завод. Перед революцією в слободі Шибекіній, окрім цукрового і шкіряного були спиртовий, крейдяний і цегельний заводи, а також працювали сільськогосподарські майстерні.

У 1928 році Шебекіне стає центром повіту. 1938 року надано статус міста. У післявоєнний час Шебекіне розвивалося як місто хіміків. У 1948 році почалося будівництво хімічного заводу, що виробляє жирозамінники і мийні засоби на основі поверхнево-активних речовин. У СРСР були широко відомі пральні порошки «Новость», «Кристалл», «Нептун», випускалися також рідкі мийні засоби «Фея», «Альфия», «Ива».

У місті відсутня будь-яка українська освіта. Триває русифікація корінного українського населення.

ЕкономікаРедагувати

У місті працюють заводи хімічний, біохімічний, побутової хімії, машинобудівний, автоспецустаткування, залізобетонних виробів, крейдовий, обробних матеріалів; комбінат будівельних матеріалів.

ПосиланняРедагувати