Відкрити головне меню

Микола Михайлович Шверник (7 (19 травня) 1888, Санкт-Петербург  — 24 грудня 1970, Москва)  — радянський політичний діяч, Голова Президії Верховної Ради СРСР у 1946 — 1953 роках. Герой Соціалістичної Праці (1958). Депутат Верховної Ради УРСР 2-4-го скликань. Член ВЦВК (1927 — 1938) і Президії ЦВК СРСР (1935 — 1938). Депутат Верховної Ради СРСР 1-6-го скликань (1937 — 1966).

Шверник Микола Михайлович
рос. Николай Шверник
NikolayShvernik.jpg
Народився 19 травня 1888(1888-05-19)
Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
Помер 24 грудня 1970(1970-12-24)[1] (82 роки)
Москва, СРСР[1]
Поховання Некрополь біля Кремлівської стіни
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність росіяни
Діяльність політик, профспілковий діяч
Учасник німецько-радянська війна
Членство Політбюро ЦК КПРС і Всеросійський центральний виконавчий комітет
Посада депутат Верховної ради СРСР[d], голова Президії Верховної Ради СРСР і Q62566426?
Партія КПРС і Російська соціал-демократична робітнича партія
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна медаль «За оборону Москви» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився у багатодітній робітничій сім'ї на околиці Санкт-Петербургу. Закінчив церковно-приходську школу, а потім ремісниче училище. Чотирнадцятирічним підлітком, з 1902 року, почав працювати підручним токаря на електромеханічному заводі «Дюфлон і Костянтинович» в Санкт-Петербурзі.

У 1905 році вступив до РСДРП, став членом її Петербурзького комітету. Вів партійну агітацію в Петербурзі, Миколаєві, Тулі, Самарі.

У 1910 — 1911 р. — член правління Союзу металістів (Санкт-Петербург).

У 1913 році, щоб уникнути арешту, покинув Петербург, влаштувався на роботу в Тулі. Потім повернувся в Петербург, почав працювати на заводі Еріксона і продовжувати антиурядову пропаганду, за що був заарештований у листопаді 1913 року і висланий назад в Тулу. У Тулі знайомиться з робітницею заводу «Айваз» Марією Федорівною Улазовською, теж засланою під негласний нагляд поліції, яка стала його дружиною.

Навесні 1915 року Шверник разом з дружиною відбував поселення в Самарі, де влаштувався на Самарський Трубочний завод, відновив зв'язок з більшовиками і включився в революційну роботу.

За активну антивоєнну агітацію і революційні заклики в лютому 1917 року його засилають в Саратов, де його застає звістка про Лютневу революцію, незабаром він повернувся із Саратова в Самару. У Самарі був обраний у квітні 1917 головою заводського комітету Трубочного заводу, потім головою Трубочного районного комітету РСДРП(б), членом президії виконкому Самарської міської ради.

З листопада 1917 — голова Всеросійського комітету робочих артилерійських заводів і член Правління артилерійських заводів.

У червні 1918 року брав участь у боях проти Чехословацького корпусу. У липні — жовтні 1918 р. — військовий комісар 2-го Симбирского стрілецького полку 1-ої звідної Симбирской дивізії на Східному фронті. У жовтні 1918 — березні 1919 р. — в Головному артилерійському управлінні Червоної армії.

У кінці березня — жовтні 1919 р. — голова виконавчого комітету Самарської міської ради.

У листопаді 1919 — травні 1921 р. — заступник надзвичайного уповноваженого Ради Оборони РСФСР по постачанню армій Кавказького фронту. У травні — жовтні 1921 р. — надзвичайний уповноважений Ради Оборони РСФСР по постачанню армій Кавказького фронту.

Одночасно, у квітні 1921 — лютому 1922 р. — заступник голови Економічної Ради Південного-Сходу Росії.

У березні 1922 — 1923 р. — голова Донецького губернського Союзу металістів.

У лютому 1924 — 30 листопада 1925 р. — народний комісар робітничо-селянської інспекції РРФСР.

У 1925 — 1926 р. — секретар Ленінградського губернського комітету ВКП(б) і секретар Північно-Західного бюро ЦК ВКП(б).

9 квітня 1926 — 17 лютого 1927 р. — секретар ЦК ВКП(б).

У 1927 — січні 1929 р. — 1-й секретар Уральського обласного комітету ВКП(б).

У 1929 році — голови ЦК профспілки металістів. З 1929 року — секретар Всесоюзної центральної ради професійних спілок (ВЦРПС) у складі секретаріату з п'яти чоловік.

У липні 1930 — березні 1944 р. — 1-й секретар ВЦРПС.

12 січня 1938 — 10 лютого 1946 р. — Голова Ради Національностей Верховної Ради СРСР.

У березні 1940 — березні 1941 р. — член Економічної Ради при РНК СРСР. У травні 1941 — вересні 1945 р. — член Бюро РНК СРСР.

У червні — липні 1941 р. — заступник голови Ради по евакуації при РНК СРСР. У липні — грудні 1941 р. — голова Ради по евакуації при РНК СРСР. У листопаді 1942 — червні 1951 р. — голова Надзвичайної державної комісії зі встановлення і розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників.

1 лютого 1944 — 12 березня 1946 р. — 1-й заступник Голови Президії Верховної Ради СРСР.

4 березня 1944 — 25 червня 1946 р. — Голова Президії Верховної Ради Російської РФСР.

19 березня 1946 — 15 березня 1953 р. — Голова Президії Верховної Ради СРСР.

12 березня 1953 — 17 березня 1956 р. — голова Президії ВЦРПС.

У лютому 1956 — листопаді 1962 р. — голова Комітету партійного контролю при ЦК КПРС. У листопаді 1962 — грудні 1965 р. — голова Партійної комісії при ЦК КПРС. У грудні 1965 — квітні 1966 р. — голова Комітету партійного контролю при ЦК КПРС.

З квітня 1966 — на пенсії.

Партійна діяльністьРедагувати

Член Центральної Контрольної Комісії (ЦКК) РКП(б) в 1923 — 1925. Кандидат в члени Президії ЦКК РКП(б) в квітні 1923 — травні 1924. Член Президії ЦКК РКП(б) в червні 1924 — грудні 1925. Кандидат в члени Секретаріату ЦКК РКП(б) в червні 1924 — грудні 1925.

Член ЦК ВКП(б)-КПРС в 1925 — 1970 роках.

Член Організаційного бюро ЦК ВКП(б) 9 квітня 1926 — 17 лютого 1927 і 13 липня 1930 — 18 березня 1946. Кандидат в члени Організаційного бюро ЦК ВКП(б) 17 листопада 1929 — 26 червня 1930 року.

Секретар ЦК ВКП(б) 9 квітня 1926 — 17 лютого 1927. Кандидат в члени Секретаріату ЦК ВКП(б) 13 липня 1930 — 26 січня 1934.

Кандидат в члени Політбюро (Президії) ЦК ВКП(б)-КПРС 22 березня 1939 — 5 жовтня 1952 і 5 березня 1953 — 29 червня 1957. Члени Політбюро (Президії) ЦК КПРС 16 жовтня 1952 — 5 березня 1953 і 29 червня 1957 — 29 березня 1966.

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Шверник Николай Михайлович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

ПосиланняРедагувати