Швейцер Михайло Абрамович

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Миха́йло (Мойсе́й) Абра́мович Шве́йцер (* 16 березня 1920, Перм — †2 червня 2000, Москва) — радянський кінорежисер, народний артист РРФСР.

Михайло Абрамович Швейцер
Ім'я при народженніМойсей Абрамович Швейцер
Народився16 березня 1920(1920-03-16)
Перм, РРФСР
Помер2 червня 2000(2000-06-02) (80 років)
Москва, Росія
  • автомобільна аварія
  • ПохованняВостряковський цвинтар
    Національністьєврей
    ГромадянствоСРСР СРСР
    Діяльністькінорежисер, сценарист
    Alma materВсеросійський державний інститут кінематографії
    ЗакладВищі курси сценаристів і режисерівd
    Роки діяльності1949—1993
    ДружинаС. А. Мількіна
    Брати / сестриVictoria Schweizerd[1]
    ЧленствоСК СРСР
    IMDbnm0796073
    Нагороди та премії
    Орден Пошани
    Орден Пошани
    Орден «За заслуги перед Вітчизною»
    Народний артист РРФСР Народний артист СРСР Державна премія СРСР Державна премія Російської Федерації

    «Золотий Овен», «Ніка»,

    «Кінотавр», приз у номінації «За творчій внесок в кіномистецтво»

    Життєпис

    ред.

    Народився 16 березня 1920 р. в м. Перм. Весною 1925 року переїхав до Москви, вступив до ВДІКу, вчився у Сергія Ейзенштейна. «Я учень Ейзенштейна, — любив говорити Швейцер. — Коли ми привезли в Локарно на кінофестиваль фільм „Воскресіння“, всі журналісти відмітили в картині вплив Ейзенштейна. Я дійсно пам'ятаю багато його заповітів. Картина „Час, вперед!“ теж створена під великим впливом уроків Ейзенштейна. Я взагалі вважаю цю картину своєю найкращою. Вона сильна і у сенсі майстерності, і у сенсі щирості».

    Працював на Ташкентській к/с у 1941—1942 рр. як асистент режисера. У 1944 році закінчив режисерський факультет ВДІКу, почав працювати на "Мосфільм"і. Був асистентом режисера на зйомках стрічки М. І. Ромма «Людина No 217» у 1944 році.

    Перша самостійна робота — фільм «Шлях слави» (1949). Після цієї картини, зйомки якої (як експеримент) виконували зразу троє молодих режисерів, Швейцер залишився без роботи: його поява у кіно припала на період «боротьби з космополітизмом». Звільнений з кіностудії «Мосфільм», він тільки при допомозі М. І. Ромма, у якого він був асистентом на стрічці «Людина № 217», зміг влаштуватися на Свердловську кіностудію режисером документальних фільмів. У період з 1951 по 1955 рр. Швейцер відзняв ряд документальних та видових фільмів.

    У 1953—1955 рр. працює на к/с «Ленфільм». З 1956 — режисер-постановник к/с «Мосфільм».

    Потім доля потурала йому і у 1956 році він зняв картину «Чужа рідня». Зразу після нього, у 1957 році, разом з В. Тендряковим, знімає фільм «Тугий вузол». І знову невдача — фільм був названий «антипартійним» і пішов у прокат (обмежений) лише після серйозних виправлень під назвою «Саша вступає в життя» (початковий варіант був вперше показаний лише у 1989 році). Швейцер потім зізнавався, що давав тоді собі слово більше ніколи не працювати з сучасним матеріалом.

    Загалом, якщо сучасність не балувала режисера, то класика була благодатним матеріалом — так з'являються «Воскресіння», «Крейцерова соната», «Золоте теля», «Маленькі трагедії», «Мертві душі», які ввійшли у золотий фонд радянського (та пост-радянського) кіно.

    Головною людиною в житті Михайла Швейцера була його жінка — Софія Абрамівна Мількіна, теж випускниця ВДІКу, з якою він познайомився наприкінці війни у 1944 році. Вона, за його словами, була і його вчителем, і єдиною людиною, яка ставила високі вимоги і не дозволяла схибити, яка формувала світогляд режисера та його реальне життя. Завдяки її величезним духовним, творчім та організаційним силам, Швейцер та їх спільна з Софією Абрамівною творчість відбулися. Багато режисерських та сценарських робіт зроблено разом з нею.

    М.Швейцер був художнім консультантом Правління Кіноконцерну «Мосфільм». Він написав і опублікував в центральних газетах та журналах низку серйозних статей про життя та про мистецтво. Протягом багатьох років був головою Бюро режисерів студії та членом Правління Союзу Кінематографістів СРСР.

    Михайло Швейцер помер 2 червня 2000 р. у Москві через місяць після автокатастрофи.

    Нагороди та звання

    ред.

    Фільмографія

    ред.

    Режисерські роботи

    ред.

    Сценарії до фільмів

    ред.

    Акторські роботи

    ред.
    • 1966 — «Час, вперед!»

    Примітки

    ред.

    Посилання

    ред.