Шведський добровольчий корпус
Шведський добровольчий корпус (швед. Svenska frivilligkåren) — військовий підрозділ з числа громадян Швеції під час Радянсько-фінської війни і Другої світової Війни, воював на боці Фінляндії.
| Шведський добровольчий корпус | |
|---|---|
|
| |
Медіафайли на Вікісховищі |
Історія ред.
Офіційно Швеція дотримувалася нейтралітету, тому брати участь у війні на боці інших країн могли тільки добровольці. Корпус налічував 9640 добровольців. Добровольці брали участь в боях в районі Салле з 28 лютого 1940 року. В ході боїв корпус втратив 33 загиблими, 10 зниклими безвісти, 50 пораненими і 130 обморожених[1]. 19-й авіаційний полк ВПС Фінляндії складався з шведів. Зенітна батарея шведських добровольців захищала Турку.
До кінця війни добровольчий корпус складався з 8 260 шведів, 725 норвежців і 600 данців[1]. Добровольці продемонстрували скандинавське єдність, тому своєю відзнакою вибрали «чотири братські руки», що уособлює Фінляндію, Швецію, Норвегію і Данію.
У березні 1940 року всі шведські добровольчі частини фінської армії були розформовані.
24 липня 1941 року корпус був сформований повторно. 10 серпня 1941 року у складі фінської армії в бойових діях проти Червоної армії взяв участь Шведський добровольчий полк (1500 чоловік) на чолі з полковником Гансом Берггреном (Hans Berggren). З 17 серпня частина Шведського добровольчого корпусу (800 осіб) взяла участь в облозі радянського гарнізону на півострові Ханко, яка тривала до 2 грудня 1941 року. 18 грудня 1941 р. Шведський добровольчий корпус повернувся до Швеції. За час бойових дій проти Червоної армії він втратив 25 чоловік убитими і 75 пораненими. Єдиним шведським підрозділом на фронті залишилася Шведська добровольча рота.
Крім Шведської добровольчої роти у складі фінської армії до вересня 1944 р. продовжували служити в різних родах військ ще близько 1000 шведських громадян, в тому числі й військові льотчики. З 25 червня по 9 липня 1944 р. Шведська добровольча рота (53 особи) на чолі з лейтенантом Акселем фон Сегерстрадом (Axel Hård af Segerstad) взяла участь проти радянських військ в боях на Карельському перешийку. Втрати загону склали — 13 вбитих і 27 поранених. 6 вересня 1944 р. Шведська добровольча рота була розформована, і всі шведські добровольці повернулися на батьківщину.
Всього за 1942—1944 рр. в роті служили 404 шведа, з яких 41 загинули 84 людини було поранено.[2]
Структура ред.
Корпус складався з трьох бойових груп, авіаційного полку, зенітної батареї і допоміжних частин.
Відомі офіцери ред.
- Ернст Ліндер (командир корпусу)
- Карл Август Еренсверд (начальник штабу)
- Хьюго Бекхаммар (командир 19-го авіаційного полку)
- Магнус Дюшен (командир 1-ї бойової групи)
- Карл Бонде (командир 1-ї бойової групи)
- Карл Оскар Агелл (командир 1-ї бойової групи)
- Вікінг Тамм (командир 2-ї бойової групи)
- Мартін Екстрем (командир 3-ї бойової групи)
Примітки ред.
- ↑ а б Dahlberg, Hans (1983). I Sverige under 2: a världskriget [In Sweden during World War II] (Swedish) . Stockholm: Bonnier fakta. с. 269. ISBN 91-34-50308-0.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 22 червня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Посилання ред.
- Добровольці в роки Зимової війни [Архівовано 16 січня 2022 у Wayback Machine.]
- Льотчики-добровольці зі Швеції в роки Зимової війни [Архівовано 9 листопада 2019 у Wayback Machine.]
- Шведскоязычный сайт про добровольцях [Архівовано 26 серпня 2019 у Wayback Machine.]