Швачко Олексій Филимонович

радянський український кінорежисер і сценарист

Лесь (Олексі́й) Филимо́нович Швачко́ (18 січня 1901(19010118), Чопилки — 28 березня 1988, Київ) — український кінорежисер школи Олександра Довженка. Найбільш відомий, як режисер культової кінострічки «Мартин Боруля», в якій знялися Гнат Юра, Сергій Алексієнко, Варвара Чайка, Ольга Кусенко, Мар'ян Крушельницький, Григорій Тесля, Василь Дашенко та інші.

Лесь (Олексій) Филимонович Швачко
Зображення
Дата народження 18 січня 1901(1901-01-18)
Місце народження Чопилки, Переяславський район
Дата смерті 28 березня 1988(1988-03-28) (87 років)
Місце смерті Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Alma mater КНУ імені Тараса Шевченка
Професія кінорежисер
Нагороди
медаль «За трудову доблесть»
Заслужений діяч мистецтв УРСР
IMDb ID 0796057

БіографіяРедагувати

Народився 18 січня 1901 року в селі Чопилики (зараз Бориспільський району, Київська область). Працювати почав з 1919 року, влаштувався на роботу до українських драматичних театрів: Молодий український, Український драматичний ім. Т. Г. Шевченка, мистецьке об'єднання «Березіль» та мандрівний театр «Каменяр». Одночасно в 19201922 роках навчався у Київському музично-драматичному інституті імені Лисенка, у 1925 році закінчив Київський інститут народної освіти.

У кіно почав працювати з 1925 року на Одеській кінофабриці ВУФКУ, з 1928 на Київській кіностудії працює асистентом Олександра Довженка, допомагає йому як другий режисер створювати фільми: «Арсенал», «Щорс», «Ягідка кохання», пізніше став режисером науково-популярних і документальних фільмів. З Георгієм Стабовим створив фільми: «Свіжий вітер» «Два дні» «Людина з лісу». У 1939 році спільно з Миколою Екком було зроблено перший кольоровий український фільм — «Сорочинський ярмарок».

У роки німецько-радянської війни разом з Довженком працював над фільмом «Битва за нашу радянську Україну», та «Перемога на Правобережній Україні». У 1943 році Довженко намагався залучити Швачка до створення фільму «Україна в огні», зберігся його лист до комітету в справах кінематографії з проханням продовжити Олексію Швачку термін відрядження у Москві. Самостійно, як режисер-постановник Швачко зняв 42 повнометражних, короткометражних та, так званих, «культурфільмів». Створив 20 дубляжів (відновив фільм «Богдан Хмельницький»). Знімав також так звані культурфільми у 1920-х 30-х: «Бурякові шкідники», «У наступ на землю», «Через бурякосіяння до колективу», Зняв декілька фільмів на допомогу індустріалізації промисловості: «Доменне виробництво», «Компресор», «Плюс електрифікація». Знімав дитячі фільми: «Четверта зміна», «Перші кроки». У його фільмах знялися такі актори та акторки як: Іван Миколайчук, Леонід Биков, Вія Артмане і багато інших відомих зірок свого часу.

З 1950-го член КПРС[1]. 24 листопада 1960 нагороджений медалью «За трудову доблесть», у 1967 отримав звання «Заслужений діяч мистецтв УРСР».

У 1984 вийшла книга спогадів «Розповіді про сучасників» (рос. «Рассказы о современниках»).

Помер 28 березня 1988 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.[2]

ФільмографіяРедагувати

РежисерРедагувати

СценаристРедагувати

АкторРедагувати

РодинаРедагувати

Цікаві фактиРедагувати

  • Під час знімання фільму «Синій пакет» Олексій Швачко працював помічником режисера. На фільмуванні погоні Зіна Пігулович упала з коня і травмувалася. Олексій погодився її замінити, оскільки змалечку їздив верхи. Він переодягнувся дівчиною, причепив перуку з косою й сміливо скакав полями і яругами до самого вечора. А коли підійшов до гурту хлопців, не розгримувавшись, його ніхто не признав. І він довго потішався, граючи роль дівчини.[4]
  • У 2004 році донька режисера передала до державного архіву документи свого батька: це початкові сценарії до фільмів, листування з друзями, фото, біографічні матеріали и т.д.[5]

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Кино: Энциклопедический словарь (російською). 1987. с. 96. 
  2. Олексій Швачко. Український кінорежисер (Українською). 2004. Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 3 серпня 2020. 
  3. Швачко Тетяна Олексіївна. composersukraine.org. Архів оригіналу за 22 лютого 2020. Процитовано 22 лютого 2020. 
  4. Яна Цимбал (15.09.2019). Як футуристи працювали на кінофабриці. tyzhden.ua. 
  5. Опис переданих документів до архіву (Українською). Архів оригіналу за 24 січня 2021. 

ЛітератураРедагувати