Швайківці

село в Україні, в Чортківському районі Тернопільської області.

Шва́йківці — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Заводська селищна громада. Адміністративний центр колишньої Швайківської сільської ради.

село Швайківці
Швайківці, квітень 2020 р.
Швайківці, квітень 2020 р.
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Чортківський район
Громада Заводська селищна громада
Код КОАТУУ 6125589100
Основні дані
Перша згадка 1485
Населення 148 (на 1.01.2018)[1]
Територія 1.060 км²
Поштовий індекс 48516
Телефонний код +380 3552
Катойконіми швайківчани
Географічні дані
Географічні координати 49°01′15″ пн. ш. 25°56′03″ сх. д. / 49.02083° пн. ш. 25.93417° сх. д. / 49.02083; 25.93417Координати: 49°01′15″ пн. ш. 25°56′03″ сх. д. / 49.02083° пн. ш. 25.93417° сх. д. / 49.02083; 25.93417
Середня висота
над рівнем моря
283 м
Водойми р. Нічлава
Відстань до
районного центру
12 км
Найближча залізнична станція Гадинківці
Відстань до
залізничної станції
5 км
Місцева влада
Адреса ради с. Швайківці, Чортківський р-н, Тернопільська обл., 48516
Староста Антохів Микола Станіславович
Карта
Швайківці. Карта розташування: Україна
Швайківці
Швайківці
Швайківці. Карта розташування: Тернопільська область
Швайківці
Швайківці
Мапа

CMNS: Швайківці у Вікісховищі

ГеографіяРедагувати

Розташоване на правому березі р. Нічлавки (права притока Нічлави, басейн Дністра), за 12 км від районного центру і 5 км від найближчої залізничної станції Гадинківці.

У селі є вулиці[2]:

  • Гранична,
  • Чортківська,
  • Шкільна,
  • Центральна.

ТопонімікаРедагувати

За переказами, назва села походить від слова «швайка» (шило); можливо, від однойменного прізвища.

Микола Крикун подає[3] наступні варіанти назв с. Швайківці, зафіксовані у хронологічному порядку у відповідних джерелах:

  • Szwajkowce, с. — Подимний реєстр 1629, 1650, 1667;
  • Szwajkowce, с. — Кам'янецька земська книга 1636;
  • Szwajkowce, с. — Комісарський реєстр 1678;
  • Sewoykofce, с. — Боплан.

ІсторіяРедагувати

Швайківці на давніх мапах
 
Швайківці на мапі фон Міґа, XVIII ст.
 
Швайківці на австрійській топографічній мапі, 1861—1864 рр.
 
Швайківці на австрійській топографічній мапі, 1869—1887 рр.
Світлини
 
Каплиця Всіх святих українського народу
 
Пам'ятник Віталію Байраку
 
Церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього
 
Пам'ятник святому Флоріану
 
Пам'ятник воїнам односельцям
 
Школа

Давні часиРедагувати

Поблизу села виявлено курган та поселення давньоруської культури.

Середньовіччя, Новий ЧасРедагувати

Перша письмова згадка про населений пункт — 1485 р. як власність братів Бучацьких гербу Абданк.

1485 р. сини Давида Бучацькогo Mіхал, Станіслав i Ян нaбули від Фредра села Швайківці i Секманівці (пол. Sekmanowce) нa Поділлі.[4]

У 1785 р. в селі проживало 306 мешканців. За Австро-Угорщини у Швайківцях були дві корчми (власники — євреї) та дві крамнички. 1880 р. в селі — 96 будинків, 633 особи. Кілька місцевих мешканців еміґрували до Канади. В селі функціонували фільварок (власність спольщеного німця Рудрофа), млин.

XX століттяРедагувати

За Австро-Угорщини фуціонувала 1-класна школа з українською мовою навчання; за Польщі — 2-класна утраквістична (двомовна).

Деякий період Швайківці були центром однойменної гміни. З 1 серпня 1934[5] до 1939 року село належало до гміни Колиндяни.

20–21 липня 1941 р. органи НКВС розстріляли в місті Умані на Черкащині жителів села Дмитра Іванціва й Антона Яворського.

Від червня 1941 до березня 1944 роках — під нацистською окупацією[6]

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії:

  • Ярослав Байрак (нар. 1912),
  • Григорій Бисюк (нар. 1913),
  • Йосип Боднарчук (нар. 1917),
  • Петро Боднарчук (нар. 1906),
  • Антон Бойко (нар. 1899),
  • Роман Бойко (нар. 1925),
  • Антон Віват (нар. 1900),
  • Григорій Говенко (нар. 1910)
  • Григорій (нар. 1910),
  • Дмитро Іванців (нар. 1909),
  • Євстахій Іванців (нар. 1915),
  • Мирослав Іванців (нар. 1915),
  • Павло Васильович Іванців (нар. 1911),
  • Павло Романович Іванців (нар. 1918),
  • Роман Іванців (нар. 1926),
  • Франко Іванів (нар. 1919).

В УПА воювали Іван Василишин, Антін Іванців, Роман Процьків, Омелян Хабенюк та інші місцеві жителі.

Період НезалежностиРедагувати

Приміщення школи непогано збереглось і в ньому по 2004 рік навчалися діти[7].

В березні 2009 року між Швайківцями і Гадинківцями на тополі з'явився хрест[8].

З 27 листопада 2020 року Швайківці належать до Заводської селищної громади[9].

РелігіяРедагувати

У селі є капличка Всіх Святих українського народу на честь приїзду в Україну Папи Римського Івана Павла ІІ (збудована 2004).

Пам'яткиРедагувати

  • Курган Швайківці I (західноподільська група скіфського часу) — щойно виявлений об'єкт культурної спадщини, охоронний номер 1479[10].
  • Поселення Швайківці II (епоха бронзи; ранньозалізний час; трипільська культура; черняхівська культура) — щойно виявлений об'єкт культурної спадщини, охоронний номер 1850[10].

Пам'ятникиРедагувати

  • пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1985).
  • пам'ятник релігійному діячеві В. Байраку (2004, скульптор Д. Пилип'як)
  • На околиці села збережено «фіґуру» святого Флоріана — захисника від вогню (1864; фундатор Рудофор). За переказами, вона встановлена на честь австрійського офіцера-драґуна, який загинув при гасінні пожежі у Швайківцях.

НаселенняРедагувати

Кількість дворів у 1910 р. — 127, 1931 — 128.

Чисельність населення, чол.
1900 1910 1921 1931 1938 1959 1970 1979 1989 2001 2003 2011 2013 2014 2015 2017 2018
721 755 723 752 155[11] 150[12] 145[2] 148[1]

Соціальна сфера, господарствоРедагувати

Діяли філії товариств «Просвіта» (від 1906 р.), «Січ», «Луг», «Сільський господар» та інші; бібліотека, хоровий і театральний гуртки, кооператива.

Працюють клуб, бібліотека, ФАП, ПАП «Злагода», фермерські господарства «Андрій», «Сокіл-2», «Курган-2».

Відомі людиРедагувати

НародилисяРедагувати

  • Володимир Байрак (чернече ім'я — Віталій; 1907—1946) — релігійний діяч, ієромонах-василіянин.
  • Фелікс Юзеф Лянцкоронський (1737—?), син Константія та Юстини Злотницької[13].

ДідичіРедагувати

ПомерлиРедагувати

  • Рох Лянцкоронський (1738—1739), син Константія та Юстини Злотницької
  • Мар'янна Лянцкоронська (1748—1750), дочка Казімежа та Вікторії[13].

ПриміткиРедагувати

  1. а б Лист Чортківської РДА № 01-1026 від 9 липня 2018 року
  2. а б Блаженко, А. Село між двох осель // Голос народу. — 2017. — № 12/41 (13 жовтня). — С. 7. — (День газети «Голос народу»).
  3. Швайківці (Szwajkowce) // Подільське воєводство у XV—XVIII століттях: : статті і матеріали / М. Крикун. — Львів, 2011. — С. 198. — ISBN 978-617-607-064-1.
  4. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1899. — Cz. 1. — T. 1. — S. 221. (пол.)
  5. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 lipca 1934 r. o podziale powiatu czortkowskiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie // Dziennik Ustaw. — 1934. — № 68, poz. 632. — S. 1268. (пол.)
  6. Лист Архівного відділу Чортківської РДА від 18 липня 2019 року № 417
  7. Історична довідка. Швайківці
  8. Як «знак згори» між Швайківцями і Гадинківцями передрік подальшу долю України // Чортків.City, 27 червня 2020 р.
  9. Рішення Заводської селищної ради від 27 листопада 2020 року № 9 «Про реорганізацію Залісянської сільської ради, Шманьківської сільської ради, Шманьківчицької сільської ради та Швайківської сільської ради шляхом приєднання до Заводської селищної ради»
  10. а б Відповідь Тернопільської ОДА на інформаційний запит 07-5714/42-29 від 19 вересня 2018 р.
  11. Мельничук Б., Уніят В., Федечко М. Швайківці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 519—520. — ISBN 978-966-457-246-7.
  12. Паспорт Чортківської міської громади.
  13. а б в Boniecki A. Herbarz polski… — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1909. — Cz. 1. — T. 13. — S. 349.
  14. Kotarski H. Lanckoroński Stanisław z Brzezia h. Zadora (zm. 1592) Архівовано 4 січня 2018 у Wayback Machine. // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — T. XVI/3. — Zeszyt 70. — S. 452—453. (пол.)
  15. Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 13. — S. 336. (пол.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати