Шахт Ернст Генріхович

Ернст Шахт
нім. Ernst Schacht
Народження	1904; Базель (Швейцарія)
Смерть	23 лютого 1942; СРСР
Країна	Швейцарія → СРСР
Приналежність	РСЧА
Вид збройних сил	ВПС СРСР
Роки служби	1923—1941
Звання	Генерал-майор авіації
Командування	Липецька авіаційна школа
Війни / битви	Громадянська війна в Іспанії
	Шахт Ернст Генріхович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шахт.

Ернст Генріхович Шахт (1904 —1942) — радянський військовий льотчик німецького походження, брав участь у громадянської війни в Іспанії як командир 1-ї бомбардувальної авіаескадрильї у військах республіканців, Герой Радянського Союзу (1936).

Життєпис ред.

Народився 1904 року в місті Базель (Швейцарія) у сім'ї робітника. Німець. Закінчив 8 класів школи. З 1918 року займався політичною діяльністю, з 1919 року — член Комуністичної спілки молоді (КСМ) Швейцарії. Через політичні гоніння в квітні 1922 року емігрував до СРСР.

У РСЧА з травня 1923 року. В 1924 році закінчив Борисоглібську військову авіаційну школу льотчиків, в 1925 році — Вищу школу повітряної стрільби та бомбометання (м. Серпухов). Проходив службу в частинах ВПС Московського військового округу.

З грудня 1926 по грудень 1931 року брав участь у ліквідації басмацтва на посадах помічника командира і командира ланки 35-го авіазагону й 37-ї авіаескадрильї Середньоазіатського військового округу (Ташкент).

У 1931 році закінчив курси удосконалення командного складу (КУКС). З грудня 1931 року — командир ескадрильї особливого призначення, яка базувалася на Центральному аеродромі в Москві й займалася перевезенням вищого командного складу Червоної армії.

Брав участь у громадянській війні в Іспанії на боці республіканців.

31 грудня 1936 року майорові Шахту Ернсту Генріховичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Після запровадження знаку почесного звання йому була вручена медаль «Золота Зірка» № 15.

З червня 1937 року — начальник 13-ї Липецької вищої льотно-тактичної школи. Комбриг (4.07.1937).

З серпня 1939 року — начальник Рязанських вищих курсів удосконалення ВПС, одночасно у квітні 1940 року був призначений командиром 167-го резервного авіаційного полку (м. Рязань), в якому відпрацьовувалася методика «сліпих» польотів.

У 1940 році закінчив Вищі академічні курси при Академії Генерального штабу. З листопада 1940 року — заступник командувача ВПС Орловського військового округу по вищих навчальних закладах. Генерал-майор авіації (4.06.1940).

30 травня 1941 заарештований у так званій «Справі авіаторів» як «німецький шпигун і учасник антирадянської військової змови, що передавав німцям шпигунські відомості про радянському літакобудуванні». 13 лютого 1942 року постановою Особливої наради НКВС був засуджений до вищої міри покарання і 23 лютого 1942 розстріляний. Незабаром була розстріляна його дружина. Місце поховання невідоме. Позбавлений звання Героя Радянського Союзу й державних нагород в 1943 році.

Посмертно реабілітований Ухвалою Військової колегії Верховного суду СРСР від 26 листопада 1955 року. Відновлений у званні Героя Радянського Союзу й у правах на державні нагороди 2 квітня 1960 року.

Інші нагороди та звання ред.

Нагороджений також двома орденами Леніна (25.05.1936, 31.12.1936), орденом Червоного Прапора (1930), медаллю «ХХ років РККА» (1938), почесною вогнепальною зброєю (1928).

Посилання ред.

Біографія Е. Г. Шахта на сайті «Хронос» [Архівовано 9 липня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
Біографія Е. Г. Шахта на сайті «Уголок неба» [Архівовано 3 травня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
Біографія Е. Г. Шахта на сайті Борисоглібського Вищого Військового Авіаційного Училища імені Чкалова [Архівовано 17 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
Біографія Е. Г. Шахта на сайті випускників Харківського Вищого Військового Авіаційного Училища 1974 року «Взлёт» [Архівовано 4 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
Відомості про Е. Г. Шахта у біографічній статті про П. П. Десницького на сайті «Красные Соколы. Советские лётчики 1936—1953» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)