Відкрити головне меню

Шарль Фоєрберг
Фоєрберг Шарль Ісакович.jpg
Ім'я при народженні Шарль Ісакович Фоєрберг
Народився 18 листопада 1944(1944-11-18)
Чернівці, Українська РСР, СРСР
Помер 13 вересня 2014(2014-09-13) (69 років)
Київ, Україна
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність актор театру, театральний педагог
Заклад Донецький обласний театр ляльок
Харківський театр ляльок
Київський муніципальний театр ляльок
Членство UNIMA
Роки активності 1963 — 2014
Напрямок театр ляльок
Нагороди
Заслужений артист України

Фоєрберг Шарль Ісакович (18 листопада 1944(19441118), Чернівці13 вересня 2014, Київ) — український актор театру ляльок, провідний майстер сцени, Заслужений артист України, педагог, член Міжнародного Союзу лялькових театрів UNIMA-Україна[1], лауреат премії «Київська пектораль».

Зміст

БіографіяРедагувати

Шарль Фоєрберг народився і виріс у Чернівцях. Батько загинув на фронті, мати — Регіна Сумирівна Фоєрберг — виховувала синів одна[2]. Тяга до театру проявилася в юному віці і багаторазово посилилася під час гастролей в місті театру ляльок Сергія Образцова, коли відбулося його знайомство з Зіновієм Гердтом[3]. Шарль в Чернівцях грав у самодіяльному театрі ляльок під керівництвом Берти Іллівни Брандман, навчався в трикотажному ПТУ, читав вірші народному артисту СРСР Дмитру Журавльову в холі готелю...[2]

1963 року, отримавши запрошення від земляка, друга дитинства і на той момент режисера Донецького державного театру ляльок Сергія Єфремова, переїхав до Донецька. Дебют відбувся 18 листопада, в день народження, у виставі «Телевізор доктора Айболита» на сцені Палацу Металургів міста Єнакієве.[2] Працюючи на професійній сцені, Шарль Фоєрберг розкрився «як актор дивовижної чарівності, майстер імпровізації, що полонив публіку творчою фантазією та дотепністю. Шарль Фоєрберг — актор школи вистави»[4].

З 1963 по 1972 роки працював в Донецькому обласному театрі ляльок, де входив в основний кістяк акторського складу театру[5], потім в Харківському театрі ляльок під керівництвом Віктора Афанасьєва. Спільно з Елеонорою Смирновою випускав курс лялькарів в Харківському інституті мистецтв ім. І. Котляревського[6].

1982 року Шарль Фоєрберг переїхав з Харкова до новоутвореного Київського міського театру ляльок під керівництвом заслуженого артиста України Сергія Єфремова[3] [4] Спершу працював актором, відтак 19 років суміщав акторство з посадою заступника директора театру[7][3].

Помер 13 вересня 2014 в Києві під час Всеукраїнського фестивалю театрів ляльок «Прем'єри сезону»[8].

Сім’яРедагувати

  • Мати — Регіна Сумирівна Фоєрберг
  • Дружина — Світлана Іванівна Фоєрберг

ТеатрРедагувати

Донецький обласний театр ляльокРедагувати

Харківський театр ляльокРедагувати

  • 1972 — «Чарівна Галатея» Б. Гадора, С. Дарваш; режисер Віктор Афанасьєв[10]
  • 1973 — «Блакитне щеня» У. Гюла; постановка Віктора Афанасьєва[11]
  • 1975 — «Таємничий Гіпопотам» В. Ліфшиця, І. Кічанова; постановка А. Юдовіч — Крокодил[12]
  • 1977 — «Військова таємниця» В. Лебедєва і А. Кирилівського; режисер В. Левченко —Буржуїн[13]
  • 1977 — «Шерлок Холмс проти Агента 007, або Де собака заритий» В. Житницького, В. Левіна; постановка Віктора Афанасьєва[13]

Київський муніципальний академічний театр ляльокРедагувати

Інші театриРедагувати

  • «Чарівна калоша» — Мисливець.

Нагороди та визнанняРедагувати

Цікаві фактиРедагувати

  • Про своє «рідкісне» для Чернівців ім’я Шарль Фоєрберг говорив, що маму звали Регіна, тітку — Сабіна, бабусю — Жанетта, внука — Фред. При цьому, французьке ім'я Шарль його тітонька вимовляла на німецький манер — «Шарлі»[3]
  • Першим режисером Шарля Фоєрберга став Сергій Єфремов. Їх спільний творчий шлях почався в Чернівцях в самодіяльному театрі, потім — професійна сцена в Донецьку. Творча співпраця тривало аж до останніх днів життя в стінах Київського муніципального театру ляльок[6]
  • Моновистава «Все буде добре» Шарль Фоєрберг грав на різних мовах, серед яких — українська, німецька, угорська[3] Спектакль гастролював в Німеччині, Швейцарії, Австрії, Угорщини, Польщі, Португалії, Мексиці.

ПриміткиРедагувати

  1. Персональные члены УНИМА. Архів оригіналу за 14 вересень 2014. Процитовано 27 вересень 2014. 
  2. а б в Михаил ЮЖЕЛЕВСКИЙ (2002). Транскрипция для нонета (ru). «Дикое поле» №1. Процитовано 2014-09-22. 
  3. а б в г д Таисия БАХАРЕВА (06 марта 2003). Заслуженный артист украины шарль фоерберг: «однажды сергей образцов схватил зиновия гердта за рукав и прокричал: «поклянитесь, что вы умрете в моем театре tablefix» (ru). «Факты и комментарии». Процитовано 2014-09-13. 
  4. а б Борис Голдовский, Светлана Смолянская «Театр кукол Украины». Страницы истории; — С.-Фрациско, 1998 р.
  5. Донецкому академическому областному театру кукол — 80!. Архів оригіналу за 18 жовтень 2014. Процитовано 13 жовтень 2014. 
  6. а б в Сергій Єфремов, Богдана Бойко «Наш театр лялок» (Київському муніципальному академічному театру ляльок — 30 років); — Київ, Видавництво «Веселка», 2013 р.
  7. Ян Табачник и Александр Швец подарили праздник онкобольным детям
  8. Пішов з життя лялкар (укр.)
  9. Указ президента Украины № 655/2013 О награждении государственными наградами Украины по случаю годовщины подтверждения всеукраинским референдумом Акта провозглашения независимости Украины 1 декабря 1991 года. Архів оригіналу за 21 серпень 2014. Процитовано 2 жовтень 2014. 
  10. Постановки Харьковского театра кукол за 1972
  11. Постановки Харьковского театра кукол за 1973
  12. Постановки Харьковского театра кукол за 1975
  13. а б Постановки Харьковского театра кукол за 1977
  14. Моноспектакль Шарля Фоерберга «Все будет хорошо» о выдающемся польском педагоге, писателе, враче и общественном деятеле Януше Корчаке в РЦНК. Архів оригіналу за 18 жовтень 2014. Процитовано 13 жовтень 2014. 
  15. «Пектораль» имени Чехова (ru). Сегодня №71 (1715). 30 марта 2004. Процитовано 2014-10-11. 
  16. «Дядя Ваня» из Прорезной против «Дяди Вани» из Подола

ПосиланняРедагувати