Шарль-Жозеф де Лінь (фр. Charles-Joseph de Ligne; 23 травня 1735 — 13 грудня 1814) — принц, австрійський фельдмаршал, дипломат, автор низки публікацій з описами різних побутових сцен із життя України кінця 18 ст.

Шарль-Жозеф де Лінь
фр. Charles-Joseph de Ligne
Народився 23 травня 1735(1735-05-23)[2][3][…]
Брюссель, Бельгія
Помер 13 грудня 1814(1814-12-13)[1][2][…] (79 років)
Відень, Австрійська імперія[5][6]
Поховання Kahlenberg Cemeteryd
Країна  Австрійські Нідерланди
Діяльність письменник, літератор, політик, драматург, філософ, військовослужбовець, офіцер, військовий керівник, дипломат
Галузь військова справа[7] і дипломатія[7]
Знання мов французька[1][8]
Учасник Семирічна війна
Титул Prince of Ligned
Військове звання фельдмаршал і фельдмаршал[d][6]
Конфесія католицька церква
Рід House of Ligned
Батько Claude Lamoral II, 6th Prince of Ligned
Мати Princess Elisabeth of Salmd
У шлюбі з Princess Marie Franziska of Liechtensteind
Діти Louis-Eugène Lamoral de Ligned, Charles-Joseph Antoine de Ligned і Christine de Ligned[9]
Нагороди
Орден Золотого руна

Біографія ред.

Походив зі старовинного бельгійського роду. Ще юнаком таємно залишив родину й поступив на службу до французької армії. 1752 перейшов на службу до австрійського війська; брав участь у Семилітній війні 1756—1763. Під час війни за Баварську спадщину в 1778—1779 роках командував авангардом у військах генерала Г.Лаудона.

Невдовзі потому імператор Йосиф ІІ Габсбург відрядив його з дипломатичним дорученням до російської імператриці Катерини ІІ. Остання взяла його до складу свого почту під час подорожі по Україні та Криму в 1787 році. Із Києва, Херсона та інших міст, через які йому довелося проїжджати, він відправив кілька листів до імператора Йосифа II, а також до маркізи де Куані. В них описав чимало подробиць з того, що йому довелося побачити. З помітною іронією розповів про пишність самої подорожі, про те, що до місць, де зупинялася імператриця, чиновники намагалися нагнати якомога більше людей. Сама ж Катерина II з утіхою дивилася на натовпи і голосно питала у своїх підлеглих, чи бачать усе це іноземні письменники, які стверджують, нібито Південна Росія — це суцільна пустеля. Щодо розмов про т. зв. потьомкінські села, які становили собою театральну декорацію, що мала розвіяти сумніви імператриці в питанні, чи дійсно нові території, приєднані до Російської імперії, до цього часу не заселені, то Лінь не погоджувався з твердженням, нібито більша частина тих сіл, які він бачив на власні очі, дійсно була декорацією. Разом з тим він засвідчив, що йому довелося побувати в «містах без вулиць, на вулицях без будинків, у будинках без дахів, дверей та вікон».

1788 Лінь був відряджений до армії генерал-фельдмаршала князя Григорія Потьомкіна, в складі якої брав участь в облозі Очакова (див. також Російсько-турецька війна 1787—1791). У нових листах до Йосифа II Лінь не раз висловлював здивування із млявості й нерішучості князя Г.Потьомкіна, відсутності в останнього стратегічної думки. Писав також про незадовільний стан російського війська, про недостатність у війську припасів та снарядів тощо. У своїх замітках, які опрацював і опублікував вже після повернення до Австрії, описав багатьох сучасних йому історичних осіб, а також тогочасне військове мистецтво.

В 1789 році командував корпусом австрійської армії, разом з ним брав участь у взятті Белграда (нині столиця Сербії).

Родина ред.

 
Шарль-Жозеф де Лінь

Примітки ред.

  1. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в Charles-Joseph de Ligne — 2009.
  3. а б в SNAC — 2010.
  4. Encyclopædia Britannica
  5. Deutsche Nationalbibliothek Record #118572903 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  6. а б Dr. Constant v. Wurzbach De Ligne, Karl Franz Joseph Fürst // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 3. — S. 213.
  7. а б Czech National Authority Database
  8. CONOR.Sl
  9. Lundy D. R. The Peerage
  10. La vie d'une princesse. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 19 червня 2020. 

Джерела та література ред.