Відкрити головне меню

Шарлотта Саксен-Гільдбурггаузенська (нім. Charlotte von Sachsen-Hildburghausen), повне ім'я Катаріна Шарлотта Георгіна Фредеріка Софія Тереза Саксен-Гільдбурггаузенська (нім. Katharina Charlotte Georgine Friederike Sophie Therese von Sachsen-Hildburghausen), (нар. 17 червня 1787 — пом. 12 грудня 1847) — принцеса Саксен-Гільдбурггаузенська з династії Веттінів, донька герцога Фрідріха Саксен-Гільдбурггаузенського[1] та принцеси Шарлотти Мекленбург-Стреліцької, дружина герцога Пауля Вюртемберзького. Відома як «Prinzessin Paul von Württemberg».

Шарлотта Саксен-Гільдбурггаузенська
Charlotte von Sachsen-Hildburghausen
Charlotte of Saxe-Hildburghausen.JPG
Ім'я при народженні Катаріна Шарлотта Георгіна Фредеріка Софія Тереза
Народилася 17 червня 1787(1787-06-17)
Гільдбурггаузен, Німеччина
Померла 12 грудня 1847(1847-12-12) (60 років)
Бамберг, Верхня Франконія, Баварія
Громадянство
(підданство)
Німеччина
Національність німкеня
Діяльність аристократ
Титул герцогиня Вюртемберзька
Рід Ернестинська лінія Веттінів
Батько Фрідріх Саксен-Альтенбурзький
Мати Шарлотта Мекленбург-Стреліцька
Брати, сестри
У шлюбі з Пауль Вюртемберзький
Діти Шарлотта, Фрідріх, Карл, Пауліна, Август

Зміст

БіографіяРедагувати

Шарлотта народилась 17 червня 1787 у Гільдбурггаузені. Вона була другою дитиною, що народилась у родині герцога Саксен-Гільдбурггаузенського Фрідріха та його дружини Шарлотти Георгіни. Первісток, син Фрідріх, помер до її народження, проживши лише півтора місяці. Однією з хрещених Шарлотти була російська імператриця Катерина II.

Батько, за кілька місяців до народження доньки, перебрав на себе кермо влади у країні та почав впроваджувати реформи. Матір вважалася однією з найкрасивіших жінок своєї епохи. Фрідріха вона не любила, будучи значно розвиненішою за нього в духовному плані. Він, у свою чергу, швидко збайдужів до неї, проте справно виконував подружній обов'язок. За наступні шістнадцять років у Катаріни Шарлотти з'явилися десятеро менших братів та сестер, з яких шестеро досягли дорослого віку. Матір намагалася дати дітям добру освіту. До занять старшої доньки, окрім іншого, входило піклуватися про молодших. Близькі стосунки у неї склалися із сестрами Терезою та Луїзою.

1805 року 20-річний принц Пауль Вюртемберзький, молодший син курфюрста Фрідріха I, після нетривалого залицяння, письмово попросив руки Шарлотти, якій виповнилося 18. Весілля відбулося 28 вересня 1805 у Людвігсбурзі. За три місяці Вюртемберг став королівством і членом сформованого Наполеоном Ренського союзу. Рідний Саксен-Гільдбурггаузен також увійшов до складу цього об'єднання німецьких держав. Проте, Пауль, купивши будинок у районі Канштадт у Штутгарті і поселивши у ньому дружину, проти волі батька, таємно залишив Вюртемберг і приєднався до табору герцога брауншвейзького, який виступав проти Бонапарта. Остаточно він повернувся додому у 1808, примирившись із батьком.

1806 року скульптору Йоганну Генріху фон Даннекеру було замовлено бюст Шарлотти, як дружини принца.[2]

 
Комбург

У період з 1807 по 1810 родина жила у наданому Паулеві в апанаж монастирі Гросскомбург, який він зробив своєю резиденцією. У подружжя народилося п'ятеро дітей:

Сімейне життя не було щасливим, оскільки чоловік мав багато фавориток і не збирався відмовлятися від подібного способу життя.

 
Донька Фредеріка Шарлотта

18131816 Пауль перебував на російський службі. Повернувшись до Вюртембергу, він посварився із братом Вільгельмом, що, після смерті батька, став новим королем, і, забравши у Шарлотти доньок, виїхав до Парижу. Із 1818 вони офіційно живуть окремо.

Герцогиня повернулась до батьківського дому в Гільдбурггаузені. Сини залишились при королівському дворі у Людвігсбурзі. Жила Шарлотта за рахунок виплачуваної пенсії. Її матір після тривалої хвороби померла навесні 1818.

У 1825 після смерті останнього герцога Саксен-Гота-Альтенбурзького Фрідріха IV, що не залишив прямих нащадків, представники різних гілок родини домовилися про переділ територій. Батько Шарлотти відмовився від Саксен-Гільдбурггаузену, землі якого відійшли Саксен-Мейнінгену, і, отримавши натомість відтворене герцогство Саксен-Альтенбурзьке, переїхав до Альтенбургу. Шарлотта залишилась Хільдбурґхаузені навіть після переїзду двору. Тут вона придбала будинок Hoheitshauses, збудований її двоюрідним дідом Євгенієм Саксен-Гільдбурггаузенським, де жила дуже скромно і усамітнено.[2] Її часто навідували молодший брат Фрідріх та старша донька, що стала російською великою княгинею.

Останні роки життя Шарлотта провела у баварському королівському замку у Бамберзі, оскільки її сестра Тереза у заміжжі стала королевою Баварії. Там вона і померла 12 грудня 1847 у віці 60 років. Похована у родинному склепі Вюртемберзького дому, що знаходиться у каплиці замку Людвігсбурга.[3]

Пауль, невдовзі після її смерті, виїхав до Англії, де у квітні 1848 побрався із своєю давньою коханкою Магдаленою де Круа і Хіменес.

Цікаві фактиРедагувати

  • Бюст Шарлотти роботи Йоганна фон Даннекера у 2010 придбав міський музей Гільдбурггаузена.[2]

ГенеалогіяРедагувати

Ернст Фрідріх II
 
 
Кароліна Ербах-Фюрстенау
 
Ернст Август I
 
 
Софія Шарлотта Бранденбург-Байротська
 
Карл Мекленбург-Стреліцький
 
 
Єлизавета Саксен-Гільдбурггаузенська
 
 
Георг Гессен-Дармштадтський
 
 
Марія Луїза Лейнінґенська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ернст Фрідріх III
 
 
 
 
 
 
Ернестіна Саксен-Веймарська
 
 
 
 
 
 
Карл II
 
 
 
 
 
 
Фредеріка Гессен-Дармштадтська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Саксен-Альтенбурзький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Шарлотта Мекленбург-Стреліцька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Шарлотта
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПриміткиРедагувати

  1. З 1826 — Саксен-Альтенбурзького.
  2. а б в «Принцеса Пауль» повертається до Гільдбурггаузену [1] (нім.)
  3. Каплиця Людвігсбурзького замку [2] Архівовано 23 August 2017[Дата не збігається] у Wayback Machine. (англ.)

ЛітератураРедагувати

  • Heinrich Ferdinand Schoeppl: Die Herzoge von Sachsen-Altenburg. Bozen 1917, Neudruck, Altenburg 1992.
  • Dr. Rudolf Armin Human: Chronik der Stadt Hildburghausen. 1886. Hildburghausen 1886, Neudruck, Kessinger Publishing, 2010, ISBN 1168163331.

ПосиланняРедагувати