Шарикова Зоя Кирилівна
Зоя Кири́лівна Ша́рикова (нар. 11 травня 1955, с. Іванівка, Херсонська область) — українська журналістка. Заслужений журналіст України (2005).
| Зоя Кирилівна Шарикова | |
|---|---|
| Народилася |
11 травня 1955 (68 років) Іванівка, Херсонська область, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство |
 СРСР→ Україна |
| Місце проживання | Київ |
| Діяльність | журналістка |
| Alma mater | Факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1977) |
| Нагороди |
  |
Членкиня Національної спілки журналістів України.
Життєпис ред.
Народилася в селі Іванівка (нині смт Іванівка) на Херсонщині. Здобула вищу освіту на факультеті журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка, який закінчила 1977 року. В студентські роки мала прізвище Плехун[1].
Працювала в Іванівській районній газеті «Нове життя» старшим літпрацівником (1971—1977). У 1977—1990 роках — кореспондент, старший кореспондент, завідувач відділу газети «Київська правда»; 1990—1994 — редактор І категорії Редакційно-видавничого відділу Верховної Ради України; з 1994 — старший консультант Комітету Верховної Ради України з законодавчого забезпечення свободи слова. З грудня 1997 по вересень 1999 року обіймала посаду керівника пресслужби Центральної виборчої комісії. На початку 2000-х певний час була прессекретарем голови Всеукраїнського політичного об'єднання «Єдина Родина» Олександра Ржавського. У березні 2005-го повернулася на посаду керівника пресслужби, а згодом (після внесення змін до структури Секретаріату Комісії) — заввідділу взаємодії із засобами масової інформації Секретаріату Центральної виборчої комісії. Державний службовець 3-го рангу.
Співпрацювала з газетами «Голос України», «Київська правда», «Міст» та ін. Автор інформаційно-аналітичного видання «Парламент України: вибори-98», співавтор збірників з питань законодавчого забезпечення свободи слова.
Спеціалізація в журналістиці — культура, мистецтво, забезпечення свободи слова. Захоплення — туризм, музика.
Проживає в Києві.
Громадська діяльність ред.
Секретар НСЖУ (з травня 2017 року). Членкиня правління Київської організації НСЖУ. Водночас у 2015—2017 роках — членкиня Комісії з журналістської етики (КЖЕ), з 2017 року — голова ревізійної комісії КЖЕ[2]. Членкиня Громадської ради при Комітеті Верховної Ради України з питань свободи слова (з 2024)[3].
Членкиня редакційної ради журналу «Журналіст України» (з 2017)[4].
Членкиня журі творчих конкурсів НСЖУ, серед них — «Інформаційна передова-2022» в номінації «Журналісти-волонтери»[5].
Нагороди, відзнаки ред.
- Почесне звання Заслужений журналіст України (2005).
- Почесна грамота Кабінету Міністрів України.
- Почесна грамота Центральної виборчої комісії.
- Почесна грамота Київського міського голови.
Примітки ред.
- ↑ Журналісти з Київського університету: спогади, світлини, імена / А. Ф. Горлов та ін. — Фастів: Поліфаст, 2008. — С. 201.
- ↑ Андрій Куликов став головою Комісії з журналістської етики. Архів оригіналу за 4 грудня 2016. Процитовано 10 травня 2017.
- ↑ Список членів Громадської ради при Комітеті Верховної Ради України з питань свободи слова
- ↑ Затверджено оновлений склад редакційної ради спілчанського журналу, Сайт НСЖУ, 6 жовтня 2017, архів оригіналу за 6 жовтня 2017, процитовано 6 жовтня 2017
- ↑ Затверджено склад журі Творчого конкурсу НСЖУ «Інформаційна передова-2022». Процитовано 14 листопада 2022.
Джерела ред.
- Журналісти з Київського університету: спогади, світлини, імена / А. Ф. Горлов та ін. — Фастів: Поліфаст, 2008.