Вікіпедія

Шарвін Юрій Васильович

радянський фізик

Юрій Васильович Шарвін (24 червня 1919, Москва - 3 жовтня 1990, Москва) - радянський вчений, фізик-експериментатор, фахівець в галузі фізики низьких температур. Доктор фізико-математичних наук (1962) , академік Академії наук СРСР (1987 [2] ; член-кореспондент АН СРСР з 1970 [3]).

Шарвін Юрій Васильович
Народився24 червня 1919(1919-06-24)[1]
Москва, Російська СФРР[1]
Помер3 жовтня 1990(1990-10-03) (71 рік)
Москва, СРСР
ПохованняВаганьковське кладовище
Країна СРСР
Діяльністьфізик
Alma materфізичний факультет МДУ
Галузьфізика
ЗакладІнститут фізичних проблем імені П. Л. Капиці РАН
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук
БатькоШарвін Василь Васильовичd
Нагороди

Біографія

ред.

Народився 24 червня 1919 року в Москві [3], в родині професора хімії Василя Васильовича Шарвіна [2].

У 1941 році закінчив Московський державний університет [3] (фізичний факультет [2] ).

З 1941 по 1943 рік працював у Фізико-хімічному інституті імені Л. Я. Карпова [3]. З 1943 по 1990 рік працював в Інституті фізичних проблем АН СРСР .

Похований на Ваганьковському кладовищі [4].

Наукова діяльність

ред.

Ю.В. Шарвіну належить низка фундаментальних робіт у галузі фізики надпровідності. На початку 50-их років Ю.В. Шарвін виконав успішні експерименти по виміру глибини проникнення магнітного поля в надпровідники. Розробив методику прямого спостереження структури проміжного стану надпровідника за допомогою нанесення на зразок найтоншого феромагнітного порошку після переходу зразка в проміжний стан. Ю. В. Шарвіним були вперше отримані світлини шарів, що чергуються, нормальної й надпровідної фаз, що ввійшли потім у монографії й підручники з надпровідності. Метод візуального вивчення структури згодом одержав подальше широке застосування. В 1965 р., проводячи роботи зі точковими контактами, Ю. В. Шарвін виявив несподіване явище, вивчення якого в наступних експериментах привело до відкриття динамічного проміжного стану надпровідників. Другий напрямок наукової діяльності Ю. В. Шарвіна – електронні властивості нормальних металів. Найбільш важливими є роботи зі спостереження поздовжнього фокусування електронів у металах за допомогою мікроконтактів. Методика мікроконтактів розвилася в подальших роботах його послідовників і учнів у цілий розділ різноманітної електронної оптики металів. Вона набула застосування в мікроконтактній спектроскопії. В науку увійшов термін формула Шарвіна або "опір Шарвіна" - опір балістичного контакту малого розміру між двома металами. Ю.В. Шарвін - один з авторів відкриття,  «Диплом № 328. Явище перерозподілу енергії носіїв заряду в металевих мікроконтактах при низьких температурах» (співавтори І. К. Янсон, І. О. Кулик, О. М. Омельянчук, Р. І. Шехтер). Він здійснив піонерські експерименти зі спостереження електронної інтерференції в неупорядкованих плівках нормальних металів. Ю. В. Шарвін протягом багатьох років викладав курс фізики низьких температур студентам старших курсів у Московському фізико-технічному інституті, керував діяльністю дипломників та аспірантів. Юрій Васильович був членом редколегії журналу «Фізика низьких температур». [5][6]

Вибрані публікації

ред.
  1. Измерение поверхностного натяжения на границе между сверхпроводящей и нормальной фазами, «Журнал экспериментальной и теоретической физики», 1957, т. 33, в. 6;
  2. Наблюдение фокусированных пучков электронов в металле, «Письма в ЖЭТФ», 1965, т. 1, в. 5 (совм. с Л. М. Фишером);
  3. Наблюдение динамического промежуточного состояния сверхпроводников с помощью микроконтактов, «Письма в ЖЭТФ», т. 2, в. 6;
  4. Поверхностное смешанное состояние сверхпроводников первого рода, «Письма в ЖЭТФ», 1969, т. 10, в. 4 (совм. с И. Л. Ландау).[7]
  5. Квантование магнитного потока в цилиндрической пленке из нормального металлв. «Письма в ЖЭТФ», 1981,т. 34, в. 5 (совм. Д.Ю. Шарвиным) [Архівовано 9 липня 2021 у Wayback Machine.]
  6. Об одном возможном методе исследования поверхности Ферми. ЖЭТФ 48, 984 (1965)

Нагороди, премії

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Шарвин Юрий Васильевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ а б в Юрий Васильевич Шарвин (К семидесятилетию со дня рождения) [Архівовано 19 липня 2018 у Wayback Machine.] // Успехи физических наук, том 158, вып. 3, июль 1989
  3. ↑ а б в г д Шарвин Юрий Васильевич. Биографии учёных. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 7 липня 2021.
  4. ↑ Могила Ю. В. Шарвина. Архів оригіналу за 27 червня 2020. Процитовано 7 липня 2021.
  5. ↑ ШАРВИН Юрий Васильевич. Личности. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 7 липня 2021.
  6. ↑ Юрий Васильевич Шарвин (К 70-летию со дня рождения). Физика низких температур [Архівовано 11 травня 2021 у Wayback Machine.], Т. 15, №6 С. 66 -668 (1989)
  7. ↑ Шарвин Юрий Васильевич. Большая Советская Энциклопедия. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 7 липня 2021.
  8. ↑ Шарвин Юрий Васильевич // Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Москва : Советская энциклопедия, 1969—1978.
  9. ↑ Simon Memorial Prize: past winners [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Institute of Physics(англ.)

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шарвін_Юрій_Васильович&oldid=35239973