Відкрити головне меню

Ізидор Шараневич

український історик
(Перенаправлено з Шараневич Ісидор)

Ізид́ор (Ісидо́р) Шаране́вич (16 лютого 1829, Козарі, повіт Галич — 4 грудня 1901, Львів) — український історик й громадський діяч з Галичини, педагог (учитель Перемиської і Львівської гімназій), з 1871 доцент, з 1873 — професор Львівського Університету; дійсний член АН у Кракові, почесний директор Київського Університету; довголітній сеньйор Ставропігійського Інституту у Львові. Почесний член товариства «Просвіта» з 1871 року.

Ізидор Шараневич
Ізидор Шараневич
Ізидор Шараневич
Народився 16 лютого 1829(1829-02-16)
Козарі
Помер 4 січня 1901(1901-01-04) (71 рік)
Львів
Поховання
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Діяльність історик, археолог, педагог
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Сфера інтересів історія
Заклад Львівський університет
Науковий ступінь професор
Відомі учні Лепкий Богдан Сильвестрович
Аспіранти, докторанти Лепкий Богдан Сильвестрович
Член Академія знань[d]
Нагороди
Хрест «За заслуги перед Церквою і Папою»
Орден Залізної Корони 3 ступеня

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
Ізидор Шараневич у Вікісховищі?

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Досліджував переважно історію Галицько-Волинської Руси: найбільша і довгий час найкраща праця «Історія Галицько-Володимирської Руси від найдавніших часів до року 1453» (1863); його історіографічні праці «Die Hypatios-Chtonik als Quellen-Beitrag zur österreichischen Geschichte» (1872), «Kritische Blicke in die Geschichte der Karpaten-Völker» (1871) — цінний вклад в історію Галичини; розвідки про духовенство Галицької Руси, справи церкви на західно-українських землях 16 — 18 ст., про унію, східний патріархат тощо. Інші праці (українською, польською та німецькою мовами) з історії міст Галичини та про давні шляхи.

 
Могила І. Шараневича, 2015

Шараневич вивчав також діяльність українських братств, зокрема Львівського Успенського Братства і був одним з піонерів української археології в Галичині (зокрема розкопів на території Галичини, 1882 — 1890). Єдиний мирянин учасник Львівського Синоду 1891 року.

Під його редакцією 1886 видано І том ювілейного видання на честь 300-річчя Львівського Ставропігійського братства.

Один із фундаторів Національного музею у Львові, заклав основу його фондів. Прищепив українській громаді культ музейництва. Зробив в цілому вагомий внесок у розвиток історичної науки Галичини. Наставник видатного українського географа Степана Рудницького.

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Личаківський некрополь — С. 393.
  2. Ludwik Finkel. Historya Uniwersytetu Lwowskiego. — Lwów, 1894. — S. 236.
  3. Telegramy Kuriera Lwowskiego. Wiedeń // Kurier Lwowski, nr 226 za 1899. — S. 2.

ДжерелаРедагувати