Ізидор Шараневич
Ізид́ор (Ісидо́р) Шаране́вич (16 лютого 1829, Козарі, повіт Галич — 4 грудня 1901, Львів) — український історик й громадський діяч з Галичини, педагог (учитель Перемиської і Львівської гімназій), з 1871 доцент, з 1873 — професор Львівського Університету; дійсний член АН у Кракові, почесний директор Київського Університету; довголітній сеньйор Ставропігійського Інституту у Львові. Почесний член товариства «Просвіта» з 1871 року.
| Ізидор Шараневич | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Народився |
16 лютого 1829 Козарі | ||
| Помер |
4 січня 1901 (71 рік) Львів | ||
| Поховання | |||
| Громадянство |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина | ||
| Діяльність | історик, археолог, педагог | ||
| Alma mater | Львівський національний університет імені Івана Франка | ||
| Сфера інтересів | історія | ||
| Заклад | Львівський університет | ||
| Науковий ступінь | професор | ||
| Відомі учні | Лепкий Богдан Сильвестрович | ||
| Член | Академія знань[d] | ||
| Нагороди |
| ||
 Роботи у ВікіджерелахІзидор Шараневич у Вікісховищі? | |||
ЖиттєписРедагувати
Досліджував переважно історію Галицько-Волинської Руси: найбільша і довгий час найкраща праця «Історія Галицько-Володимирської Руси від найдавніших часів до року 1453» (1863); його історіографічні праці «Die Hypatios-Chtonik als Quellen-Beitrag zur österreichischen Geschichte» (1872), «Kritische Blicke in die Geschichte der Karpaten-Völker» (1871) — цінний вклад в історію Галичини; розвідки про духовенство Галицької Руси, справи церкви на західно-українських землях 16 — 18 ст., про унію, східний патріархат тощо. Інші праці (українською, польською та німецькою мовами) з історії міст Галичини та про давні шляхи.
Шараневич вивчав також діяльність українських братств, зокрема Львівського Успенського Братства і був одним з піонерів української археології в Галичині (зокрема розкопів на території Галичини, 1882 — 1890). Єдиний мирянин учасник Львівського Синоду 1891 року.
Під його редакцією 1886 видано І том ювілейного видання на честь 300-річчя Львівського Ставропігійського братства.
Один із фундаторів Національного музею у Львові, заклав основу його фондів. Прищепив українській громаді культ музейництва. Зробив в цілому вагомий внесок у розвиток історичної науки Галичини. Наставник видатного українського географа Степана Рудницького.
НагородиРедагувати
- Хрест «За заслуги перед Церквою і Папою» (1889)[2],
- Орден Залізної Корони ІІІ ступеня (1899)[3].
ПриміткиРедагувати
- ↑ Личаківський некрополь — С. 393.
- ↑ Ludwik Finkel. Historya Uniwersytetu Lwowskiego. — Lwów, 1894. — S. 236.
- ↑ Telegramy Kuriera Lwowskiego. Wiedeń // Kurier Lwowski, nr 226 za 1899. — S. 2.
ДжерелаРедагувати
- Грушевський М. Ізидор Шараневич // ЗНТШ. — т. XIV. — 1902.
- Козловский С. История Галицко-Волынской Руси в исследованиях И. И. Шараневича / Сергей Козловский // Древность и Средневековье: вопросы истории и историографии: материалы I Всероссийская конференция студентов, аспирантов и молодых учёных (Омск, 28-30 октября 2010г.). — Омск: Изд-во Ом. гос. ун-та им. Ф. Достоевского, 2010. — С. 151—154.
- Кравець М. І. Шараневич // Архіви України. — Число 4. — 1969.
- Орлевич І. Шараневич Ісидор // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 595. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.