Шанґрі-Ла
англ. Shangri-La
Створена Джеймс Гілтон

Шанґрі-Ла (англ. Shangri-La)  — вигадана країна, описана у 1933 році в романі письменника-фантаста Джеймса Гілтона «Втрачений горизонт» (англ. Lost Horizon). Шанґрі-Ла Гілтона є літературною алегорією Шамбали. Назва «Шанґрі-Ла» стало місцем де збулася мрія, царство вічної молодості, земного раю, утопії, вічного блаженства і райської насолоди. Рідше ім'ям Шанґрі-Ла називають невідоме або утаємничене місцезнаходження. Джеймс Гілтон розташував Шанґрі-Ла на заході Куньлунь.

Етимологія

ред.

Назва «Шанґрі-Ла», швидше за все, походить від тибетського ཞང་, «Шанґ» (район У-Цанг на північ від буддійського монастиря Ташилунпо[1]) + རི , «ри» (гора) + ལ, «ла» (гірський перевал) = перевал гори Шанґ.

«Втрачений горизонт»

ред.

У романі «Втрачений горизонт» (англ. Lost Horizon) головний герой, британський дипломат Конвей (англ. Hugh Conway), зазнає аварії під час польоту на літаку над високогірним Тибетом. Дивом уникнувши загибелі, Конвей і його супутники виявляють чудову долину під назвою Шангрі-Ла. Шангрі-Ла — це чисте повітря, кришталева вода, смарагдові луги, довірливі тварини та щасливі, радісні люди, що живуть у гармонії один з одним і з природою. Ці люди живуть дуже довго, вони ніколи не старіють і не хворіють.

Витоки

ред.

В інтерв’ю New York Times у 1936 році Гілтон стверджує, що він використав «тибетські матеріали» з Британського музею, зокрема, подорожі двох французьких священиків, Еваріста Регіса Хука та Джозефа Габе, щоб забезпечити тибетську культуру та буддійське духовне натхнення для Шангрі- Ла.[2][3][4] У 1844–1846 роках Хук і Габет здійснили поїздку туди й назад між Пекіном і Лхасою за маршрутом понад 250 кілометрів (160 миль) на північ від Юньнаня. Їхня знаменита оповідь про подорожі, вперше опублікована французькою мовою в 1850 році[5], витримала багато видань іншими мовами. У 1928 році у Великій Британії був опублікований популярний «скорочений переклад».[6]

У популярній культурі

ред.

Про Шанґрі-Ла написано багато книг, знято фільми, створені пісні. Іменем Шанґрі-Ла називають компанії, готелі, казино, кораблі.

На південному сході Китаю у провінції Юньнань створено місто-округ Шангрі-Ла[7], який називають Меккою для туристів.

В астрономії

У 2006 році Міжнародний астрономічний союз назвав екваторіальну, темну, низинну область одного з супутників Сатурна, Титана Шангрі-Ла[8].

В літературі
  • «Загублені в Шанґрі-Ла» (англ. Lost in Shangri-la) — книга Мітчелл Зукофф, на думку «Amazon.com», «The Washington Post», «Apple iBooks» — «Краща книга 2011 року».
  • «Шанґрі-Ла» — фантастичний пригодницький роман (лайт-новел), написаний Ейіті Ікеґамі у 2005 році.
  • Про Шанґрі-Ла згадує американська письменниця Шенон Мессенджер у книзі "Хранителі загублених міст". За описом авторки - це столиця ельфів, яку самі вони звуть Етерналією.
В музиці
Інше

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Chandra Das — Tibetan English Dictionary(англ.)
  2. This Northern California Town is the Closest to 'Shangri-La' According to the Author Who Coined the Term. Active NorCal (en-us) . 11 травня 2021. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 21 січня 2022.
  3. Shangri La – ліцензійне казино в Україні: історія країни Шангрі-Ла. Shangri La (укр.). Архів оригіналу за 10 січня 2022. Процитовано 21 січня 2022.
  4. Crisler, B. r (26 липня 1936). FILM GOSSIP OF THE WEEK. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 21 січня 2022.
  5. Robarts - University of Toronto, Evariste Régis (1850). Souvenirs d'un voyage dans la Tartarie, le Thibet et la Chine, pendant les années 1844, 1845 et 1846. Paris A. Le Clere.
  6. University of Pittsburgh Library System, Evariste Régis; Hazlitt, William (1852). Travels in Tartary, Thibet, and China, during the years 1844-5-6. London, Office of the National Illustrated Library.
  7. У Тибетському місті згоріло 100 будинків. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
  8. Planetary Names: Albedo Feature: Shangri-La on Titan. Gazetteer of Planetary Nomenclature. Архів оригіналу за 6 квітня 2015. Процитовано 18 вересня 2014.
  9. Найкращі фото пам’яток природи 2015 року. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.

Посилання

ред.