Чхан Михайло Антонович
Михайло Антонович Чхан (* 14 вересня 1926, с. Кам'янка, Апостолівський район, Дніпропетровська область — † 20 березня 1987, село Червона Колонка, Апостолівський район, Дніпропетровська область) — український поет, член НСПУ.
| Чхан Михайло Антонович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 14 вересня 1926 село Кам'янка |
| Помер | 20 березня 1987 (60 років) село Червона Колонка |
| Громадянство |  УРСР → Україна |
| Діяльність | поет |
Життєпис
ред.Народився Михайло Антонович Чхан в с. Кам'янка Апостолівського району на Дніпропетровщині у селянській родині. У 1941 році закінчив 8 класів, перебував у евакуації, з 1943 року – в Радянській Армії. В бою під Паневежисом (Литовська РСР) у 18 років був тяжко поранений. Демобілізований у 1947 році. Після демобілізації закінчив десятирічку зі срібною медаллю і Дніпропетровський металургійний інститут. Працював інженером — конструктором, старшим інженером кафедри металургійних печей Дніпропетровського металургійного інституту та інженером — конструктором на заводі ім. Артема.
Перша його збірка «Не заходить сонце» побачила світ у 1959 році (Дніпропетровськ, обласне книжкове видавництво), коли автору виповнилося тридцять три роки. Через сім років вийшла друга збірка «Грані» (Дніпропетровськ: Промінь, 1966), яка стала програмною у творчості Чхана. Критика відразу назвала «Грані» найвидатнішим явищем на горизонті тогочасної літератури, а її автора новою зіркою української поезії. Михайла Чхана прийняли до Спілки письменників України. Та вміщені в збірку і, якимось дивним чином, пропущені цензурою три вірші «Фараон», «Тінь», «Честь і чесність», де була дошкульна критика на «застійних» лідерів, та й сама назва збірки, що асоціювалася із закордонними «антирадянськими» «Гранями» ускладнили особисте життя поета. Чхан зазнав утисків. І хоча в наступні роки побачили світ ще п'ять книжок «Озонія» (Київ: Радянський письменник, 1967), «Ярило» (Київ: Радянський письменник,1970), «Куранти» (Дніпропетровськ: Промінь, 1973), «Високе» (Київ: Радянський письменник, 1974), «Землелюби» (Дніпропетровськ: Промінь, 1976), більша частина написаного залишалася в шухлядах столу.
Тільки через 15 років («Землелюби» були останньою прижиттєвою книгою поета) і уже по смерті Чхана вийшли збірки «Зоря в піке» (Дніпропетровськ: Січ, 1992), «Легенди про козаків» (Дніпропетровськ, 1991, додаток до газети «Собор»), «Вибране» (Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2007), куди увійшли поезії з вищеназваних збірок та «шухлядні» твори Чхана з архіву поета, який зберігається у фондах Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького.
Його збірки багатогранно вималювали творче обличчя Чхана як поета масштабного, глибоко національного, українського духом і розмахом, у якого національне переросло на значно ширші горизонти. У творчості повною мірою відбилися умонастрої шістдесятників: бунтівна непримиренність до всього фальшивого, задушливого, а найперше – до рабської покірливості, увага до простої людини, у літературознавчих розвідках названа «спрагою людяності», увага до найтонших душевних порухів, утвердження незнищенності національного духовного досвіду.
Патріотизм і громадянська свідомість Чхана позначилися на творчості багатьох поколінь дніпропетровських поетів і прозаїків. Про його безпосередній вплив на життєву позицію говорили Віктор Савченко, Валентин Чемерис, Віктор Корж, Наталка Нікуліна, Віктор Гриценко, Юрій Кириченко, Юрій Кібець.
У 1989 році Дніпропетровським обласним управлінням культури, Дніпропетровською організацією Спілки письменників України та обласним центром народної творчості започатковані «Чханівські читання», які відбувалися на батьківщині поета декілька років. У 1993 році М. Чхану присуджена літературна премія ім. Д. Яворницького за книги «Легенди про козаків» та «Зоря в піке», яка підтвердила вагомий внесок М. Чхана у справу духовного відродження Придніпров’я.
Примітки
ред.Джерела
ред.- Михайло Чхан. Вибране: літературно-художнє видання. Дніпропетровськ, 2007 / Упорядкування, передмова Мартинова С.
- Архів Михайла Чхана, переданий сестрою письменника Немченко Л.А., зберігається у фондах Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького
Посилання
ред.- Нікуліна Н. Козак Михайло. Борисфен. 1992. №9 (15).
- Чхан Михайло. Про нього. Савченко В. «Бог не під силу хрест не дає. Дніпропетровськ, 1998. С. 5.
- Прокопенко Г. Незабутній Михайло Чхан. Борисфен, 1994. №5.
- Мартинова С. М. Неопублікована поема М. Чхана «Яворині думи», присвячена Д. І. Яворницькому. Грані: Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах (Матеріали міжнародної наукової конференції, присвяченої 150-річчю з дня народження Д. Яворницького та 100-річчю ХІІІ-го Археологічного з’їзду). Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. №5. С. 85-87.
- Мартинова С. М. «Свобода бути і свобода говорить» / про дніпропетровських письменників-дисидентів. Експедиція XXI. 2010, №4. С.10-11.
- Мартинова С. М. «В нім жила запорізька смілість» / про Михайла Чхана. Моє Придніпров'я. Календар пам'ятних дат Дніпропетровської області на 2016 рік: Бібліографічний покажчик. Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2015.
- Мартинова С. М. Михайло Чхан як знакова фігура Придніпров’я. Музеєзнавче дослідження // Видатні особистості. Музейна персоналістика (Матеріали обласної музейної конференції до Міжнародного дня музеїв та 75-річчя Дніпропетровської області). Д., 2007.
- Михайло Чхан. Українська література. Навколо література, 2019.