Чулимці

субетнос тюрків, споріднений хакасам та киргизам

Чули́мці (рос. Чулымцы),томські карагаси, чулимські люди, чулимські татари, чулимські тюрки, чулимські хакаси — тюрки, що мешкають в Томської області і Красноярському краї Росії.

Чулимці
Кількість656
Ареал
Близькі доШорці, Хакаси
Входить дотюрки
МоваЧулимська, російська,
РелігіяПравослав'я
Розселення чулимців

Назва походить від річки Чулим (притока Обі), в середній і нижній течії якої проживають. Говорять на чулимській мові. Були хрещені в православ'ї, зберігаються деякі традиції шаманізму. Основне заняття — землеробство і розведення великої рогатої худоби.

Чулимці склалися в XVII—XVIII століттях, як результат змішання тюркських груп, що перемістилися на схід після падіння Сибірського ханства, частково телеутів і єнісейських киргизів з дрібними групами селькупів і кетів. Згодом у великій мірі асимілювалися хакасами і росіянами.

Велика частина чулимців живе зараз в Тегульдетському районі Томської області і в Тюхтетському районі Красноярського краю (сіла Пасічне і Чиндат).

Мова

ред.

Чулимська мова належить до уйгурської групи тюркської гілки алтайської мовної сім'ї. У Тегульдетському районі корінне населення говорило на середньочулимському діалекті, в якому виділялися дві говірки, — тутальська і мелетська.

Чулимська мова не має писемності, в школах ніколи не викладалась, але з 2007 року ведеться розробка абетки й писемності для мелетської говірки середньочулимського діалекту[1].

Джерела

ред.

Примітки

ред.
  1. Ч. В. Наажан, В. М. Лемская, А. Ф. Кондияков. Разработка учебно-методических материалов по чулымскотюркскому языку: опыт и перспективы [Архівовано 12 червня 2020 у Wayback Machine.]. Язык и мировая культура: взгляд молодых исследователей: сборник материалов XIV Всероссийской научно-практической конференции, Томск: Изд-во ТПУ, 2014, ч. 1, с.  129-131 (рос.)