Чотириланковий механізм

Чотирила́нковий механ́ізм — це найпростіший кінематично замкнутий механізм, ланки якого здатні рухатися одна відносно одної. Цей механізм складається з чотирьох ланок, кожна з яких скріплена з двома іншими окремими циліндричними шарнірними з'єднаннями. Цей механізм є основою для низки конструкцій, що використовуються у машинобудуванні. Чотириланкові шарнірні механізми широко застосовуються для перетворення рівномірного обертального руху у нерівномірний обертальний (коливний) або у складний плоский рух.

Основні складові механізму ред.

 
Типи чотириланкового механізму: s — найкоротша ланка,  — найдовша ланка. На третьому рисунку рівномірний обертовий рух для жодної з ланок неможливий, так як   (двокоромисловий механізм), у всіх інших випадках можливий обертовий рух як мінімум однієї ланки, при цьому на першому і четвертому рисунках обертаються по дві ланки (двокривошипний механізм), на першому рисунку ведуча ланка обертається рівномірно, а ведена ланка — нерівномірно

За характером руху в механізмі розрізняють такі типи ланок[1]:

  • стійка (станина або рама) — нерухома ланка;
  • кривошип (корба) — ланка, пов'язана зі стійкою і має можливість здійснювати обертальний рух на повний оберт;
  • шатун (гонок) — ланка, не пов'язана зі стійкою, здійснює складний плоскопаралельний рух;
  • коромисло (балансир) — ланка, пов'язана зі стійкою і має можливість коливатися на кут, менший за 360°. Якщо коромисло в механізмі має можливість здійснювати коливний рух по обидві сторони лінії, що сполучає шарніри на стійці, то воно називається двостороннім.

У залежності від ланок, пов'язаних зі стійкою, розрізняють двокривошипний, кривошипно-коромисловий і двокоромисловий механізми. Одна з основних ланок, до якої прикладений зовнішній силовий вплив, називається ведучою ланкою. Інша основна ланка є веденою, і її рух повністю визначається рухом ведучої ланки.

Закономірності механізму ред.

Для чотириланкового механізму справедливим є таке правило (правило Грасгофа)[2]:

Найкоротша з ланок у чотириланковому механізмі може бути кривошипом у випадку, коли сума довжин найдовшої і найкоротшої ланок не перевищує суму довжин двох інших ланок.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Артоболевский И. И. Теория механизмов. — М. : Наука, 1965. — 776 с.
  2. Заховайко О. П. Теорія механізмів і машин. Курс лекцій для студентів спеціальності «Динаміка і міцність машин». — К. : НТУУ "КПІ", 2010. — 243 с. Архівовано з джерела 2 січня 2017

Література ред.

  • Кіницький Я. Т. Теорія механізмів і машин: Підручник. — К.:Наукова думка,2002. — 660 с. — ISBN 966-00-0740-Х
  • Кореняко О. С. Теорія механізмів і машин: Навчальний посібник/За ред. Афанасьєва М. К. — К.:Вища школа, 1987. — 206 с.
  • Артоболевский И. И. Теория машин и механизмов. — М.: Наука, 1988.
  • Бучинський М. Я., Горик О. В., Чернявський А. М., Яхін С. В. Основи творення машин / [за ред. О. В. Горика (д. т. н., проф., засл. прац. нар. освіти України)]. — Харків : Вид-во «НТМТ», 2017. — 448 с. : 52 іл. — ISBN 978-966-2989-39-7.

Посилання ред.