Чорногузка (заказник)

гідрологічний заказник у Волинській області

Чорногу́зка — гідрологічний заказник місцевого значення в Україні. Розташований у межах Луцького району Волинської області, між селами Сьомаки та Гірка Полонка.

Гідрологічний заказник місцевого значення «Чорногузка»
Категорія МСОПIV (Заказник)
Річка Чорногузка у с. Гірка Полонка
Річка Чорногузка у с. Гірка Полонка
50°41′25″ пн. ш. 25°16′21″ сх. д. / 50.6903070000277722° пн. ш. 25.27262500002778012° сх. д. / 50.6903070000277722; 25.27262500002778012Координати: 50°41′25″ пн. ш. 25°16′21″ сх. д. / 50.6903070000277722° пн. ш. 25.27262500002778012° сх. д. / 50.6903070000277722; 25.27262500002778012
Розташування: Україна Україна
Волинська область,
Луцький район
Найближче місто: Луцьк
Площа: 1500 га
Заснований: 1992 р.
Керівна
організація:
Ратнівська сільська рада, Одерадівська сільська рада, Баївська сільська рада
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Чорногузка (заказник). Карта розташування: Волинська область
Чорногузка (заказник)

CMNS: Чорногузка у Вікісховищі

Площа 1500 га. Статус надано згідно з розпорядженням облдержадміністрації № 132 від 26.05.1992 року. Перебуває у віданні: Ратнівська сільська рада, Одерадівська сільська рада, Баївська сільська рада.

Статус надано для збереження цінного водно-болотного природного комплексу в долині річки Чорногузка. Територія заказника простягається на 22 км вздовж річки, з шириною 100—700 м. Зростають тонконіг, тимофіївка лучна, китник лучний, осока гостра, осока гостроподібна, а також ромашка лікарська, незабудка болотна, калюжниця болотяна, хвощ болотний, рогіз широколистий, очерет звичайний та інші. Серед чагарників переважає вільха чорна, крушина ламка.

Водиться понад 100 видів хребетних, серед них регіонально рідкісні види бугай, бугайчик, чепура велика, очеретянка чагарникова, синьошийка, просянка, а також занесені до Червоної книги України та міжнародних охоронних списків: гоголь, деркач, журавель сірий, луні польовий і лучний, сорокопуд сірий, сова болотяна, видра річкова, горностай.

ГалереяРедагувати

ДжерелаРедагувати