Чорний Ліс (Залозецька селищна громада)

Чо́рний Ліс — село в Україні, у Залозецькій селищній громаді Тернопільського районі Тернопільської області. Розташоване на річках Серет та Іква, на вододілі приток Дністра і Дніпра, на півночі району та громади. До 2020 підпорядковане Панасівській сільській раді. Чорний Ліс складається з кількох хуторів: Марусії, Нова та Стара Михайлівки, Холодзьони. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» село увійшло до складу Залозецької селищної громади.

село Чорний Ліс
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Громада	Залозецька селищна громада
Основні дані
Засноване	міжвоєнний період
Населення	351
Територія	2.300 км²
Густота населення	152.61 осіб/км²
Поштовий індекс	47211
Телефонний код	+380 3540
Географічні дані
Географічні координати	49°55′01″ пн. ш. 25°23′34″ сх. д.
Водойми	Синє озеро, притоки річок Серету Лівого та Ікви
Відстань до обласного центру	50 км. км
Відстань до районного центру	50 км
Найближча залізнична станція	Броди
Відстань до залізничної станції	31 км. км
Місцева влада
Адреса ради	47234, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, смт Залізці, вул. Шевченка, буд. 64
Карта
Чорний Ліс
Чорний Ліс
Мапа
Чорний Ліс у Вікісховищі

Населення — 337 осіб (2007).

Історія

Історія заселення цих терен та виникнення нового населеного пункту є доволі цікавою. Перші відомі постійні садиби на цій території з'явилися наприкінці ХVІІІ ст., проте це були радше поодинокі нечисельні хутори. У другій половині ХІХ ст. кількість сільських садиб збільшилося через корчування лісу і збільшення кількості орних земель. Місцеві поміщини - родина Гарапіхів з другої половини ХІХ ст. активно продавали орні ділянки вихідцям з навколишніх сіл, переселенцям з малоземельних регіонів Карпат, а після Першої світової війни - вихідцям з сусідньої Волині. Таким чином, у міжвоєнний період в Чорному Лісі в основних рисах сформувалася сучасна забудова. У міжвоєнний період у селі було відкрито дві однокласних школи Чорнолісівську та Михайлівську, вже у повоєнний період ці школи набрали обрисів початкових навчальних закладів. Паралельно навчальні заклади існували до 1970-го року, коли були об'єднанні у Чорнолісівську ЗОШ-І ст. У час національного Відродження у селі почали діяльність дві парафіяльні громади: Успіння Пресвятої Богородиці (УГКЦ) та Святого Юрія (УПЦ МП).

Географія

Село знаходиться серед мальовничих пагорбів Медоборів або ж Подільських Товт, що починаються біля містечка Підкамінь. Більшість території села знаходиться на вододільному хребті Серету та Ікви, відповідно Дністра та Прип'яті. В селі беруть початок притока Серет Лівий та одна з приток Ікви. Північна частина села - Чорна Гора перерізана кількома ярами. Досить багата флора та фауна, трапляються реліктові рослини та ті, що занесенні до Червоної Книги України.

Пам'ятки

У міжвоєнний період православною громадою села було закладено цвинтар, на якому збереглося кілька цікавих у мистецькому та історичному плані пам'яток. Фундатором земельної ділянки під цвинтар був Захарій Бурмай, родину якого у 1940-му році було виселено на Сибір. На сільському цвинтарі на початку 1980-х рр. було побудова невелика каплиця, в якій відспівували померлих. Згодом цю каплицю було перебудовано на церкву.

У селі побудовано два храми. У 1993 році розпочато будівництво мурованої церкви св. Юрія, престол якої було освячено у 1995. Церкву Успіння Пресвятої Богородиці почали будувати у 1994 році та будівництво завершилося у 1999.

Про різні аспекти життя селян свідчать також придорожні фігури та хрести. В Чорному Лісі таких пам'яток є 19. Серед них цікавими у історичному плані є Хрест Свободи 1848 р. встановлений на честь скасування панщини в Галичині. Окрім цього в селі, збереглися хрест польської родини Півтораків 1927 р. та фігура Богородиці з Ісусом встановленої польською громадою села у 1936 р. З часу Першої світової війни в селі залишилася могила чеського легіонера, що впорядкована та оновлена у 2020 р. Ще один хрест було встановлено як оберіг від частих дощів та граду,що знищив урожай у 1938 р. З проголошенням державної незалежності у селі було встановлено хрест Незалежності а також фігуру Богородиці

Соціальна сфера

До 2015 року у селі діяв ФАП. Працюють бібліотека, клуб початкова школа та торговельний заклад.

Література

• Букало І. "Пам'ятні хрести, фігуру та каплички Панасовецької сільської ради", Брідщина - край на межі Галичини й Волині. Збірник 10. (Матеріали одинадцятої краєзнавчої конференції, присвяченої 100-річчю від дня народження Галини Столяр). - Броди, 2017. С. 175-184.
• Букало І. "Межова земля, чи земля на межі: невеличка розповідь про мій край, де говорять "баняк" і "каструля", "кружка" і "горня", "Слава Богу" і "добрий день"...", Зборівська дзвіниця, 17 липня 2020.
• Букало І. «… Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою, невтомною працею любіть Україну», Зборівська дзвіниця, 20 листопада 2020.
• Букало І. "Символ людської небайдужості в Чорному Лісі", Сільський господар, 2 грудня 2020.
• Букало І. "Візит протопресвітера Степана Ярмуся в село Чорний Ліс 1 червня 1991 року", Зборівська дзвіниця, 12 лютого 2021
• Букало І. "Мислитель православ'я. Про візит особистого секретаря митрополита Огієнка Степана Ярмуся в село Чорний Ліс на Зборівщині", Сільський господар, 24 лютого 2021
• Букало І. "Покликання віднайшов на схилі віку", Сільський господар, 22 грудня 2021
• Ю. Ковальков. Чорний Ліс // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 602.
• Олексюк В. "Залозецький край". Історико-краєзнавчий збірник. Друге, доповнене видання - Дрогобич: Коло, 2007. - С. 527-529.
• Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ. Парафії, монастирі, храми. Шематизм. Тернопіль: ТОВ "Новий колір", 2014 - С. 167.
• Тернопільщина. Історія міст і сіл". Том 2.: енциклопедичне видання/ Уплрядники В. Уніят, Б. Мельничук, О. Безгубенко, Д. Дембіцький, Г. Івахів, У. Коропецька, Б. Петрош, І. Федечко, М. Федечко. - Тернопіль: ТзОВ "Терно-граф". 2014. С. 405.