Відкрити головне меню

Чорна рада — загальна козацька рада — збиралася для вирішення стратегічних питань, коли між старшинами не було одностайності. Найвідоміша з них відбулася 17—18 (2728) червня 1663 року на околицях Ніжина. Рада була скликана для обрання гетьмана Лівобережної України. Участь у чорній раді взяли не тільки козаки, але й селяни та міщани — «чернь», які також мали право голосу.

Зміст

ПередумовиРедагувати

Після зречення в січні 1663 року Юрія Хмельницького в Україні розпочався період громадянської війни, який в українській історії носить назву «Руїна». Україна фактично розпалася на дві частини — Правобережну і Лівобережну. На хід подій у Правобережжі намагалася впливати Річ Посполита, а Лівобережна Україна перебувала під контролем Московської держави.

На початку 1663 року за згодою короля Речі Посполитої у Правобережній Україні гетьманом було обрано Павла Тетерю. Однак лівобережні полки і Запоріжжя не визнали влади Тетері. У Лівобережжі на гетьманську булаву претендували наказний гетьман Яким Сомко, ніжинський полковник Василь Золотаренко і запорозький отаман Іван Брюховецький. Кандидатури Сомка і Золотаренка підтримували північні полки Лівобережної України і різні групи козацької старшини, обоє були родичами Хмельницького — брати відповідно першої, Ганни Сомко, та третьої, Ганни Золотаренко, його дружин. Їхні програми відповідали переважно інтересам заможної старшини-«дуків», які намагалися закріпити своє виняткове становище у правовій площині. Їхнє протистояння являло собою суто внутрішньоклановий конфлікт. На раді, як опонент Брюховецького, зрештою був представлений Сомко.

Кошовий Іван Брюховецький відстоював принципово іншу соціальну модель: з обмеженням абсолютизму гетьмана та прав старшини. Також він виступав за розширення міського самоврядування, втихомирення владних та податкових апетитів «нового панства». У той же час він погоджувався з посиленням царської адміністрації в Україні. Послуговувався підтримкою рядового козацтва, міщан та селянства[1].

НаслідкиРедагувати

Брюховецького було обрано гетьманом. Після ради Яким Сомко і Василь Золотаренко у побоюванні за свої долі намагалися шукати захисту в московських посадовців, що були присутні спостерігачами. Ці спроби виявилися марними і невдовзі Сомка і Золотаренка разом з кількома прихильниками було арештовано, звинувачено у зв'язках зі шляхтою Речі Посполитої і 18 вересня 1663 року після кількох місяців ув'язнення страчено у Борзні[2].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

Джерела та літератураРедагувати