Відкрити головне меню

Фе́дір Фе́дорович Чо́рба (* 24 січня 1946, Берегове, Закарпаття) — радянський футболіст. Атакувальний оборонець. Грав за «Буковину» (Чернівці), запорізький «Металург» та «Карпати» (Львів). Майстер спорту СРСР.

Ф
Федір Чорба
Особові дані
Повне ім'я Федір Федорович Чорба
Народження 24 січня 1946(1946-01-24) (73 роки)
  Берегове, Закарпаття
Зріст 177 см
Вага 75 кг
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція лівий атакувальний захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1969–1970

1971–1972

1973–1978
«Буковина» (Чернівці)
(друга група класу «А»)
«Металург» (Запоріжжя)
(перша ліга)
«Карпати» (Львів)


67 (4)

135 (16)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Кар'єраРедагувати

Перша гра у барвах «Карпат» — 7 квітня 1973 проти «Зеніта» (Ленінград). Запросив Чорбу російський фахівець Валентин Бубукін, а наступного року на тренерський місток повернувся Ернест Юст, з яким були пов'язані найбільші успіхи «Карпат» попередніх років.

Федір Чорба став одним з постійних футболістів основи, а з сезону 1974 — штатним пенальтистом команди. Саме він забив єдиний гол львів'ян у товариській грі проти «Мілана» під час італійського турне «зелено-білих» у 1976 році (підсумок — 1:1). Того ж року «Карпати» провели найкращі сезони за весь час виступів у радянській еліті, двічі посівши 4-е місце (у 1976 провели 2 чемпіонати: весняний та осінній). Перед останнім туром ситуація була такою, що у разі перемоги львівський клуб здобув би срібло, випередивши «Динамо» (Тбілісі) та «Динамо» (Київ). «Карпати» приймали «Зеніт» у присутності 36 000 фанів. Росіяни швидко забили 2 голи, а шанс переломити гру отримав Федір Чорба завдяки пенальті. Того чемпіонату він виконував 7 пенальті і усі забив, але на «Дружбі» воротар удар Чорби взяв. Це психологічно надломило господарів і наприкінці ленінградці забили ще й третій м'яч — 0:3. Таким робом «Карпати» дуже погіршили свою різницю забитих і пропущених м'ячів. У підсумку: «Динамо» (Тбілісі) — «+4», «Карпати» — лише «+3». Отже незабитий пенальті коштував «зелено-білим» бронзових медалей. Подібного шансу у вищій лізі СРСР клуб вже ніколи не отримав.

Лівий атакувальний обонець під № 4 міг також зіграти і в півобороні. Він був витривалим футболістом з хорошими бійцівськими якостями, заряджений на боротьбу. Досвідчений гравець у останні роки в деяких матчах був капітаном команди.

Вчився у Львівському торговельно-економічному інституті. Одружився з єдиною донькою Ернеста Юста — Тетяною. Після закінчення виступів переїхав жити до Угорщини.

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Кордіяк Ю., Зубач Ф., Яремко І. Футбол-1973. Календар-довідник. — Львів: Каменяр, 1973. — С. 65
  • Кордіяк Ю. Є., Яремко І. Я. Футбол-76. Календар-довідник — Львів: Каменяр, 1976. — С. 19
  • Пилипчук П. «Карпати» від А до Я (1963–2005 рр.). — Львів: Галицька видавнича спілка, 2006. ISBN 966-7893-51-0
  • Вітаємо! // тижневик «Карпати». — 2006. — № 4 (248), 30 січня. — С. 12