Чоловіча збірна України з волейболу

національна збірна команда


Чоловіча збірна України з волейболу — чоловіча волейбольна збірна, яка представляє Україну на міжнародних змаганнях з волейболу. Створена у 1992 році після розпаду СРСР на базі збірної Української РСР з волейболу. Контроль і організацію здійснює Федерація волейболу України.

Україна
Flag
Асоціація Федерація волейболу України
Вебсайт www.fvu.in.ua
Головний тренер Аргентина Рауль Лосано
Рейтинг ФІВБ 18 (станом на )
Чемпіонат світу
Виступів 2 (1998,2022)
Найкращий результат 7 місце (2022)
Спортивні медалі
Євроліга
Золото Данія 2017
Срібло Бельгія 2021
Срібло Хорватія 2023
Кубок Претендентів
Бронза Катар 2023

Історія

ред.

Після розпаду СРСР, в Україні заснована Федерація волейболу України 16 листопада 1991 року.

Збірна України дебютувала на міжнародній арені 1993 році. Перша поїздка на чемпіонат Європи в Фінляндію. В матчі за 5 місце програє Болгарії 3:2 і фінішує на 6 місці.

1994 році не кваліфікувалися чемпіонат світу 1994 в Грецію.

1995 року збірна вирушила на чемпіонат Європи до Греції. Вигравши 5 матчів, не пробилася в плей-оф, фінішувала на 9 місці.

Чемпіонат Європи 1997 року в Нідерландах вдався для збірної. У важкій групі з Нідерландами, Францією, Чехією, Болгарією та Фінляндією фінішувала на 3 місці в групі В. Матч за 5 місце програли росіянам 3:0, у матчі за 7 місце перемога над Словаччиною 3:0.

В 1998 році кваліфікуємося на чемпіонат світу 1998 в Японію. У групі С суперниками стали збірні Нідерландів, Китаю, Чехії. Перший матч програли китайцям 3:1, в другому матчі Нідерландам 3:0, третій матч став історичним для збірної України перша перемога на чемпіонаті світу 3:0 над чехами. Після перемоги пробилися в другий раунд. Де суперниками стали майбутні фіналісти Італія та Сербія, також склали компанію Росія, США, Греція та кривдника по групі Китай і Нідерланди. Фінішувавши на 6 місці в групі отримали право зіграти за 9-12 місце, де в першому матчі обіграли Канаду 3:0, а в матчі за 9 місце поступились США 3:0. Завершивши чемпіонат світу на 10 місці.

Збірна незуміла кваліфікуватися на чемпіонат Європи 1999 в Австрію, чемпіонат Європи 2001 в Чехії, також не пройшла кваліфікацію на чемпіонат світу 2002 в Аргентині.

2005 року вдалося пройти попередній відбір на чемпіонат Європи 2005, який відбувся в трьох країнах Італії, Сербії та Чорногорії. Потрапили в «групу смерті» на чолі зі срібним призером літніх Олімпійськіх ігор 2004 збірною Італії, також Польщі, Росії, Хорватії та Португалії. Українська збірна посіла останнє місце.

Українська збірна пропустила чотири Євро (2007, 2009, 2011 та 2013 років), а також три чемпіонати світу 2010, 2014, 2018 років.

2017 року брала участь у новому для себе турнірі — Євролізі. Маючи у складі Андрія Левченка, Володимира Ковальчука, Олега Плотницького, майбутнього MVP турніру Максима Дрозда, виграла 5 із 6-ти матчів у групі, пробилася до 1/2 фіналу, де у важкій боротьбі переграла Швецію 3:2, а у фіналі — Північну Македонію 3:1.

Наприкінці травня розпочався Євроліга 2018, де збірна України мала захистити титул. Зайнявши 3 місце в групі покинула турнір передчасно, фінішувавши на 7 місці.

25 травня 2019 розпочалася Євроліга 2019, де суперниками збірної України стали білоруси, чехи та фіни. Фінішували третіми в групі, закінчили в підсумку змагання на 5 місці.

 

На чемпіонаті Європи 2019 збірна України вперше у своїй історії вийшла в плей-оф, де на стадії 1/8 фіналу переграла збірну Бельгії 3:2, а в чвертьфіналі поступились збірній Сербії 2:3.

В 2020 році мала відбутися Євроліга 2020, але через COVID-19 змагання скасували.

Збірна брала участь в Євролізі 2021 яка проходила в Бельгії. Виграє групу без поразок і виходить в півфінал, де перемагає господарів турніру Бельгію 3:0. У фіналі чекає не простий суперник збірна Туреччини, яка виграє матч з рахунком 3:1.[1] Капітан збірної Олег Плотницький увійшрв до символічної збірної турніру як найкращий подаваючий.

1 вересня 2021 року розпочався чемпіонат Європи 2021, яких проходив в чотирьох країнах Польщі, Чехії, Естонії та Фінляндії] Збірна попала в групу А, суперниками стали збірна Польщі, Сербії, Португалії, Бельгії та Греції. Усі матчі групового раунду проводили в Польщі в місті Краків на арені Таурон Краків Арена. Вигравши 3 з 5 матчів збірна пробилася в 1/8 фіналу, де програла росіянам 3:1 і у підсумку фінішує на 13 місці.

В Євролізі 2022 яка проходила в Хорватії в місті Вараждин. Виступала групі В з господарами турніру хорватами, іспанцями та данцями. Посіли в групі перше місце вигравши усі 6 матчів. В півфіналі зустрілися з чехами та поступились 3:2, матч за 3 місце програми хорватам з аналогічним рахунком 3:2.

На чемпіонаті світу 2022 збірна України вперше у своїй історії дійшла до чвертьфіналу[2], де поступилась господарам турніру - збірній Словенії 1:3 на «Арені Стожиці» в Любляні.

Рік 2023 розпочали із звичного турніру Євроліги. Впевнено виграли групу, 6 матчів виграли з рахунком 3:0 це рекорд Євроліги. У півфіналі впевнено розібралися з хорватами 3:1, а в фіналі зустрілися з Туреччиною, якій поступились 3:2. Після закінчення Євроліги збірна України отримує право виступати в Кубку Претендентів, який дає право грати переможцю в Лізі Націй. В 1/4 фіналу суперником був Китай, збірна України здолала 3:1, в 1/2 фіналу зустрілися з кривднинаками Євроліги 2023 збірною Туреччини, якій поступились з рахунком 3:2. В бородьбі за 3 місце здолали збірну Чилі.

Результати

ред.
Рік Місце проведення Раунд Позиція І В П СВ СП
1994   Греція Не кваліфікувалася
1998   Японія Матчі за 9—12-е місця 10-е 12 4 8 15 27
2002   Аргентина Не кваліфікувалася
2006   Японія Не кваліфікувалася
2010   Італія Не кваліфікувалася
2014   Польща Не кваліфікувалася
2018   Італія /   Болгарія Не кваліфікувалася
2022   Польща /   Словенія Чвертьфінал 7-е 5 3 2 10 7
Разом 2/8 17 7 10 25 34
Рік Місце проведення Раунд Місце І В П
1993   Фінляндія Матч за п'яте місце 6-е 7 4 3
1995   Греція Попередній раунд 9-е 5 1 4
1997   Нідерланди Матч за сьоме місце 7-е 7 4 3
1999   Австрія Не кваліфікувалася
2001   Чехія Не кваліфікувалася
2003   Німеччина Не кваліфікувалася
2005   Сербія та Чорногорія /   Італія Попередній раунд 12-е 5 0 5
2007   Росія Не кваліфікувалася
2009   Туреччина Не кваліфікувалася
2011   Австрія /   Чехія Не кваліфікувалася
2013   Данія /   Польща Не кваліфікувалася
2019   Бельгія /   Франція /
  Нідерланди /   Словенія
Чвертьфінал 7-е[3] 7 4 3
2021   Польща /   Чехія /   Фінляндія /   Естонія 1/8 фіналу 13 6 3 3
2023   Італія /   Північна Македонія /   Ізраїль /   Болгарія Чвертьфінал 8 7 3 4
Разом 0 титулів 7/14 44 19 25
Рік Місце проведення Раунд Позиція І В П СВ СП
2004   Чехія Не кваліфікувалася
2005   Росія Не кваліфікувалася
2006   Туреччина Не кваліфікувалася
2007   Португалія Не кваліфікувалася
2008   Туреччина Не кваліфікувалася
2009   Португалія Не кваліфікувалася
2010   Іспанія Не кваліфікувалася
2011   Словаччина Не кваліфікувалася
2012   Туреччина Не кваліфікувалася
2013   Туреччина Не кваліфікувалася
2014   Чорногорія Не кваліфікувалася
2015   Польща Не кваліфікувалася
2016   Болгарія Не кваліфікувалася
2017   Данія Фінал Чемпіон 8 7 1 21 10
2018   Чехія Груповий раунд 8-е 6 3 3 13 13
2019   Естонія Груповий раунд 5-е 6 4 2 15 9
2021   Бельгія Фінал 2-е 6 5 1 16 6
2022   Хорватія Півфінал 4-е 8 6 2 22 13
2023   Хорватія Фінал 2-е 8 7 1 23 4
Разом 1 6/19 42 32 10 110 55

Склад

ред.

Список гравців, викликаних на матчі Золотої Євроліги 2024, до заявки увійшли 16 спортсменів[4].

Спортсмен Позиція Дата народження Клуб
4 Дмитро Шаповал Діагональний 2 березня 1997   «Прометей»
6 Максим Дрозд Центральний блокуючий 5 серпень 1991   «Епіцентр-Подоляни»
8 Дмитро Янчук Догравальник 19 травня 1999   «Прометей»
9 Віктор Шаповал Діагональний 8 квітня 1992   «Житичі-Полісся»
10 Юрій Семенюк   Центральний блокуючий 12 травня 1994   «Проєкт»
11 Микола Рудницький Центральний блокуючий 18 вересня 1981   «Житичі-Полісся»
12 Сергій Євстратов Зв'язуючий 24 серпня 1993   «Прометей»
15 Ярослав Пампушко Ліберо 11 листопада 2001   «Барком-Кажани»
16 Дмитро Долгополов Зв'язуючий 14 вересня 1993   «Пафіакос»
17 Олександр Бойко Ліберо 17 грудня 2002   «Прометей»
20 Олександр Наложний Діагональний 24 липня 1996   «Епіцентр-Подоляни»
21 Євгеній Кісілюк Догравальник 27 січня 1995   «Епіцентр-Подоляни»
23 Денис Велецький Центральний блокуючий 15 січня 2000   «Прометей»
42 Данило Уривкін Діагональний 27 травня 2001   «Епіцентр-Подоляни»
88 Олександр Коваль Центральний блокуючий 10 лютого 1999   «Епіцентр-Подоляни»
97 Микита Лубан Догравальник 14 вересень 1997   «Житичі-Полісся»

Головні тренери

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Україна зазнала прикрої поразки у фіналі волейбольної Золотої Євроліги
  2. Україна вперше вийшла до чвертьфіналу чемпіонату світу з волейболу. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 10 вересня 2022.
  3. https://eurovolley.cev.eu/en/2019/men/ranking/
  4. Збірна України з волейболу визначилась зі складом на чоловічу Золоту Євролігу
  5. Спортсмени району.
  6. 80 років українському волейболу… — С. 65, 69.
  7. 80 років українському волейболу… — С. 70, 75.
  8. Є інша дата, очевидно, помилкова -1996; див.: Романова Н. О., Щур О. О. Ліхно Леонід Павлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 17 : Лег — Лощ. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7999-5.
  9. Там само.
  10. Черчатий І. Дмитро Сухінін набрав 10 очок у переможному матчі з Норвегією // Полтавщина. Спорт — 2014. — 25 травня.
  11. Віталій СТАДНИКОВ — новий головний тренер чоловічої збірної України.
  12. https://www.volleyball.ua/news/8994-ugis-krastinsh-zalishit-post-golovnogo-trenera-zbirnoyi-ukrayini
  13. https://www.volleyball.ua/news/9017-fvu-viznachilasia-z-kandidaturoiu-golovnogo-trenera-cholovichoyi-zbirnoyi-ukrayini

Джерела

ред.

Посилання

ред.