Відкрити головне меню

Бекір Чобан-заде (крим. Bekir Vaap oğlu Çoban-zade; * 15 (27) травня 1893(18930527), Карасубазар — † 1937) — видатний кримськотатарський вчений-тюрколог України та Туреччини.

Бекір Чобан-заде
Bekir Vaap oğlu Çoban-zade
Бекір Чобан-заде.jpg
Народився 27 травня 1893(1893-05-27)
Карасубазар, Таврійська губернія, Російська імперія
Помер 13 жовтня 1937(1937-10-13) (44 роки)
Баку, Азербайджанська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність мовознавець, поет
Alma mater Будапештський університет
Науковий ступінь доктор філологічних наук[d]
Володіє мовами азербайджанська і кримськотатарська
Заклад Бакинський державний університет
Автограф Signature of Chobanzade.jpg

Зробив великий внесок у вивчення мови й літератури не лише свого народу, а й у розвиток мовознавства і літературознавства багатьох тюркських народів.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився у провінційному кримському містечку Карасубазар 15 травня (27 травня за новим стилем) 1893 року в сім'ї пастуха. У 19041908 роках навчався в Карасубазарській школі-рушдії. По закінченні її показав відмінні успіхи. Бекір на кошти місцевого мусульманського благодійного товариства був відправлений для продовження навчання в Стамбул. Там у 19091914 роках він навчався в престижному Галатасарайскому ліцеї на словесному відділенні. Паралельно з цим він закінчив і трирічні вищі курси арабської та французької мови при Стамбульському університеті і отримав право викладання цих мов у середній школі і в ліцеях. Під час навчання в Стамбулі Бекір опублікував свої перші вірші, які були підписані псевдонімом Чобан-заде (у перекладі «син пастуха»).

У 1914 році Бекір повернувся додому, а потім переїхав до Одеси, а незабаром знову вирушив до Стамбула. З осені 1914 по осінь 1915 він на правах вільного слухача відвідував Стамбульський університет і в цей же період познайомився з угорським професором Масарошем. У грудні 1915 року Бекір отримав позитивне рішення щодо свого прохання про навчання в Будапешті і в січні 1916 року подався до Угорщини. Він вступив на історико-філологічний факультет Будапештського університету. Тут він увійшов у світ науки, почав вивчати «Кодекс Куманікус» — знаменитий письмовий пам'ятник кипчакської мови. Молодий вчений до закінчення навчання завершив свою наукову роботу і в 1920 році захистив докторську дисертацію. Після закінчення навчання Бекір викладав у Будапештському та Лозаннському (Швейцарія) університетах і в 26 років став професором обох університетів. У 1919 — один з діячів Угорської комуни. Наприкінці 20-х років молодий професор повернувся на батьківщину. У цей час в Криму відбувалися бурхливі політичні події.

У 1921 році була проголошена Кримська АРСР, і Чобан-заде був обраний членом Центрального виконавчого комітету Кримської АР, брав участь у процесі революційного оновлення суспільства. У 1922 році став професором Кримського університету (нині — Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського), а пізніше його ректором.

У 1924 році на запрошення керівництва Азербайджану приїхав в Баку і як професор Бакинського університету активно брав участь в переході від арабської писемності до латинської. У 1928 році проти Бекіра Чобан-заде розгорнулася наклепницька кампанія у кримському і бакинському друці. Вченого звинувачували в пантюркізмі, «буржуазному націоналізмі». Незважаючи на цькування у пресі, Бекір Чобан-заде зберіг високий авторитет у наукових колах. У 1930–1935 роках він завідував кафедрою узбецької мови в Ферганському педінституті, викладав в Ташкентському університеті, Бухарскому педінституті, обраний дійсним членом Азербайджанського філіалу АН СРСР, в 1935 році обраний членом Паризького лінгвістичного товариства.

Бекіра Чобан-заде заарештували 28 січня 1937 року в Кисловодську. Звинувачений в участі в діяльності «Міллі Фірка», пантюркістських рухах в 19201937 роках, участь у націоналістичних і пантюркістських організаціях. 12 вересня 1937 ВК ВС СРСР засуджений до вищої міри покарання (ст. 60, 63, 70, 73 КК АЗССР). Був страчений 13 жовтня 1937 року.

Найважливіші роботи Чобан-задеРедагувати

  • Попереднє повідомлення про кумицьку говірку, Баку, 1926;
  • Нотатки про мову і словесності кумиків (азербайджанською мовою), Баку, 1926;
  • Тюрко-татарська діалектологія, Баку, 1927;
  • зб. Фузулі, Баку, 1925;
  • зб. Неваї, Баку, 1926;
  • Введення в тюрко-татарське мовознавство (азербайджанською мовою), Баку, 1924;
  • Наукова граматика кримськотатарської мови (османською мовою), Сімферополь, 1925;
  • Методика викладання татарської мови та літератури, Баку, 1926;
  • Тюркська граматика, 1930 (азербайджанською мовою)

Література про Чобан-задеРедагувати

  • Урсу Д. П. Бекір Чобан-заде. Життя, доля, епоха. Сімферополь. Кримучпедгіз. 2004.
  • Бабаєв А., Про літературні погляди проф. Б. В. Чобан-заде, в кн.: Матеріали наукової сесії … АГПІЯ за 1965 рік, Баку, 1966;
  • Ашнін Ф. Д., Бекір Вагаповіч Чобан-заде, «Народи Азії і Африки», 1967, № 1;
  • Мілібанд С. Д., Біобібліографічний словник радянських сходознавців, М., 1975.

ДжерелаРедагувати