Чистоводне

село Старокозацької сільської громади Білгород-Дністровського району Одеської області

Чистово́дне — село Старокозацької сільської громади Білгород-Дністровського району Одеської області в Україні. Населення становить 728 осіб.

село Чистоводне
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Білгород-Дністровський район Білгород-Дністровський район
Громада Старокозацька сільська громада
Код КОАТУУ 5120881803
Основні дані
Засноване 1824
Перша згадка 1824 (197 років)[1]
Населення 728
Площа 1,09 км²
Густота населення 667,89 осіб/км²
Поштовий індекс 67720
Телефонний код +380 4849
Географічні дані
Географічні координати 46°26′21″ пн. ш. 29°45′25″ сх. д. / 46.43917° пн. ш. 29.75694° сх. д. / 46.43917; 29.75694Координати: 46°26′21″ пн. ш. 29°45′25″ сх. д. / 46.43917° пн. ш. 29.75694° сх. д. / 46.43917; 29.75694
Місцева влада
Адреса ради 67720, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, с.Володимирівка, вул.Центральна,1
Карта
Чистоводне. Карта розташування: Україна
Чистоводне
Чистоводне
Чистоводне. Карта розташування: Одеська область
Чистоводне
Чистоводне
Мапа

ІсторіяРедагувати

На території сучасного селища існувало татарське поселення Сую-Дук (Чисті Води). На території селища знайдені ногайські поховання. Масове заселення українцями, молдованами, росіянами почалося, після 1812 року, коли Бессарабія увійшла до складу Російської імперії. 1823 року на березі річки Хаджидер було засновано чотирьохкласну школу. Вчителем був ентузіаст Чиж Тимофій. Класи були розміщені в його хаті. Сприяв і допомагав школі місцевий поміщик, депутат IV Державної Думи Пуришкевич Володимир Митрофанович. Школа проіснувала до 1917 року, коли Пуришкевич виїхав із сім'ею до Кишинева, а потім до Москви.

У січні 1918 року румунські війська окупували територію Бессарабії. Протягом 1920—1930 років румунський уряд проводив політику румунізації українського населення Бессарабії. Чотирирічна школа містилася в хаті Пономаренка Олексія. Сам господар із сім'єю проживав у хатині, що стояла поряд. Діти 1-2 — х класів навчалися в нижній кімнаті будинку, а учні 3-4 класів у вищій кімнаті. Вчителя були румунами. Директором школи був лейтенант Капацина Іон, навчав 3-4 класи, учні називали його «домну», тобто директор А дружина його Капуцина Марія проводила заняття в 1-му й 2-му класах. Учні сиділи за чотирьохмісними партами, в класах було по 35-40 учнів. Була лише дошка і крейда. У школі панувала жорстка дисципліна, за пропуски уроків батьків штрафували. На дошці з лівого боку висів канчук (плетений з шкіряних ременів у восьмеро батіг), ним карали учнів за провини. Румунська школа проіснувала до квітня 1944 року.

1941 року німецько-румунська окупаційна влада відкрила в недобудованому приміщенні нової школи бійню, де забивали скотину.

У серпні 1944 року радянська влада відкрила школу в хатині Пономаренка Олексія, що знаходилась на вул. Садовій.

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 711 осіб, з яких 334 чоловіки та 377 жінок.[2]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 728 осіб.[3]

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

Мова Відсоток
українська 95,6 %
молдовська 3,3 %
російська 0,82 %
болгарська 0,14 %
вірменська 0,14 %

Відомі мешканціРедагувати

НародилисьРедагувати

  • Козян Надія Іванівна  — Голова Володимирівської сільської ради

ПриміткиРедагувати