Чеський Тешин

муніципалітет у Чехії

Че́ський Те́шин (чеськ. Český Těšín, МФА[ˈtʃɛskiː ˈcɛʃiːn] ( прослухати); пол. Czeski Cieszyn, МФА[ˈtʃɛskʲi ˈcʲɛʃɨn] ( прослухати)) або просто Тішин[4] (чеськ. Těšín, пол. Cieszyn) — місто в окрузі Карвіна Мораво-Сілезького краю Чехії. Лежить на річці Ользі, в серці історичного краю Тешинська Сілезія. До поділу краю у 1920 між Польщею і Чехословаччиною було західним передмістям сучасного міста Цешин.

Чеський Тешин
Тішин
чеськ. Český Těšín
пол. Czeski Cieszyn
Герб Прапор
Q74195869? flag of Český Těšínd
Розташування міста Чеський Тешин Тішин
Основні дані
49°50′ пн. ш. 18°17′ сх. д. / 49.833° пн. ш. 18.283° сх. д. / 49.833; 18.283
Країна Чехія
Регіон Мораво-Сілезький край
Столиця для Cieszyn West Countyd (історичний повіт, округ або графство)

Межує з

— сусідні нас. пункти
Těrlickod, Vělopolíd, Třanoviced, Ropiced, Тржинець, Chotěbuzd, Albrechticed, Цешин ?
Поділ
  • Dolní Žukovd[1], Horní Žukovd[1], Koňákovd[1], Mistřoviced[1], Mostyd[1], Stanislaviced[1], Český Těšínd
  • Засновано 1155
    Перша згадка 1155[2][3]
    Площа 33.81 км²
    Населення 25,780
    Висота НРМ 270 ± 1 м
    Міста-побратими Рожнява, Цешин
    Часовий пояс UTC+1 (Чехія)
    Код LAU (NUTS) CZ598933
    GeoNames 3077882
    OSM r437926  ·R
    Поштові індекси 737 01
    Міська влада
    Мер міста Віт Словачек
    Вебсайт http://www.info.tesin.cz/
    Мапа
    Мапа


    CMNS: Чеський Тешин
    Тішин
    у Вікісховищі

    Історія

    ред.

    До 1918 області місто було під назвою Sachsenberg (місцева говірка: Sasko Kympa), — Саксонський Пагорб, і було маленьким західним передмістям міста Цешину (Польська: Cieszyn, чеська: Těšín) в Тешинському князівстві, в межах Тешинської Сілезії Австро-Угорщини.

    Спочатку, обидві національні ради (польська Rada Narodowa Księstwa Cieszyńskiego у її декларації «Ludu śląski!» від 30 жовтня 1918 і чеська Národní výbor pro Slezsko в її декларації від 1 листопада 1918) претендували на всю Тешинську Сілезію[5].

    31 жовтня 1918 року, наприкінці Першої Світової війни під час розпаду Австро-Угорщини, більшість області за підтримки військових було підпорядковано місцевим польським органам влади.[6]

    Угода від 2 листопада 1918, відобразила нездатність двох національних рад, провести завершальне розмежування.[5] З 5 листопаду 1918, область була поділена між Польщею і Чехословаччиною за тимчасовим договором двох місцевих рад самоврядування (Чеською Národní výbor pro Slezsko і польською Rada Narodowa Księstwa Cieszyńskiego).[7] У 1919 місцеві ради самоврядування перейшли під владу Праги і Варшави. Місцеві мешканці не були задоволені цим компромісом і 23 січня 1919 відбулося вторгнення чеських військ в область[8][9] в той час Польща вела Українсько-польську війну проти Західноукраїнської Народної Республіки.

    Причина чеського вторгнення в 1919 була перш за все організація виборів в Сейм Польщі в області, до якої точилась суперечка[10] Вибори мали пройти в усій Тешинській Сілезії. Чехи стверджували, що вибори не повинні проводитися в області, до якої точилась суперечка, оскільки розмежування тільки тимчасове і ніякого суверенного права не потрібно виконувати там будь-якою партією. Чеська вимога була знехтувана поляками, чехи вирішили досягти результат силою.[5]

    Біля Скочува чеські з'єднання було зупинено і припинення вогню було підписано 3 лютого. Нова Чехословаччина претендувала частково на область на історичні і етнічні землі, але особливо на економічно важливі землі[11] Область була важлива для Чехії бо містила залізницю, що сполучала Чеську Сілезію зі Словаччиною (Кошице-Богумінська залізниця була однією з двох залізниць, які пов'язали чеські провінції із Словаччиною у той час).[11]

    Область — багата на кам'яне вугілля. Багато важливих вугільних шахт, і металургійних заводів було розташовано там. Польська сторона базувала свою заяву на область на етнічних критеріях: більшість населення області були поляками згідно з останнім австрійським переписом (1910).[12]

    У цьому дуже напруженому кліматі було вирішено провести плебісцит — до якої країни ця територія повинна приєднатися. Комісари плебісциту прибули на місце в кінці січня 1920 і після аналізу ситуації оголосили надзвичайний стан з 19 травня 1920 . Ситуація на території залишилася дуже напруженою. Взаємне залякування, акти терору, биття і навіть вбивства наповнювало область.[13] плебісцит не міг проводитись в цій атмосфері. 10 липня сторони відмовилися від ідеї плебісциту і довірили рішення Конференції Послів.[14] 28 липня 1920 58,1 % площі і близько 67,9 % з населення рішенням Спа конференції було передано Чехословаччині .[14]

    В 1938, згідно з Мюнхенською угодою Німеччина анексувала Судетську область, що було узгоджено зі Сполученим Королівством і Францією відповідно до їх гарантій, Польща примусила Чехословаччину, передати місто Чеські-Тешин їй, згідно з ультиматумом від 30 вересня, який прийняла Чехословаччина 1 жовтня. Наступні переговори з Чеською владою, надали додаткові 24 години, щоб Чехословаччина вивела війська, польські війська і влада зайняли місто 2 жовтня, 1938, і територія була анексована Польщею як Cieszyn Zachodni (Західний Цешин).< .[15], Після війни кордони відновили на стан 1920 року.

    Населення

    ред.

    У 1849 західна частина Тешину мало тільки 14,9 % від загальної чисельності населення міста, в 1880 — 24 % і в 1910 — 33,4 % [16]

    Тешин був відомий його національною і культурною різноманітністю, маючи громади німців, поляків, євреїв і чехів.

    Була також мала, але впливова угорська громада, охоплюючи здебільшого офіцерів і посадовців.[16]

    Згідно з австрійським переписом 1910 року місто мало 22,489 мешканців, з них 13,254 (61.5 %) були німецькомовні, 6,832 (31.7 %) польськомовні і 1,437 (6.7 %) чеськомовні. євреям не дозволялося оголосити їдиш, більшість з них тому оголосила німецьку мову рідною. Найчисельніші релігійні громади були католики — 15,138 (67.3 %), протестанти — 5,174 (23 %) і юдеї з 2,112 (9.4 %).[17]

    У 1938 була велика єврейська меншина в місті, близько 1,500 в Цешині і 1,300 в Чеські-Тешині.[18] Майже всі вони були страчені нацистами у концентраційних таборах.[19] Більшість синагог були знищені. Сьогодні тільки одна синагога все ще стоїть в місті, використовувана як польський культурний центр.[20] Єврейське кладовище в Чеські-Тешину покинуто (подивіться фотографії нижче). Велика німецька громада, або втікала, або були вислана до Німеччини після війни. Немає ні єврейської ні німецької громади в місті сьогодні.

    Місто сьогодні

    ред.

    Сьогодні поляки складають близько 16,1 % населення міста,[21] хоча людей польського походження значно більше, і місто зберігає сильний зв'язок з польською культурою. Ця кількість зменшується через продовження культурної асиміляції. Хоч це місто на кордоні, немає жодної реальної етнічної напруги між чехами і поляками. Місто — важливий центр польської культури і освіти Заолжя. Місто має польську початкову школу[22][23] і гімназію.[24] Також є декілька чеських первинних шкіл і одна гімназія. Тешинський Театр[25][26] має польські і чеські ансамблі. У виставах лунає як польська, так і чеська мова. Польський ансамбль — єдиний професійний польський ансамбль за межами Польщі. Деякі з акторів задіяні в польських виставах з Польщі. Місто — центр комерційної і паперової промисловості області.

    Відомі особистості

    ред.

    В поселенні народився:

    Галерея

    ред.

    Посилання

    ред.
    1. а б в г д е Czech location identification systemCzech Office of Surveying and Cadastre.
    2. Jakl L. Jak stará jsou česká města? Legendy a fakta. // iDNES.cz — 2011.
    3. Historický lexikon obcí České republiky 1869–2005: 1. díl / за ред. J. Růžková, J. ŠkrabalČSÚ, 2006. — 759 с. — ISBN 978-80-250-1310-6
    4. Hosák et al 1980, 587 .
    5. а б в Gawrecká 2004, 21.
    6. Kovtun 2005, 51.
    7. Zahradnik 1992, 52.
    8. Długajczyk 1993, 7.
    9. Zahradnik 1992, 59.
    10. Gawrecká, 23, in particular the quotation of Dąbrowski: «Czesi uderzyli na nas kilka dni przed 26 stycznia 1919, w którym to dniu miały się odbyć wybory do Sejmu w Warszawie. Nie chcieli bowiem między innemi dopuścić do przeprowadzenia tych wyborów, któreby były wykazały bez wszelkiej presyi i agitacyi, że Śląsk jest polskim.».
    11. а б Mamatey 1973, 34.
    12. Zahradnik 1992, 178—179 .
    13. Zahradnik 1992, 62-63.
    14. а б Zahradnik 1992, 64.
    15. Nowa Encyklopedia Powszechna PWN 1997, vol. VI, 981 .
    16. а б Wawreczka et al 1999, 10.
    17. Ludwig Patryn (ed): Die Ergebnisse der Volkszählung vom 31. Dezember 1910 in Schlesien [Архівовано 8 травня 2008 у Wayback Machine.], Troppau 1912 .
    18. Spyra 1999 .
    19. Wawreczka et al 1999, 11.
    20. Photo. Архів оригіналу за 28 лютого 2008. Процитовано 4 травня 2008.
    21. Czech Statistical Office (2001 census). Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 4 травня 2008. [Архівовано 2013-11-13 у Wayback Machine.]
    22. Photo
    23. Photo. Архів оригіналу за 28 лютого 2008. Процитовано 4 травня 2008.
    24. Photo. Архів оригіналу за 28 лютого 2008. Процитовано 4 травня 2008.
    25. Photo
    26. Photo

    Джерела

    ред.
    • Cicha, Irena; Kazimierz Jaworski, Bronisław Ondraszek, Barbara Stalmach and Jan Stalmach (2000). Olza od pramene po ujście. Český Těšín: Region Silesia. ISBN 80-238-6081-X.
    • Hosák, Ladislav; and Rudolf Šrámek (1980). Místní jména na Moravě a ve Slezsku II, M-Ž. Praha: Academia.
    • Wawreczka, Henryk; Janusz Spyra and Mariusz Makowski (1999). Těšín, Český Těšín na starých pohlednicích a fotografiích / Cieszyn, Czeski Cieszyn na starych widokówkach i fotografiach. Nebory, Třinec: Wart. ISBN 80-238-4804-6.
    • Wawreczka, Henryk; Irena Adamczyk, Vlasta Byrtusová and Janusz Spyra (2001). Cieszyn wczoraj i dziś / Český Těšín včera a dnes. Český Těšín: Wart. ISBN 80-238-7590-6.
    • Zahradnik, Stanisław; and Marek Ryczkowski (1992). Korzenie Zaolzia. Warszawa - Praga - Trzyniec: PAI-press.