Чернілевський Станіслав Болеславович

Станіслав Болеславович Чернілевський (6 липня 1950(19500706), Жван, Мурованокуриловецький район, Вінницька область) — український поет, кінорежисер сценарист, педагог (серед учнів — лауреат «Гран-прі» канського кінофестивалю Мирослав Слабошпицький) режисер кінодубляжів українською мовою. Заслужений діяч мистецтв України (2019)[1].

Чернілевський Станіслав Болеславович
Чернілевський Станіслав Болеславович
Народився 6 липня 1950(1950-07-06) (69 років)
Жван, Мурованокуриловецький район, Вінницька область
Громадянство СРСР СРСР Україна Україна
Національність Поляк
Діяльність Письменник
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Вчене звання Український письменник, кінорежисер, педагог
Нагороди Заслужений діяч мистецтв України

ЖиттєписРедагувати

За етнічним походженням поляк. Народився у селянській родині. Дуже рано втратив батька, який був комбайнером. Вірші почав писати з четвертого класу

Середню освіту здобував у Тульчинському та Мурованокуриловецькому інтернатах. Вступив на філологічний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка, з якого на передостанньому курсі був відрахований за «український націоналізм».

Закінчив [[Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського|Вінницький педагогі

Після невдалої спроби вступити до театрального інституту, до якого, попри успішно складені іспити, не був зарахований через «політичну неблагодійність», працював монтувальником декорацій у Київському театрі російської драми імені Лесі Українки. Потім вступив на факультет кінорежисури Київського театрального інституту імені І. Карпенка-Карого, здобув фах кінорежисера.

Працював на Київській кіностудії художніх фільмів імені О. Довженка.

У 1984 р. за сприяння Миколи Вінграновського та Дмитра Павличка видає збірку поезій «Рушник землі». Дмитро Павличко у передмові до цієї книги писав: «Є такі серця, для котрих розлука з матір'ю — смертне страждання…» З його дитячих мук, з тужби за мамою, перших стражденних почувань народжувалися його вимогливі поняття людини і світу, емоційні хвилі душі, котрі проносилися через усе дитинство й молодість, щоб ударити нині гучним прибоєм поетичного слова.

Станіслав Чернілевський один з ініціаторів і організаторів перепоховання Василя Стуса. Про акцію перепоховання він зняв епопею-кінотриптих «Просвітлої дороги свічка чорна». Унікальний документальний матеріал цієї кінострічки ліг в основу багатьох наукових праць і досліджень про В.Стуса. Зініційована та проведена ним акція перепоховання національного звитяжця вилилась в одну з найбільших стихійних громадських демонстрацій зорі Незалежності України.

Як режисер Чернілевський стояв біля витоків першої автентично-української кіностудії «Галичина-фільму». Як режисер дубляжу, якісно переозвучив понад 7 тис. фільмів, а створений ним відділ — понад 20 тис., здійснивши цим мовний переворот на українському TV. Саме з його легкої руки відбулася «українізація» майже всього світового кіноландшафту — від Фелліні, Бергмана, Антоніоні і Вісконті аж до Кустуріци і Ларса фон Трієра

Вночі з 18 на 19 лютого 2014 року на Майдані Незалежності був поранений в ході протистояння протестувальників.

Зараз працює режисером і редактором на ТРК «Студія 1+1», зокрема відповідає за дубляжі українською мовою іноземних фільмів. Багато уваги приділяє студентам Київського національного університету театру, кіно й телебачення імені І. Карпенка-Карого.

ПреміїРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати