Чернянський район

муніципальний район Бєлгородської області Росії

Черня́нський райо́н — адміністративна одиниця Росії, Бєлгородська область. До складу району входять 1 міське та 15 сільських поселень.

Чернянський район
Чернянский район
Coat of Arms of Chernyanka rayon (Belgorod oblast).png Flag of Chernyansky rayon.svg
Герб Чернянського району Прапор
Основні дані
Суб'єкт Російської Федерації: Flag of Belgorod Oblast.svg Бєлгородська область
Утворений: 1928
Населення: (2009) 32 639 осіб
Площа: 1192 км²
Телефонний код: 7-47232
Населені пункти, округи та поселення
Адміністративний центр: Чернянка
Мапа району
Влада
Голова місцевої думи: Гапотченко Петро Вікторович

ІсторіяРедагувати

Район утворений з двох волостей Чернянської і Волотовської в 1928 році і виділений з Старооскільського повіту. До 1954 року — у складі Курської області. При створенні 6 січня 1954 року Бєлгородської області, Чернянський район був переданий до її складу.

Після укладення Брестського миру в 1918 р. демаркаційна лінія пройшла північніше Новооскільського повіту і Чернянська волость була включена до складу земського центру м. Острогозька, земля Подоння, Української народної республіки, а 1919 р. волость ввійшла до складу Харківської губернії, Української держави гетьмана Скоропадського. Після повалення Скоропадського — в складі військово-територіальної одиниці адміністративного поділу Озброєних сил Півдня Росії і його займала Добровольча армія.

З 1923 р. по 1933 р. в україномовних поселеннях Чернянського району здійснювалася державна політика українізації в Центральному Чорнозем'ї, де проживало понад 1 500 000 українців. Українізація передбачала вивчення і застосування в повсякденному житті, у школі та на державній службі української мови в тих районах, де проживало понад 50% українців, Чернянський район разом з Олексіївським, Вєйдєлєвським, Великомихайлівським (Новооскільський), Волоконівським, Грайворонським, Ракитянським, Ровенським, Микитівським (Красногвардійський), Будьонівським (Красногвардійський) підлягав повній українізації. У Чернянському району на українську мову переходили ті селища (слободи й хутори) які розмовляли українською мовою (слободи: Чернянка, Ольшанка, Орлик, Холки, Троіцка (с. Малотроіцке), Волоконівка, Морквіно, Раївка, Воскресенська (с. Воскресенівка), Маслівка (с. Єздочне), Нова Маслівка (с. Новомаслівка), Станова (с. Станове), Петропавлівка, Суха Ольшанка і хутора Великий (с. Большоє), Малий, Александрет (Бородін), Бакланів (Бакланівка), Слов'янка, Петровський, Андріївський (Андрєєвка), Грязна Потудань (Новорєчьє), Луб'яний (с. Луб'яне), Орєхова Яруга (Бабаніно), Троїцький (Хитрово), Новоселівка, Олександрівський (Олександрівка, Сукманівка), Яблонів (с. Яблоново), Алпєєвка і Красний Острів (разом 14 слобід і 16 хуторів). Частковій українізації підлягали наступні райони: Бєлгородський, Большетроїцький, Валуйський, Корочанський, Новооскільський, Прохоровський, Скороднянский, Томаровский, Уразовський, Шебекінський.

З 1 січня 1933 діловодство у всіх районних та сільських організаціях переводилося з української на російську мову. До осені 1933 р. були ліквідовані Борисівський і Волоконівський українські педтехнікуми, а незабаром і Білгородський український педінститут. Закрилася обласна газета «Ленінський шлях», що виходила українською мовою, а всі українські районні газети переходили на російську мову.

НаселенняРедагувати

Населені пункти з кількістю мешканців понад 400 осіб (2010 г.)

  1. Чернянка 14900 мешканців (01.01.2015)
  2. Єздочне 1588 (01.01.2015)
  3. Рос.Халань 1085 (01.01.2015)
  4. Красний Острів 929 (01.07.2014)
  5. Волотово 915 (01.01.2015)
  6. Кочєгури 908
  7. Ольшанка 872 (01.01.2015)
  8. Малотроїцьке 793 (01.01.2015)
  9. Орлик 755
  10. Велике Кузькіне 716
  11. Огібне 664
  12. Волоконівка 613
  13. Лозне 574
  14. Андріївка 478 (01.08.2015)
  15. Новорєчьє 474 (15.07.2015)
  16. Лубяне 431 (01.09.2015)

Етнічний складРедагувати

 
Етнічний склад північної Слобожанщини. Фрагмент карти Ріттіха 1875 г. (легенда: рожевий колір – росіяни, рожевий штрихований – українці)

У Новооскольському повіті, куди входив сучасний Чернянський район, за переписом 1760 року мешкало 69,6% українців і 30% росіян.

1850 року в Новооскольському повіті проживало 60044 (58,9%) українців і 41888 (41,1%) росіян.

1897 року за переписом населення в повіті проживало українців 80514 (56%) і 77214 (44%) росіян.

1920 року частка українців у Новооскольському повіті коливалася від 60 до 80% залежно від волості.

У Чернянськой волості в 1926 році українці становили 67,74% (21668 мешканців), росіяни 32,13% (10227 мешканців), населення.[1].[2]

У Чернянському районі в 1931 році проживало 57,0% українців і 42,9% росіян.

В абсолютних цифрах чисельність українців у сучасному Чернянському районі за 1926-1939 рр. скоротилася у 40 разів: 1939 року тут проживало 823 або 1,7% українців і 46925 або 98,0% росіян. А на території сучасної Бєлгородської області скоротилася учертверо. Хоча з-поміж чотирьох Героїв Радянського Союзу, що народилися у Чернянці, всі четверо — українці.

У 1989 році за переписом населення проживало 2.4% українців і 97,5% росіян.

Губкінський район Старооскольський район
  Красненський район
Корочанський район Новооскольський район

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати