Червневий наступ на Львів

Наступ на Львів — військова операція Української Галицької Армії що була направлена на звільнення тоді підконтрольної польським військам Львівщини, включно з головним містом.

Червневий наступ на Львів
Дата: 19–28 червня 1919 Місце: Львівська область. Результат: Початкова перемога ЗУНР; пізніше відступ УГА до м. Бережани
Сторони
Західноукраїнська Народна Республіка	Друга Річ Посполита
Командувачі
Олександр Греків	Юзеф Пілсудський Юзеф Халлер
Військові сили
19 000 на початку, 25 000 в кінці.	100 000.
Втрати
важкі	важкі

Хід подій

19 червня 1919 р. українці відкинули поляків з останнього значного населеного пункту Тернопільщини та перейшли до звільнення Львівщини.

20 червня 1919 р. поляки поставили на оборону прикордонних львівських сіл (Плугів, Нуще і Кругів; Також до тернопільського села Івачів) одну дивізію до яких приєдналися відступаючі з Бережан. Також вони тримали оборону на фронті Незвисько аж до Нараївка — Галича. На перших насувався 1-й корпус УГА, на других — 3-й.

1-й корпус УГА здобув Підкамінь, Шишківці, Звижин, Підкаміння і частину Плугова. Поляки намагалися протидіяти їм власним наступом та були відбиті, втративши під час протинаступу українців Лукавець.

У той час 11-та та 2-га бригади рушили на сучасну Івано-Франківщину, 2-гий корпус продовжував переслідувати відступаючих ворогів і просуваючись вглиб Львівщини.

22 червня 1919 р. 1- корпус звільнив перше місто Львівщини - Золочів. 2- корпус змусив поляків відступити по Гнилій Липі щоб організувати оборонну лінію для захисту Львова. Хоча на франківському фронті поляки завдавали контрудари по Гнилій Липі, Липівці, Кліщівній та Пуківі (також - тернопільському підгородді), у львівському напрямку «Броди аж на кінні стежі від неприятеля вільні».

23 червня 1919 р. щоб завадити просуванню 2-го корпусу Поляки нападами затвердили лінії Ольшаниця–Новосілки–Требовач, Гологори–Зашків, Гологори–Лінівці–Виписка–Криконь–Вовків. Ще більші сили тримали західний берег Гнилої Липи від Перемишля на захід аж до Липівки.

Проте, частина українських військ обійшла Підгородя та відкинули один курінь з від Гнилої Липи.

24 червня 1919 р. поляки тридцятьма куріньми 7-го, 8-го, 9-го, 10-го, 12-го, 13-го, 14-го, 16-го, 20-го, 24-го, 28-го, 29-го, 36-го, 40-го, 41-го полків взяли в облогу Ожидівську лінію (Львів — Броди та на схід від Красного), лінію Соболівка — Шкварява — Ольшаниця та закріпили все на захід від Гологори, Плєніків–Виписки–Бриконь–Вовків–Гнила Липа аж до Липівки. На всьому фронті була розставлена польська артилерія.

Не зважаючи на всі ці заходи, 4-та бригада УГА здобула Гологору, потім розташовану ще західніше Лису гору та в рішучім наступі взяла полонених, одну гармату і п'ять кулеметів. 2-га та 11-та бригади відкинули поляків через Свіржський потік. Також відомо, що 11-та бригада вдало вирізала велику частину противників за допомогою кинджалів.

Тільки після цього поляки зуміли закріпитися на львівському напрямі. Цього дня вони на решті не змінювали своїх позицій.

25 червня 1919 р. поляки самі пішли в наступ і поплатилися: їх відбили. У результаті протинаступу українці взяли під контроль Ожидів і Белзець, здобувши один панцирний поїзд і два вагони піхотної амуніції.

26 червня 1919 р. супроти 3-го корпусу УГА поляки виставили частини 9-го, 14-го, 18-го, 20-го, 25-го, 28-го, 29-го, 32-го та два легіонерські полки.

27 червня 1919 р. українські війська зайняли Белзець, проте втратили г. Коту що на заході від Гологір.

28 червня 1919 р. величезне та чудово озброєне польське військо прорвалося аж до Бережину та змусив 1-й і 2-й корпуси УГА відступити.

Тільки завдяки перевазі в чисельності живої сили та матеріально-технічному забезпеченню полякам вдалося зупинити просування українців до Львова.

19 липня 1919 р. переважна польська сила відтіснила українську армію в Трикутник смерті. Це знаменувало кінець Чортківської офензиви.

Джерела

1. Денник Начальної Команди Української Галицької Армії — [1] [Архівовано 12 грудня 2016 у Wayback Machine.]